Рішення № 12211016, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/17301.11.10 За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Готель Затишок»Державного акціонерного

товариства «Будівельна компанія «УКРБУД»

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Готель Затишок»Державного акціонерного

товариства «Будівельна компанія «УКРБУД»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом)

- ОСОБА_2(довіреність від 20.04.2010р.);

від відповідача (позивач за зустрічним позовом)

- Моргун Д.М. (довіреність № 371 від 17.06.2010р.);

В судовому засіданні 01.11.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Готель Затишок»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД»(надалі ДП «Готель Затишок», відповідач) 9784 грн..

Після скасування ухвали суду № 05-5-22/6770 від 21.06.2010р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, зустрічний позов Дочірнього підприємства «Готель Затишок»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 88586, 20 грн. прийнято до провадження призначено розгляд справи ухвалою від 22.09.2010р..

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01 від 02.01.2009р. укладеного між позивачем та відповідачем, щодо оплати наданих послуг згідно рахунку № 29 від 29.12.2009р. на суму 9784 грн..

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушеннями ОСОБА_1 умов договору в частині завищення обсягів наданих послуг вцілому по договору станом на 18.06.2010р. що виявлено за результатами проведеної аудиторської перевірки, у звязку з чим з посиланням на ст. 225 та ч. 2 ст. 231 ГК України, ДП «Готель Затишок»заявляє про стягнення з підприємця визначеного розміру відшкодувань станом на 18.06.2010р. в сумі 20852, 50 грн., втраченої вигоди в сумі 62690, 56 грн., суми пені, інфляційних збитків та 3% річних розрахованої у відношенні вартості неповернутої та завищеної ваги білизни.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2009 року між ДП «Готель Затишок» ДАТ «БК «Укрбуд»(замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 01, відповідно до умов якого, виконавець надає замовнику послуги по обробці (прання, хімчистка, прасування тощо) білизни та іншого майна замовника.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, за яким згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Права та обовязки сторін по договору визначені у розділі 2, та зокрема,

відповідач у справі (ДП «Готель затишок») зобовязувався:

- своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги по обробці білизни (п. 3.1.1);

- своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт (п. 3.1.2);

- перед здаванням посортувати білизну по видах та скласти описи на кожний вид окремо (п. 3.1.3)…

позивач у справі (фізична особа-підприємець ОСОБА_1) зобовязувалась:

- приймати білизну і інші вироби будь-якої ваги, у сухому стані, пораховану в кількісному вираженні за найменуваннями (п. 3.2.1);

- забезпечувати належну якість обробки та збереження білизни (п. 3.2.2);

- видати документ про прийняття замовлення із зазначенням кількості прийнятої білизни та інших виробів і строку виконання по реєстру, підписаному та скрапленою печаткою (п. 3.2.3);

- виконати замовлення у строк до 5 робочих днів з моменту прийняття замовлення або за домовленістю з клієнтом (п. 3.2.4)…

Відповідно до п.4.3 договору, оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у договорі суми на поточний рахунок виконавця до 5-го числа місяця, наступного за оплачуваним на підставі рахунку-фактури.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.

Спір у справі виник внаслідок несплати послуг за актом № 29 на суму вартості наданих послуг в розмірі 9784 грн., щодо оплати за які позивачем виставлено рахунок-фактуру № 29 від 29.12.2009р. (залучені до справи).

Надання позивачем послуг за договором підтверджується представленими до матеріалів справи копіями документів, в тому числі замовленнями про прийняття на обробку білизни, що заповнені по найменуваннях із вказанням кількості одиниць та зазначенням вартості послуг за погодженою по договору ціною (п. 2.1 договору) серії № 245423 (дата приймання 15.12.2009р. дата видачі 22.12.2009р. вартість наданих послуг 2704 грн.), № 245426 (дата приймання 22.12.2009р. дата видачі 29.12.2009р. вартість наданих послуг 1 768 грн.), № 245429 (дата приймання 29.12.2009р. дата видачі 05.01.2010р. вартість наданих послуг 1584 грн.), № 345414 (дата приймання 01.12.2009р. дата видачі 08.12.2009р. вартість наданих послуг 1 576 грн.), № 245417 (дата приймання 08.12.2009р. дата видачі 15.12.2009р. вартість наданих послуг 2 152 грн.) тощо.

Згідно п. 2.3 договору оплата наданих послуг здійснюється в дводенний термін, в безготівковій формі на підставі рахунків-фактур виконавця, а в силу положень п. 3.1.2 договору замовник зобовязувався своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт.

Матеріали справи не містять доказів виконання з боку відповідача зазначеного обовязку при отриманні акту № 29, який підписаний з боку позивача, скріплений печаткою підприємця та переданий відповідачу для підписання. На акті відповідачем біля напису «сторони претензій одна до одної не мають»вчинено підпис «дуже великі претензії»та проставлено печатку підприємства, що в свою чергу підтверджує його отримання відповідачем.

Умовами договору (п. 3.2.5.) передбачено що в разі пошкодження або загублення майна замовника, виконавець виплачує повну ціну по складеному двосторонньому акту, однак такого акту між сторонами не складалось, а вчинення відповідачем напису на акті виконаних робіт про «дуже великі претензії»не є підставою для звільнення від оплати, оскільки зазначене договором між сторонами не обумовлено.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку напис відповідача жодним чином не підтверджує факту пошкодження чи загублення майна замовника, а згідно з п. 5.1.1 договору порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Жодних належних доказів порушення позивачем умов договору при наданні послуг у грудні 2009р. (по замовленнях серії № 245423, № 245426, № 245429, № 345414, № 245417) матеріали справи не містять; заборгованість, що є предметом спору виникла через несплату наданих послуг вартість яких визначена рахунком № 29 від 29.12.2009р., та враховуючи наявність у договорі обовязку оплатити їх вартість у дводенний термін, а також проводити оплату не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт, є підставою для задоволення вимог в цій частині.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушеннями ОСОБА_1 умов договору в частині завищення обсягів наданих послуг вцілому по договору станом на 18.06.2010р. що виявлено за результатами проведеної перевірки, у звязку з чим з посиланням на ст. 225 та ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідач заявляє про стягнення з відповідача визначеного розміру відшкодувань станом на 18.06.2010р. в сумі 20852, 50 грн., втраченої вигоди в сумі 62690, 56 грн., суми пені, інфляційних збитків та 3% річних розрахованої у відношенні вартості неповернутої та завищеної ваги білизни.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідачем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) має бути сплачено вартість неповернутої білизни в сумі 13212, 50 грн., а також вартість 1910 кг завищеної ваги білизни на загальну суму 7640 грн..

Зазначені обставини позивач за зустрічним позовом підтверджує наданими до справи актом, що затверджений директором ДП «Готель Затишок»від 28.12.2009р. яким підтверджено, що комісією ДП «Затишок»було проведено контрольне важення брудної білизни для встановлення дійсної ваги кожного найменування, актом (без номеру без дати аркуш справи 58) який також складений комісією ДП «Готель Затишок»була проведена перевірка ваги зданої для прання білизни протягом 2009р., та здійснено розрахунок по вазі білизни за весь рік 2009. Останнім в свою чергу, комісія встановила різницю в вазі зданої білизни, яка складає 1910 кг, на суму 7640 грн..

У претензії за вих. № 02 від 05.03.2010р. підприємством було зазначено також про виявлену недостачу білизни на загальну суму 13212, 50 грн., та при встановленому факті завищення ваги білизни на суму 7640 грн., позивач просив відшкодувати завдані збитки в сумі 20852, 50 грн..

Представлені до справи акти є виключно документами, які складені ДП «Готель затишок» та не мають жодного відношення до виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору № 01 від 02.01.2009р..

Складені акти підтверджують встановлені дані, зокрема по вазі білизни, що неможливо вважати узагальненою одиницею та використовувати при виконанні договору.

Факт недостачі на підприємстві білизни, не свідчить про її неповернення саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у вказаній кількості, а ствердження зазначеного свідчить фактично про звинувачення у привласненні останньою майна, що їй не належить та є складом злочину, що переслідується кримінальним законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Станом на час вирішення даної справи, позивачем за зустрічним позовом не надано суду обвинувального вироку чи відомостей про порушення кримінальної справи у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за встановленим фактом привласнення, чи розкрадання майна підприємства, а відтак усі заяви позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами.

Складені позивачем акти не можуть підтверджувати неповернення білизни саме ОСОБА_1, оскільки вони грунтуються лише на даних обліку підприємства по недостачі майна та на приблизних даних по вазі білизни, що передавалась підприємцю.

Відсутність на підприємстві білизни у кількості, що відповідає інвентаризації майна не підтверджує її неповернення підприємцем, оскільки належним доказом зазначеного мав би бути саме двосторонній акт (п. 3.2.5, п. 5.2 договору) яким би чітко було зафіксовано передання для прання білизни у іншій кількості аніж повернуто. Однак таких актів суду не представлено, а ОСОБА_1 не є єдиною особою, що має відношення до білизни, нестача білизни в готелі можлива і при неповерненні такої проживаючими, працівниками готелю, особами які мали її в користуванні тощо.

На вказану суму заявленого збитку 20852, 50 грн., позивачем також здійснено нарахування суми пені, в розмірі 624, 24 грн., обчислено штраф на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України в розмірі 1440, 78 грн., нараховані інфляційні збитки в сумі 185, 24 грн. та 3% річних 182, 70 грн..

Зазначене не узгоджується з жодною нормою чинного законодавства є безпідставним та необґрунтованим, і вказані суми не підлягають стягненню з відповідача.

Пеня є договірною санкцією та застосовується у разі якщо такий вид відповідальності прямо передбачений укладеним між сторонами договором.

В свою чергу, вимоги про стягнення збитків не є зобовязаннями, що виникають з договору укладеного між сторонами, а такий вид відповідальності (сплата пені) договором № 01 від 02.01.2009р. не погоджений.

У поданій зустрічній позовній заяві позивачем наведені норми ЦК та ГК України, які не мають жодного відношення до заявлених вимог, не підлягають застосуванню при встановлених обставинах справи.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Понесення збитків в сумі 62690, 56 грн. позивачем повязується з неотриманням коштів у звязку з непоселенням в готель у 2009 році - 128 осіб через відсутність білизни, про що свідчить наданий до зустрічного позову розрахунок.

При заявлених вимогах, враховуючи вимоги ст. 65 ГПК України, ухвалою суду від 22.09.2010р. позивача за зустрічним позовом в обгрунтування заявленого зустрічного позову зобовязано надати:

належні докази, що свідчать про проживання в ДП «Готель «Затишок»в 2009р. 5574 чоловік (відповідні первинні документи, відомості обліку проживаючих тощо);

документи, що підтверджують отримання коштів від поселення в готель в 2009р. суми в розмірі 2730000 грн. (довідку з банку, банківські виписки, квитанції на вказану суму тощо);

документальне підтвердження що протягом 2009р. саме з причини відсутності білизни в готелі було відмовлено в поселенні в готель 128 особам (скласти реєстр із вказанням дат в які відбулось звернення зазначеної кількості осіб для поселення в готель, надати документи що підтверджують кількість вільних місць в готелі на вказані дати, із зазначенням кількості комплектів білизни що перебувала в користуванні);

документи, що підтверджують встановлення вартості поселення однієї особи в готель у 2009р., затверджені розцінки на послуги;

належні докази, що підтверджують неповернення отриманої підприємцем білизни вагою 1910 кг, надати замовлення за якими передано відповідну кількість білизни;

бухгалтерські документи що підтверджують облік наявної в користуванні в готелі білизни у 2009р. (окремо по кількості наматрацників, скатертин, рушників вафельних, простирадл, наволочок, рушників, підодіяльників).

Натомість представлені до суду документи, не підтверджують заявлених вимог, не є належними доказами в розумінні положень ст. 34 ГПК України, оскільки підтверджують лише їх складення, в окремих випадках виключно з метою предявлення таких до суду (листи за вих. № 479/01 від 15.04.2010р., № 480/01 від 29.04.2010р., № 478/01 від 22.02.2010р., де позивачем, в даному випадку, не враховані свої ж розрахунки упущеної вигоди, які заявлені по фактах непоселення в готель у 2009р.).

Жодних належних доказів, що позивачем відмовлено у поселенні в готель 128 особам у 2009р., і відмовлено саме з підстав відсутності білизни, а відсутність білизни повязана з неправомірними діями фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, чи взагалі будь-яким чином повязана з нею, суду не представлено.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Наведені дані щодо загальної кількості осіб, що проживали в ДП «Готель «Затишок»в 2009 році, суми коштів, отриманих від поселення в готель 2009р., не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують неотриманий підприємством прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги грунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати у відповідному періоді прибуток. При цьому неотримання такого прибутку не повязано з порушенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов договору - за відсутності таких доказів, що не дає підстав вважати обгрунтованими доводи позивача, в тому числі і про достовірний розмір упущеної вигоди.

В даному випадку по заявленій сумі збитку в розмірі 62690, 56 грн., відсутні підстави вважати наявним допущення порушення прав позивача діями відповідача за зустрічним позовом, що свідчить про недоведеність позивачем як розміру упущеної вигоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками.

До розрахунку суми зустрічного позову, включено також вимоги про стягнення з відповідача також 2880 грн. розміру матеріальної компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ділової репутації, які в зустрічній позовній заяві жодним чином не обгрунтовані.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода визначається, у тому числі, і як припинення ділової репутації юридичної особи. Критерії для визначення моральної шкоди, що підлягає до стягнення, визначено в ч. 3 зазначеної статті, а саме: характер правопорушення, ступеня вини особи, з врахуванням вимог розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Як про те зазначено у п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Відповідної норми закону, яка б передбачала відшкодування моральної шкоди у випадку її заявлення у розрахунку позовних вимог, позивачем не зазначено, факту наявності завдання моральної шкоди та її розміру належними доказами суду не доведено.

З урахуванням наведеного, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача за первісним позовом в сумі 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Готель «Затишок»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(03049, м. Київ, вул. Богданівська 10, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33396203) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ФАКБ «Золоті ворота»в м. Києві, МФО 300238, ідент. номер 2475802701) 9784 грн. (девять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні) заборгованості, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Готель «Затишок»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 05.11.2010