Ухвала суду № 12205034, 02.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2010 р. м. КиївК-18275/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є.,Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання ТитенкоМ.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Перця О.І.,

Генеральної Прокуратури: Комаса О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (правонаступника відповідача) на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2007 року по справі №2-16/603-2005

за позовомСелянського (фермерського) господарства «Лідер»

доДжанкойської обєднаної державної податкової інспекції АРК

за участюПрокуратури Автономної Республіки Крим

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство «Лідер»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі АРК від 30.07.2004 року №292600/0 про стягнення прибуткового податку з фізичних осіб та прибуткового податку в сумі 6 452,58 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12 905,16 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16-19.08.2005 року у справі №2-16/603-2005, позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №292600/0 від 30.07.2004 р. визнано недійсним в частині визнання податкового зобовязання з прибуткового податку в сумі 4292,00 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 8584,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2007 року постанова суду першої інстанції скасована, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Нижньогірському районі АРК звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16-19.08.2005 року посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 14.06.2004 р. по 30.07.2004 р. працівниками ДПІ у Нижньогірському районі АРК здійсненна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Селянського (фермерського) господарства «Лідер»за період з 03.10.2002 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої складено акт №281/26-02/31951601 від 30.07.2004 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем, зокрема, ст.ст.7, 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме, у 2003 році платником податку не був утриманий та перерахований до бюджету прибутковий податок з громадян з доходів від здачі ними в оренду земельного паю в сумі 4 292,00 грн., а також вимоги п.п.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.22.3 ст.22, п.16.1, п.п16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого, позивачем не був утриманий податок з доходів фізичних осіб, отриманих від здачі ними в оренду земельного паю в сумі 2160,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №292600/0 від 30.07.2004 року про визначення Селянському (фермерському) господарству «Лідер»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 452,58 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12 905,16 грн.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р. сума утриманого податку з доходів фізичних осіб склала 865,82 грн.

Загальна площа земельних угідь, що використовувались Селянським (фермерським) господарством «Лідер»у 2004 р., склала 196,24га, з яких 170,24га це площа сільськогосподарських угідь, наданих населенням в оренду позивачу за 38 договорами.

Відповідно до наданих договорів, укладених між населенням та Селянським (фермерським) господарством «Лідер», за користування земельними ділянками позивач сплачує щорічну орендну плату в розмірі 874,73 грн. (з розрахунку на одну земельну ділянку) за 35 договорами, 473,36 грн. за 2 договорами та 1 749,46 за 1 договором. Сума орендної плати за всі ділянки за період з 01.01.2004 року до 30.06.2004 р. склала 16 619,86 грн. Відповідно до вимог пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума податку з доходів фізичних осіб від здачі у оренду земельних паїв склала 2 160,58 грн.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 даного Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

У відповідності до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 вищезазначеного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку, що до складу місячного оподаткованого доходу громадян включаються доходи, отримані у вигляді заробітної плати, а також доходи від надання в оренду земельних паїв, а податковим агентом згідно з нормами зазначеного Закону є Селянське (фермерське) господарство «Лідер».

Проте, судом першої інстанції, як доречно зауважив суд апеляційної інстанції, не було взято до уваги, що розрахунки за договорами оренди земельних паїв здійснювались у серпні місяці поточного року, у якому здійснюється оренда.

Відповідно до пункту 3.1 статті З Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб»обєктом оподаткування резидента є загальний місячний який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Загальний річний дохід, що підлягає оподаткуванню, числення якого передбачено пунктами 4.1, 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки таким обєктом є чистий річний дохід.

Підпунктом 9.1.5 пункту 9.1 статті 9 Закону встановлено, що доходи від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено факт нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, отриманих за надання у оренду земельних паїв, у серпні місяці коли були здійснені розрахунки за договорами оренди, що відповідає вимогам підпункту 9.1.5 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Слід також відзначити, що колегією суддів апеляційної інстанції доречно зауважено на тому, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не покладає на податкового агента такого обовязку, як самостійне обчислення ним річної орендної плати за земельні паї шляхом поділення її на пропорційні щомісячні авансові платежі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №292600/0 від 30.07.2004 р. є недійсним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2007 року по справі №2-16/603-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіГ.К. Голубєва

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко