Ухвала суду № 12204502, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р. м. КиївК-21861/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Голубєвої Г. К.,Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2008 року по справі №2-а-380/07 (22-а-3329/07)

за позовом Українсько-Канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»

доДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2008 року по справі №2-а-380/07 (22-а-3329/07) позов Українсько-Канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»(далі позивач, УКСП «Донбас-Ліберті») до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області (далі відповідач, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.04.2007 року № 0000062340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за січень 2007 року на 80509 грн. задоволено частково. Визнано частково недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 69307 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що УКСП «Донбас-Ліберті»у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 00242861, є платником податку на додану вартість з 09.06.2004 року згідно свідоцтва НБ № 06747187.

З лютого 2007 року по квітень 2007 року органом податкової служби здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку по декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року. За результатами якої складено акт від 18.04.2007 року.

На підставі зазначеного акту, відповідачем згідно п.п. «б», «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181), п.9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон №509), п.1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97), прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року у розмірі 80509 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 18.02.1997 № 77-97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування" (далі Закон №1251) (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону № 168/97 ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97 визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать: наявність значення звітного податкового періоду; зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг); здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді; включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Даними податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року загальна сума податкового кредиту згідно рядка 17 декларації складає 1010124 грн. Сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 417813 грн., яка за графою 22.2 декларації зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Декларацією з податку на додану вартість за січень 2007 року залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядком 23 визначений у сумі 417813 грн., у тому числі значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1 декларації) 417813 грн. Загальна сума залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 28944232 грн. (рядок 25 декларації). Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації), складає 417813 грн. та передбачена рядком 4 додатку № З до податкової декларації з податку на додану вартість.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем (позивачем) товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) згідно додатку № З (рядок 3) складає 487591 грн. Сам факт сплати податку у зазначеній сумі саме у грудні 2006 року не заперечується сторонами, та підтверджений актом перевірки, долученими до матеріалів справи платіжними документами, але на думку органу податкової служби, не вся сплачена сума відображається у рядку З додатка З до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідач, вважає, що, завищення суми, яка дорівнює 69307 грн., відбулося внаслідок того, що до складу податкового кредиту у грудні 2006 року позивачем віднесена сума, яка сплачена за товар у грудні 2006 року за попередні податкові періоди. Відповідач вважає, що врахування зазначених сум призвело до завищення суми бюджетного відшкодування.

Судами встановлено, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності приписів абц. «а»п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених рядком З додатку З до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054) (далі Порядок).

Зазначена невідповідність полягає з огляду на наступне. Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а»визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, якщо законом визначена сума сплаченого податку без привязки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Виходячи з принципу законності, викладеному у статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій обгрунтовано застосували приписи абзацу «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97.

Таким чином судами вірно зазначено, що позивач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку органу податкової служби.

Крім того, судами вірно зазначено, що норми абзацу «а»п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97 обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною відємного значення, яка склалося у попередньому періоді.

Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2008 року по справі №2-а-380/07 (22-а-3329/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіГ.К.Голубєва

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак

М.О. Федоров