Рішення № 12210719, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/33521.10.10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украса"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Центр"          

про стягнення 7 175, 07 грн.

Суддя Пасько М.В.          

Представники:

від позивача Волошин С.Г. –дир.,

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Центр" про стягнення 7 175, 07 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати поставленого Товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2010 порушено провадження у справі № 43/335 та призначено її розгляд на 30.06.2010.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представники сторін не з’явились.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням ним вимог ухвали про порушення провадження у справі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 21.10.10.

18.10.10 від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 2657, 32 грн. основного боргу, 668, 27 грн. інфляційних нарахувань, 1121, 43 грн. пені, 159, 44 грн. 3 % річних та повернути 2000, 00 грн. вартості двох скляних вітрин. Сплата пені передбачена п. 5.5 Договору.

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачені підстави та заходи забезпечення позову, а саме: господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що подана заява не підлягає задоволенню, оскільки, Позивачем не додано жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.08 між товариством з обмеженою відповідальністю "Украса" (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд - Центр"(далі - Відповідач) було укладено договір поставки № 146 (далі –Договір).

За умовами Договору Позивач зобов’язувався передати, а Відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та ціною зазначеними в накладних.

На виконання умов Договору, Позивач на підставі накладних перелічених в позовній заяві, копії яких додані до матеріалів справи, передав Відповідачу товар загальною вартістю 20957, 32 грн.

Відповідно п. 4.3 Договору Відповідач зобов’язувався здійснювати розрахунок за поставлений товар, протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідач свої зобов’язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Відповідно до уточненого розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за Договором поставки № 146 від 12.05.08 складає: 2657, 32 грн. основного боргу, 668, 27 грн. інфляційних нарахувань, 1121, 43 грн. пені, 159, 44 грн. 3 % річних та повернути 2000, 00 грн. вартості двох скляних вітрин. Сплата пені передбачена п. 5.5 Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком Позивача.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності.

Позивачем надано суду розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, однак, при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань ним було виключено місяці, за які рівень інфляції було встановлено нижче 100 %, тобто, таким чином Позивачем було штучно збільшено рівень інфляційних нарахувань на 47, 50 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком Позивача, а інфляційних нарахувань за уточнених розрахунком суду.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача вартість 2-х неповернутих скляних вітрин, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Позивачем було передано зазначене торгове обладнання, що підтверджується актом прийому –передачі від 28.07.08, яке Відповідач мав повернути Позивачу у випадку розірвання Договору поставки або повернути їх вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, окремої угоди щодо користування торговим обладнанням між сторонами не укладалось.

Правовідносини між сторонами в частині користування торговим обладнанням підтверджуються лише актом прийому –передачі від 28.07.08. Як вбачається з умов використання обладнання, між сторонами було досягнуто домовленості щодо повернення обладнання у випадку розірвання Договору поставки, однак не місять строку його повернення.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семеденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем не надано суду доказів пред’явлення Відповідачу вимоги щодо повернення обладнання та вимоги щодо повернення його вартості, отже, у Відповідача не виникло обов’язку щодо повернення зазначеного майна чи його вартості.

З огляду на викладене, заявлена вимога про стягнення з Відповідача вартості 2-х неповернутих скляних вітрин у розмірі 2000, 00 грн. необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд - Центр" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 35369229, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украса" (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 9-А, код ЄДРПОУ 24327552) 2657 (дві тисячі шістсот п’ятдесят сім) гривень 32 коп. основного боргу, 620 (шістсот двадцять) гривень 77 коп. інфляційних нарахувань, 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) гривню 43 коп. пені, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) гривень 44 коп. 3 % річних 102 (сто дві) гривні 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 47, 50 грн. інфляційних нарахувань та 2000, 00 грн. вартості двох скляних вітрин відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя           М.В.Пасько

Дата підписання рішення ____