Рішення № 12203152, 06.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня -"06" жовтня 2010 р. Справа № 16/100-10

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Приватного підприємства «Київтехносервіс», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Факел», м. Фастів

про стягнення 15 638,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Василевський С.А. –наказ № 1-К від 01.07.1999р. –директор;

від відповідача Міщенко О.В. –довіреність № 106/252 від 15.09.2010р. –представник.

Суть спору:

Приватне підприємство «Київтехносервіс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1 від 13.08.2010 року (Вх. №суду 3811 від 19.08.2010р.) до Відкритого акціонерного товариства «Факел»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 9 630,00 грн., 876,99 грн. пені, 4 314,24 грн. інфляційних, 816,84 грн. 3% річних, а всього 15 638,07 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 21.08.2010р. порушено провадження у справі № 16/100-10 та призначено її розгляд на 07.09.2010р. на 12 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 07.09.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 21.08.2010р. Витребувані документи (п. 2 ухвали від 21.08.2010р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 28.09.2010р. за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву №106/640 від 27.09.2010р., в якому вимогу про стягнення 9 630,00 грн. основного боргу визнає. Вимогу про стягнення 867,99 пені відповідач не визнає та просить суд застосувати позовну давність до вимоги позивача про стягнення нарахованої за період з 01.10.2007р. по 04.04.2008р. пені та на підставі ч. 4. ст. 276 ЦК України відмовити у позові в цій частині. Вимогу про стягнення 4 314,24 грн. інфляційних визнає частково у розмірі 799,29 грн., а в іншій сумі інфляційних за період з жовтня 2007р. по червень 2009р. в розмірі 3 514,95 грн. просить суд застосувати позовну давність та на підставі ч. 4. ст. 276 ЦК України відмовити у позові в цій частині. Щодо вимог про стягнення 816,84 грн. 3% річних відповідач просить суд відмовити повністю, у зв’язку з тим, що за прострочення виконання грошового зобов’язання пунктом 11. 2 Договору № 25/05/07-01 від 25.05.2007р. встановлено нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахування додатково 3% річних відповідач вважає безпідставним та таким що суперечить положенням ч. 2. ст. 625 ЦК України. Також, якщо зазначеної підстави суду не достатньо, відповідач просить застосувати позовну давність та на підставі ч. 4. ст. 276 ЦК України відмовити у позові в цій частині.

У судовому засіданні 28.09.2010р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 06.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Приватним підприємством «Київтехносервіс»(«Виконавець»далі –позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Факел»(«Замовник»далі –відповідач) 25.05.2007 року укладено Договір № 25/05/07-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт «Розробка та виготовлення пульта управління з самописцем для двохзонної електропечі СДО 14.25.9/11 з вентилятором, підключення його до печі», відповідно до Технічного завдання, наведеного у Додатку № 1 до Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору вартість даного Договору складає 32100,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок по даному договору здійснюється шляхом оплати відповідачем на розрахунковий рахунок позивача: 1-й платіж авансовий 70% вартості робіт, що складається з 22470,00 грн., в тому числі НДС 20%=3745,00 грн. сплачується на протязі 10 днів з моменту підписання договору; 2-й платіж кінцевий 30% вартості робіт, що складається з 9630,00 грн., в тому числі НДС 20%=1605,00 грн. сплачується на протязі 3-х календарних днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Позивач виконав відповідачу роботи визначені в Технічному завданні, в повному обсязі та належним чином всього на суму 32 100,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № ОУ09-131 від 28.09.2007р. на суму 32 100,00 грн., який підписаний представником відповідача та скріплені відбитком печатки (копія в матеріалах справи).

Відповідач свої договірні зобов’язання виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише авансовий платіж у розмірі 22470,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.07.2007р. та від 01.08.2007р. Решту вартості виконаних робіт у розмірі 9630,00 грн. відповідач в порушення п. 3.2. Договору позивачу не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи, становить 9630,00 грн.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 від 19.05.2010р., з вимогою сплатити заборгованість всього на суму 17 551,11 грн., з доказів по справі вбачається, що зазначену претензію позивач отримав 26.05.2010р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копія претензії та докази її направлення в матеріалах справи).

Станом на час прийняття рішення, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 9630,00 грн. залишилась несплаченою. Проти заборгованості у розмірі 9630,00 грн., відповідач у відзиві на позовну заяву та під час судового засідання не заперечував. Доказів сплати зазначеної заборгованості до суду не надав.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 25/05/07-01 від 25.05.2007р. у розмірі 9630,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, та визнаний відповідачем, вимога про стягнення з відповідача 9630,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.2. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань або несвоєчасне виконання робіт винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день від простроченої суми боргу або вартості прострочених робіт, але не більше 5% від вартості ціни даного Договору.

Позивачем на підставі п. 11.2. Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, згідно розрахунку позивача розмір якої становить всього 876,99 грн., згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 04.10.2007р. по 04.04.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду з позовом у серпні 2010 року, а за розрахунком пені період її нарахування жовтень 2007р. –квітень 2008р.

Отже, оскільки позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України, для звернення до суду за стягненням пені, суд відмовляє позивачу в стягненні пені у розмірі 876,99 грн.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 4 314,24 грн. з жовтня 2007р. по березень 2010р. та 3% річних в розмірі 816,84 грн. з 04.10.2007р. по 31.07.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Викладені у відзиві заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

Боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення. Крім того, стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 п. 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність з посиланням на частину пункт 1 частини 2 ст. 258 ЦК України та відмовити позивачу у позові в частині стягнення інфляційних та 3% річних, з посиланням на частину 4. ст. 276 ЦК України. Зазначені відповідачем підстави, не відповідають правильному застосуванню зазначених правових норм, оскільки пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено річний строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) як санкції за порушення зобов'язання, зокрема господарського зобов'язання. Цей строк не поширюється на вимоги про стягнення інфляційніх та 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі: 9 630,00 грн. основної заборгованості, 4 314,24 грн. інфляційних, та 3 % річних в сумі 816,84 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Факел»(08500, Київська обл., м. Фастів, Промвузол, код ЄДРПОУ 04601469, п/р 260041992 в Васильківській філії АППБ «Аваль», МФО 321994) на користь Приватного підприємства «Київтехносервіс»(04208, м. Київ, просп. Г.Гонгадзе, 6, к. 24, код ЄДРПОУ 30403689, п/р 26005010041846 у ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) 9 630 (дев’ять тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 4 314 (чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 24 коп. інфляційних, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 84 коп. 3% річних, 147 (сто сорок сім) грн. 61 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 76 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко