Рішення № 12203032, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/38603.11.10 За позовом          Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До          Приватного підприємства «Юридична, консультативно-правова та виробнича фірма «Київ-Хуст»

Про                     стягнення 231421,50 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Цимбаліст В.В. по довіреності № 155/1/11-1878 від 21.05.2010р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Приватного підприємства «Юридична, консультативно-правова та виробнича фірма «Київ-Хуст»231421,50 грн. заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 11/1950 від 26.10.2001р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. порушено провадження у справі № 36/386, розгляд справи призначено на 03.11.2010р.

В судовому засіданні 03.11.2010р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 21.09.2010р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України № 21-10/5503-4 від 04.10.2010р., наданому представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Юридична, консультативно-правова та виробнича фірма «Київ-Хуст»(далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 11/1950 від 26.10.2001р.

Відповідно до умов даного договору позивач на підставі рішення Київської міської ради від 05.07.2001р. № 433/1410, додаток 1 пункт 28 передав відповідачу в строкове платне користування приміщення на першому та другому поверхах загальною площею 1600,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жолудєва, 10-а.

За актом приймання-передачі від 01.11.2001р., підписаним представниками сторін, позивач передав відповідачу обмовлене договором приміщення.

Строк дії даного договору сторони визначили з 05.07.2001р. до 05.07.2016р. (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сума орендної плати за користування приміщенням на момент укладення договору становила 3132,30 грн. на місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 1.4 договору орендар зобов’язаний вносити орендну плату, незалежно від наслідків господарської діяльності, щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 36/27, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2008р., внесено зміни до п. 1.3 розділу 1 договору від 26.10.2001р. № 11/1950 нежитлового приміщення в будинку № 10-А на вул. Жолудева в редакції, запропонованій КП «Київжитлоспецексплуатація», а саме:

«Орендна плата за нежилі приміщення в будинку по вул. Жолудева, 10-А встановлюється у відсотках від вартості майна, визначеної експертним шляхом (але не менше відповідної мінімальної орендної ставки за один квадратний метр у гривнях без ПДВ), і становить 32000,00 грн. на місяць. Орендна плата за 1 кв.м. на місяць у гривнях згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади місті Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006р. № 34/91, складає 20,00 грн.

Розрахунок орендної плати:

1 600,00 кв.м. х 20 грн.= 32 000 грн.,

Розмір орендної плати за кожний наступний м’ясяць визначається шляхом користування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах і порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009р. у справі № 11/131 договір оренди № 11/1950 від 26.10.2001р. розірвано.

З матеріалів справи, а саме з акту державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 27.10.2009р. вбачається, що відповідач звільнив орендоване приміщення 27.10.2009р.

Згідно з п. 6.3 договору після закінчення строку дії договору орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об?єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом орендар зобов?язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з 19.05.2009р. по 26.10.2009р. виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по оплаті за користування приміщенням перед позивачем становить 231421,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 11/1950 від 26.10.2001р. в частині оплати за фактичне користування приміщенням за період з 19.05.2009р. по 26.10.2009р. виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 231421,50 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору №11/1950 від 26.10.2001р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 231421,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.02.2010р. надіслав на адресу відповідача лист № 155/1/11-333 від 04.02.2010р., в якому вимагав сплатити заборгованість за фактичне користування приміщенням. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Юридична, консультативно-правова та виробнича фірма «Київ-Хуст»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 20, код ЄДРПОУ 14294005) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 231421 (двісті тридцять одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 50 коп. заборгованості, 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 22 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 04.11.2010р.