Рішення № 12211153, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/29113.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Вінтер», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 32 787,88 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Щукіна Л.А. (за довіреністю № б/н від 08.07.2008р.)

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Вінтер», м.Донецьк (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32 787,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір № 913 від 01.02.2006р., Претензію про сплату заборгованості № 07/813 від 24.06.2009р. з доказами направлення її Відповідачу, товарно-транспортну накладну № 1445 від 21.05.2008р. на суму 5528,10грн., товарно-транспортну накладену № 1792 від 04.06.2008р. на суму 23008,40 грн., товарно-транспортну накладну № 2415 від 30.06.2008р. на суму 18279, 00 грн., товарно-транспортну накладну № 3361 від 06.08.2008р. на суму 11580, 40 грн., товарно-транспортну накладну № 4109 від 13.10.2008р. на суму 18256, 00 грн., накладну на повернення від покупця № 674 від 18.02.2009р. на суму 11522,58 грн., видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 від 16.02.2009р. на суму 11522,58 грн., статутні документи Позивача, статутні документи Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2008р. підписаний з боку обох сторін, платіжні доручення та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 13.10.2010р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи Довідку Головного управління статистики у м.Києві від 30.07.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, довідку банку про зарахування грошових коштів, довідку про відсутність інших справ між тими ж сторонами з тих же підстав в інших органах та відсутність інших правовідносин між сторонами, окрім опосередкованих Договором № 913 від 01.02.2006р.

Відповідач у судовому засіданні 13.10.2010р. надав відзив на позов, відповідно до якого визнав позов на суму 30287, 88 грн. та надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р. на суму 30287,88 грн., підписаний з боку обох сторін.

Сторони у судові засідання з’явились, підтримали позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Вінтер»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес»(Покупець) був укладений Договір №913 від 01.02.2006р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставити на адресу Покупця продукти харчування власного виробництва в асортименті, (далі –продукцію), а Покупець прийняти і оплатити вищевказану продукцію на умовах Договору.

Згідно п.3.1 Договору, постачання продукції здійснюється Постачальником на умовах СРТ склад покупця (Інкотерм-2000р.), якщо інше не встановлено в додаткових угодах.

Як вбачається з п.4.2. Договору, Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману партію продукції у відповідності з накладною протягом 30 календарних днів з моменту приймання вказаної партії (дата товарно-транспортної накладної).

Відповідно до п.5.1 Договору, за порушення строків оплати за продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01.02.2007р., а в частині розрахунків до повного виконання Покупцем своїх обов’язків.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 127 510,46 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 83 200,00 грн. та відповідно до зворотних накладних повернув продукції на суму 11 522,58 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладних на загальну суму 32 787,88 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Проте, як вбачається з Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 30287,88 грн., оскільки Відповідачем було перераховано Позивачу 2500,000 грн., що підтверджується випискою банку про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідач визнав борг на суму 30287, 88 грн., про що повідомив в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №913 від 01.02.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 127 510,46 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 83 200,00 грн. та відповідно до зворотних накладних повернув продукції на суму 11 522,58 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладних на загальну суму 32 787,88 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Проте, як вбачається з Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 30287,88 грн., оскільки Відповідачем було перераховано Позивачу 2500,000 грн., що підтверджується випискою банку про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 30287,88 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір у сумі 30287,88 грн. підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків з боку Позивача і Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково –у сумі 30 287,88 грн.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 30 287,88 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 30 287,88 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вінтер», м.Донецьк, ідентифікаційний код 01549478 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес», м.Київ, ідентифікаційний код 33548310 про стягнення 32 787,88 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес», м.Київ, ідентифікаційний код 33548310 на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінтер», м.Донецьк, ідентифікаційний код 01549478 суму боргу у розмірі 30 287,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Прод Експрес», м.Київ, ідентифікаційний код 33548310 на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінтер», м.Донецьк, ідентифікаційний код 01549478 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 302,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева