Рішення № 12210728, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 26/92-33/30511.10.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»

до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

           розпорядник майна Ковалко Галина Іванівна

про           стягнення 1087307,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лебідко Ю.І. - представник за довіреністю № 246 від 19.05.2010 року;

від відповідача: Нурканова А.С. - представник за довіреністю № 4298ГО від 11.12.2009 року;

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ковалко Г.І. - розпорядник майна (ухвала Господарського суду Львівської області № 21/11 від 27.02.10)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про стягнення заборгованості в сумі 1087307,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(позивачем) та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 113/08, згідно п. 1.1. якого банк зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі що дорівнює 1260000,00 гривень у порядку і на умовах, визначених цим договором. Банк надає позичальнику кредит згідно умов цього договору на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, в якій зазначаються термін надання кредиту, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Підставою для надання банком кредиту позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до цього договору.

Сторонами до кредитного договору № 113/08 від 24.03.2008 року були підписані: Додаткова угода № 1 від 24.03.2008 року та Додаток № 1 - графік погашення платежів.

Відповідно до Статуту, дата реєстрації 03.12.2009 року, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»є правонаступником усіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк».

Відповідно до п.1.2.1. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року дата надання траншу 24 березня 2008 року, але в будь-якому разі не раніше надання забезпечення за договором шляхом укладення відповідних договорів згідно вимог п. 2.1. договору.

Відповідно до п.1.2.2. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди, але у будь-якому випадку не пізніше 23 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року за користування траншем, наданим за цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку проценти за ставкою 17% процентів, якщо згідно п. 1.3.2. та/або п. 1.3.3. договору та/або умов цієї додаткової угоди не встановлено інший розмір ставки.

Станом на день подання позовної заяви до суду сума заборгованості позивача за кредитом становить 446000,00 грн., сума заборгованості за процентами 324390,07 грн.

На поточному рахунку позивача у Львівському відділені № 7 банку знаходилися кошти в розмірі 820000,56 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 26005000005124 за 23.03.2010 р. та на транзитному рахунку № 737391000004538 цього ж відділення кошти в розмірі 249000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2010 року у справі № 21/11 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(позивача), розпорядником майна призначено арбітражну керуючу Ковалко Г.І.

22.03.2010 року позивач повідомив банк про порушення справи про банкрутство і відповідно ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство позивача було розміщено в газеті «Голос України»від 23.03.2010 року.

23.03.2010 року, після порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», відповідачем з поточного рахунку № 26005000005124 і транзитного рахунку № 737391000004538, було самостійно списано кошти, а саме, 446000,00 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 328244,49 грн. дострокового погашення тіла кредиту, 234390,73 грн. та 90365,34 грн. прострочених відсотків.

25.03.2010 року банк направив позивачу лист за вих. № 1050ГО, в якому повідомив, що кошти в сумі 1069000,00 грн. були списані в рахунок виконання зобов’язань по погашенню кредиту.

25.03.2010 року позивач звернувся до банку листом за вих. № 133 з проханням повернути грошові кошти в сумі 1069000,00 грн. на поточний рахунок.

Станом на день подання позовної заяви до суду кошти в сумі 1069000,00 грн. відповідачем не повернуті.

Позивач вважає, що банк міг одержати дохід із суми 1069000,00 грн. з розрахунку 25% річних (середня ставка вартості кредитних ресурсів в Україні), що в грошовому виразі становить 18306,62 грн. та просить стягнути цю суму на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2010 року порушено провадження у справі № 26/92, розгляд справи призначено на 25.05.2010 року.

У судове засідання представники сторін з’явились.

Представник відповідача подав клопотання від 25.05.20101 року про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Третя особа подала пояснення по справі за вих. № 125/92 від 21.05.2010 року.

Представниками сторін заявлено клопотання про відмову у фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 15.06.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 15.06.2010 року з’явився, вимог попередніх ухвал суду не виконав, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, підримав клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року справу № 26/92 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 26/92-33/305, розгляд справи призначено на 13.09.2010 року.

У судове засідання 13.09.2010 року представники сторін з’явились.

Представник позивача до загального відділу діловодства подав письмове підтвердження.

Представники сторін заявили усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.09.2010 року у зв’язку із клопотанням представників сторін про можливе врегулювання спору мирним шляхом.

У судове засідання 28.09.2010 року представники сторін з’явились.

Представник позивача до загального відділу діловодства подав документи на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2010 року.

Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 21/11.

Представники позивача та третьої особи проти клопотання представника відповідача заперечували.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 21/11.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.10.2010 року.

У судове засідання 11.10.2010 року представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1069000,56 грн., дохід, з розрахунку 25% річних в розмірі 18306,62 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 10873,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи не заперечував проти позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

24.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(позивачем) та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 113/08, згідно п. 1.1. якого банк зобов’язується надавати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі що дорівнює 1260000,00 гривень у порядку і на умовах, визначених цим договором. Банк надає позичальнику кредит згідно умов цього договору на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, в якій зазначаються термін надання кредиту, а також терміни та розміри повернення/погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Підставою для надання банком кредиту позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до цього договору.

Сторонами до кредитного договору № 113/08 від 24.03.2008 року були підписані: Додаткова угода № 1 від 24.03.2008 року та Додаток № 1 - графік погашення платежів.

Відповідно до Статуту, дата реєстрації 03.12.2009 року, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»є правонаступником усіх прав та обов’язків відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк».

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.1.2.1. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року дата надання траншу 24 березня 2008 року, але в будь-якому разі не раніше надання забезпечення за договором шляхом укладення відповідних договорів згідно вимог п. 2.1. договору.

Відповідно до п.1.2.2. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року позичальник зобов’язаний повернути транш у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди, але у будь-якому випадку не пізніше 23 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року за користування траншем, наданим за цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку проценти за ставкою 17% процентів, якщо згідно п. 1.3.2. та/або п. 1.3.3. договору та/або умов цієї додаткової угоди не встановлено інший розмір ставки.

Відповідно до п.1.3.1. Додаткової угоди № 1 від 24.03.2008 року за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26% процентів (за текстом договору –«підвищена процентна ставка»).

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Станом на день подання позовної заяви до суду сума заборгованості позивача за кредитом становить 446000,00 грн., сума заборгованості за процентами 324390,07 грн.

На поточному рахунку позивача у Львівському відділені № 7 банку знаходилися кошти в розмірі 820000,56 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 26005000005124 за 23.03.2010 р. та на транзитному рахунку № 737391000004538 цього ж відділення кошти в розмірі 249000,00 грн.

Відповідно до п.10.1.1. договору сторони домовилися, що при настанні та/або простроченні термінів виконання будь-якого із зобов’язань позичальника за цим договором, зокрема, щодо повернення основного боргу (в т.ч. суми кредиту/траншу) та/або сплати процентів та/або винагород та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов’язань позичальника, нарахованих банком за цим договором, позичальник доручає банку в день настання дати виконання будь-якого із таких зобов’язань позичальника та/або починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов’язань, здійснювати на користь банку договірне списання коштів позичальника в наступному порядку, а саме списувати кошти з будь-яких рахунків позичальника в національній валюті та/або іноземній валюті, відкритих позичальником в банку на дату укладення цього договору та/або в майбутньому.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2010 року у справі № 21/11 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(позивача), розпорядником майна призначено арбітражну керуючу Ковалко Г.І.

22.03.2010 року позивач повідомив банк про порушення справи про банкрутство і відповідно ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство було розміщено в газеті «Голос України»від 23.03.2010 року.

Відповідно до ч. 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежного виконання грошових зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

23.03.2010 року, після порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», відповідачем з поточного рахунку № 26005000005124 і транзитного рахунку № 737391000004538, було самостійно списано кошти, а саме, 446000,00 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 328244,49 грн. дострокового погашення тіла кредиту, 234390,73 грн. та 90365,34 грн. прострочених відсотків.

Відповідно до відзиву відповідача від 25.05.10. р. банк здійснив договірне списання коштів відповідно до платіжних доручень позивача № 320_3МО34/100 від 22.03.2010 року та № 321_3NO20/73 від 22.03.2010 року та листа позивача за вих. № 98 від 22.03.2010 року за підписом фінансового директора Швед М.Є.

Відповідно до ч. 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, дія мораторію поширюється на договірне списання коштів з рахунків боржника, оскільки здійснюється припинення заходів спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

25.03.2010 року банк направив позивачу лист за вих. № 1050ГО, в якому повідомив, що кошти в сумі 1069000,00 грн. були списані в рахунок дострокового погашення кредиту.

25.03.2010 року позивач звернувся до банку листом за вих. № 133 з проханням повернути грошові кошти в сумі 1069000,00 грн. на поточний рахунок.

Станом на день подання позовної заяви до суду кошти в сумі 1069000,00 грн. відповідачем не повернуті.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки відповідач списав грошові кошти з рахунків позивача після порушення справи про його банкрутство, відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, отже вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 1069000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач вважає, що банк міг одержати дохід із суми 1069000,00 грн. з розрахунку 25% річних (середня ставка вартості кредитних ресурсів в Україні), що в грошовому виразі становить 18306,62 грн.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Вимога позивача, щодо стягнення 18306,62 грн. не підлягає задоволенню у зв’язку із необґрунтованістю.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 183,07 грн., на відповідача –10690,00 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 3,96 грн., на відповідача –232,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Банківська, буд. 5; п/р 26005000005124 у Львівському відділенні ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001; код ЄДРПОУ 31730064) 1069000 (один мільйон шістдесят дев’ять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10690 (десять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 00 коп. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення процентів в розмірі 18306,62 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення:02.11.2010 року.