Рішення № 12211028, 29.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/729.10.10 За позовом Голосіївської районної у місті Києві ради

до           Благодійного фонду «Ми віримо Богу»

про стягнення 11494,74 грн.

                                                                       Суддя О.Є. Блажівська

Представники:

від позивача: Корнійко В.В. –предст. за дов. від 11.02.2010р.           

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 29.10.2010р., за згодою представника позивача, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

18 серпня 2010 року Голосіївська районна у місті Києві рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійного фонду «Ми віримо Богу»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору оренди нежилого приміщення загальною площею 42,5 кв.м. у цоколі в будинку № 4 кв. 25а по вул. Ломоносова в розмірі 11494,74 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свій обов’язок в повному обсязі сплачувати орендну плату по договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11494,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження, справі присвоїли № 58/7 розгляд справи призначено на 14.09.2010р.

13.09.2010р. через канцелярію Господарського суду міста Києва представником Відповідача було подано запечення на позовну заяву та додатки до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.10р. розгляд справи відкладено на 29.09.10р., у зв’язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

Позивач в судове засідання 29.09.10р. не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2010р. з’явився, вимог ухвали суду від 14.09.10р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. розгляд справи відкладено на 20.10.2010р., у зв‘язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

20.10.2010р. розгляд справи не відбувся, у зв‘язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою від 25.10.10 розгляд справи був призначений на 29.10.10р.

В судовому засіданні 29.10.2010р. представник Позивача з’явився, заявив усне клопотання про виправлення поданого представником позивача розрахунку боргу (відняти від загальної суми боргу вже сплачену Відповідачем суму в розмірі 510,63 грн.) за оренду нежитлового приміщення, який знаходиться за адресою: вул. Ломоносова, 4, кв. 25а Благодійного фонду «Ми віримо Богу»та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 29.10.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин відсутності суд не повідомив, документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 58/7 від 25.08.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (відповідно до Роз‘яснень Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 29.10.2010 р. ані відповідач, ані його представники не з’явились.

За таких обставин, у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          09 червня 2008 року між Голосіївською районною у місті Києві Радою (у подальшому –Орендодавець, позивач), та Благодійним фондом «Ми віримо Богу»(далі –Орендар, відповідач) було укладено Договір № 123-08 оренди нежитлових приміщень, розташованих у цоколі в будинку № 4 кв. 25а по вул. Ломоносова у м. Києві.           

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачу надавалось в оренду приміщення, однак відповідач не здійснив оплату за оренду нежитлового приміщення за фактичне користування нежилого приміщення, внаслідок чого виникла заборгованість, в розмірі 9408,25 грн.

          Позивач (Орендодавець) після закінчення дії договору, а саме 09 червня 2010 року не мав наміру продовжувати дію договору № 123-08 оренди нежитлового приміщення на новий строк, відповідно Позивачем 15 червня 2010р. на адресу відповідача було надіслано повідомлення від 08.06.2010р. №183/01/7 - р про закінчення строку договору оренди нежитлового приміщення. Незважаючи на відсутність правових підстав Благодійний фонд «Ми віримо Богу»продовжував користуватись приміщенням. Відповідно відповідачем було не виконано вимогу ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якого мав повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди № 123-08 від 09 червня 2008 року. Умови повернення приміщення передбачені п.2.13. Договору, відповідно до якого відповідач мав здати звільнене приміщення експлуатуючій організації.

          Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованість відповідачем сплачена не була.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання, зокрема, можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач не сплатив вартість орендної плати за надане позивачем нежиле приміщення та фактичне користування нежилим приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості, яка за період з червня 2008 року по червень 2010 року складає 10984,63 грн. (з них: 8897,62 грн. –основна сума заборгованості, 1881,65 грн. –інфляційні втрати, 167,03 грн. –пеня).

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в судовому засіданні відповідач заборгованість не погасив.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 204,84 грн. За перерахунком суду сума пені складає 167,03 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надану орендну плату в розмірі 10984,11 грн. (з них: 8897,62 грн. –основний борг, 1881,65 грн. –інфляційні втрати, 167,03 грн. –пеня) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Оскільки за перерахунком сума менша та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

вул. Академіка Заболотного, 140, кв. 7; код 21705472) на користь Голосіївської районної у місті Києві ради (03039, м. Київ, вул. Просп. 40-річчя Жовтня, 42, код 26077543), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 8897,62 грн. (вісім тисяч вісімсот дев’яносто сім гривень 62 коп.) –заборгованості за оренду приміщення, 1881,65 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня 65 коп.) - інфляційні витрати, 167,03 грн. (сто шістдесят сім гривень 03 коп.) –пені; 109,46 грн. (сто дев’ять гривень 46 коп.) –державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.11.2010р.