Рішення № 12211265, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/30404.11.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»

До Приватного підприємства «Антикор-С»

Про стягнення 6077,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Іваницький О.П. –по дов. № 184/02 від 15.07.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»про стягнення з Приватного підприємства «Антикор-С» 5040 грн. основного боргу по орендній платі, 432,74 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 604,80 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 2/12 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2007.

Відповідач в судове засідання 04.11.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 21.10.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.11.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, та за орендованою адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, кімната 16 (4-поверх).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.02.2007 між Публічним акціонерним товариством «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»(орендодавець) та Приватним підприємством «Антикор-С»(орендар) було укладено договір № 2/12 оренди житлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надав, а орендар одержав в тимчасове користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі ВАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»на праві власності загальною площею 10 кв. м. (кімната 16, 4-й поверх). Приміщення розташоване за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34 та надається орендарю в строкове платне користування для здійснення господарської діяльності.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з січня по червень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 040 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нараховані інфляційні збитки в розмірі 432,74 грн. та 3% річних –604,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 1.3. договору термін оренди сторонами визначено з 01.02.2007 по 01.02.2008.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2008 сторони погодились збільшити строк оренди за договором з 01.07.2007 по 31.12.2008.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.2008 сторонами встановлено строк оренди за договором до 30.06.2009.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 1.2. договору визначено, що орендоване приміщення вважається зданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, площею 10 кв. м. (кімната 16, 4-й поверх).

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1) вартість оренди 1 кв. м. нежитлового приміщення складає 70 грн., ПДВ -14 грн., всього 84 грн. Загальна вартість орендної плати за нежитлове приміщення за один місяць складає 700 грн., ПДВ –140 грн., всього 840 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору орендна плата за вказані в п. 1.1. цього договору приміщення сплачується орендарем щомісячно на умовах передоплати, до 20-го числа місяця, що передує тому, за який проводиться оплата, згідно рахунків-фактур, виставлених орендодавцем.

Як свідчать матеріали справи позивачем рахунки-фактури на оплату орендної плати за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року на суми 840 грн. були направлені відповідачу 15.10.2010, проте суд відзначає, що розмір орендної плати та розмір визначений умовами договору та є фіксованими, а отже ніщо не перешкоджало відповідачу сплачувати за надані послуги у визначені договором строки.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендних платежів в повному обсязі у період з січня по червень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 5 040 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 5040 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в розмірі 432,74 грн. та 3% річних –604,80 грн.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати, а отже відповідач є таким, що прострочив.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Позивач нараховує відповідачу на суму заборгованості з орендної плати інфляційні збитки в розмірі 432,74 грн. та 3% річних в розмірі 604,80 грн. за період з 01.06.2009 по 30.05.2010, з якими суд не погоджується, оскільки розрахунок позивач здійснив не зазначивши яким чином він здійснений.

Так за наступними розрахунками суду інфляційні збитки за визначений позивачем період становлять 428,40 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.06.2009 - 30.05.201050401,085428,405468,40

Та, за наступними розрахунками суду розмір 3% річних за визначений позивачем період становить 150,79 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

504001.06.2009 - 30.05.20103643 %150,79 За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 428,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 150,79 грн. В свою чергу в задоволенні вимог про стягнення 4,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 454,01 грн. –3% річних слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Антикор-С»(м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 32155665) на користь Публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»(м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 04012365) 5 040 (п‘ять тисяч сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 150 (сто п‘ятдесят) грн. 79 коп. –3% річних, 56 (п‘ятдесят шість) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.

Рішення підписано 05.11.2010