Рішення № 12202764, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/25802.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»

До Аграрної біржі

Про стягнення 33246,43 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Новицький Є.В. –представник за довіреністю № 96 від 05.09.07.

Рішення прийнято 02.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 21.10.10. по 02.11.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»до Аграрної біржі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 15/06 на оренду приміщення від 16.06.06. в розмірі 33246,43 грн. (13326,61 грн. – основний борг, 8132,80 грн. –пеня, 6321,70 грн. –28% річних, 2800,00 грн. –збитки від інфляції, 2665,32 грн. –штраф).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням та користування телефоном, внаслідок чого у Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісава»в сумі 13326,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.10. порушено провадження у справі № 30/258, розгляд справи було призначено на 21.09.10. о 14-50.

В судовому засіданні 21.09.10. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Аграрна біржа просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача в частині стягнення орендної плати за період з 30.06.06. по 20.08.07. та плати за користування телефоном, і відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог, посилаючись на те, що акт звіряння розрахунків від 01.04.08. від імені відповідача підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Також, відповідач зазначає, що позивачем належним чином не підтверджені позовні вимоги в частині нарахування та стягнення коштів за користування телефоном у відповідні періоди.

Крім того, Аграрна біржа посилається на те, що позивачем пропущений строк, в межах якого він мав право на звернення до суду щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 30.06.06. по 20.08.07.

В судовому засіданні 21.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.10.10. о 11-50.

Представник позивача в судове засідання 07.10.10. не з’явився, але 07.10.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісава»зазначає, що акт звірки підписаний директором Регіональним відділенням Аграрної біржі в межах повноважень, передбачених положенням про відділення.

Також, позивач зазначає, що оскільки його позовні вимоги ґрунтуються на Договорі № 15/06 від 16.06.06., який станом на день розгляду справи є чинним, позовної давності він не пропустив.

В судовому засіданні 07.10.10. представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/258 для надання повноважному представнику Аграрної біржі ознайомитись з поданими з боку позивача письмовими запереченнями на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.10. розгляд справи № 30/258 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.10.10. о 12-10.

15.10.10. відповідачем до канцелярії Господарського суду міста Києва надіслано письмові пояснення щодо заперечення позивача на відзив, відповідно до яких Аграрна біржа зазначає, що виконання обов’язків директора відділення, передбачених Положенням, повинно здійснюватись на підставі довіреності.

Також відповідач вказує на те, що наказом Директора Аграрної біржі від 10.07.08. № 22 діяльність Рівненського РВ Аграрної біржі припинено шляхом ліквідації та 15.07.08. внесено запис до Єдиного державного реєстру про закриття вказаного вище відділення.

Відповідач також зазначає, що в зв'язку з тим, що відповідачем, з об'єктивних причин ненадання позивачем рахунків на сплату, взагалі не виконане зобов'язання щодо сплати орендних платежів по Договору, у позивача відсутні підстави для застосування п. 4.6. Договору та вимоги про стягнення пені.

В судовому засіданні 21.10.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.10. проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 21.10.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.11.10. о 16-00.

В судове засідання 02.11.10. представник позивача не з’явився, але через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ТОВ «Вісава»зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ТОВ «Вісава»вказує на те, що 16.06.06. між позивачем та відповідачем було підписано відповідні акти приймання - передачі Додаток № 1 від 16.06.06., згідно якого, ТОВ «Вісава»передало в оренду приміщення Рівненському регіональному відділенню «Аграрної біржі», а також було підписано Додаток № 2 від 16.06.06. до Договору, відповідно до якого передавались меблі у користування Рівненському регіональному відділені «Аграрної біржі».

Позивач зазначає, що в зв'язку з тим, що на момент укладення Договору оренди приміщення, телефону в орендованому приміщені не було, сторони не могли прописати у договорі конкретний номер телефону, яким буде користуватись Орендар. Позивач вказує на те, що телефон було встановлено у спірному приміщенні лише 05.09.06.

ТОВ «Вісава»вказує на те, що сума основного боргу формується на підставі п. 4.1. Договору де зазначено, що Орендарем виплачується договірна ціна - 30,00 гривень, в тому числі ПДВ - за один квадратний метр загальної площі, а також п. 4.8. Договору, де зазначено, що послуги телефонного зв'язку оплачуються Орендарем згідно рахунку.

Послуги телефонного зв'язку підтверджуються відповідними рахунками, що телекомунікаційне підприємство надавало ТОВ «Вісава»: рахунок за вересень 2006р. на суму 1 295,7 грн.; рахунок за жовтень 2006р. на суму 198,78 грн.; рахунок за листопад 2006р. на суму 95,88 грн.; рахунок за грудень 2006р.на суму 18,72 грн.; рахунок за січень 2007р. на суму 69,52 грн.; рахунок за лютий 2007р. на суму 76,68 грн.; рахунок за березень 2007р. на суму 35,17 грн.; рахунок за квітень 2007 року на суму 121,85 грн.; рахунок за травень 2007 року на суму 148,67 грн.; рахунок за червень 2007 року на суму 208,36 грн.; рахунок за липень 2007 року на суму 220,90 грн.; рахунок за серпень 2007 року на суму 235,22 грн.; рахунок за вересень 2007 року на суму 195,90 грн.; рахунок за жовтень 2007 року на суму 314,23 грн.; рахунок за листопад 2007 року на суму 344,42 грн.; рахунок за грудень 2007 року на суму 256,01 грн.; рахунок за січень 2008 року на суму 370,94 грн.; рахунок за лютий 2008 року на суму 350,84 грн.; рахунок за березень 2008 року на суму 324,34 грн.

Відповідно орендна плата за червень 2006 року у розмірі 186,00 грн. розраховувалась починаючи з 16.06.06., без врахування телекомунікаційних послуг. Орендна плата за липень - серпень нараховувалася без врахування послуг за телефон і становила 372 + 372 = 744,00 грн.;

Позивач зазначає, що 05.09.06. між ТОВ Фірма «Інфоком»та ТОВ «Вісава»було укладено Договір № 540 про надання телекомунікаційних послуг, в зв’язку з чим починаючи з вересня 2006 року по березень 2008 року в рахунках, а також актах здачі - приймання виконаних робіт враховані послуги телефонного зв'язку.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.10. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/258.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісава» в особі директора Шевчука Івана Олександровича, який діє на підставі Статуту (Орендодавець) та Рівненським регіональним відділенням Аграрної біржі в особі директора Рудика Ігоря Олександровича, який діє на підставі Положення «Про Рівненське регіональне відділення»Аграрної біржі, зареєстрованого за № 1750 від 29.05.06. (Орендар) укладено Договір № 15/06 на оренду приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) орендодавець надає в оренду Орендарю нежитлове приміщення на 11-му поверсі в будинку № 2 по вул. Кавказькій, загальною площею 12,4 кв. м. Об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору. Передачу об’єкту оренди було погоджено здійснити згідно акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.06. позивачем на виконання умов Договору було передано Рівненському регіональному відділенню Аграрної біржі об’єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.06.06., підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що за вказане приміщення Орендарем виплачується договірна ціна –30,00 грн., в тому числі ПДВ, за один квадратний метр загальної площі.

Відповідно до п. 4.2 Договору встановлено, що плату за оренду приміщень, вартість комунальних послуг, вивіз сміття, утримання вахтерів і двірника, витрати на водопостачання і на оренду земельної ділянки та інші рахунки, оплачуються Орендарем в 5-ти –денний термін після отримання рахунків, які пред’являє Орендодавець.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 1 від 01.07.06. до Договору оренди № 15/06 від 16.06.06. сторонами було погоджено:

- додати до 4-го розділу п. 4.6 Договору п. 4.6.1, та викласти у наступному вигляді: «У випадку прострочення здійснення орендних платежів більше, як на 1 календарний місяць, Орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від суми неоплачених платежів»;

- додати до 4-го розділу п. 4.6 Договору п. 4.6.2, та викласти у наступному вигляді: «сторони згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що Орендар у випадку прострочення оплати орендних платежів за користування коштами Орендодавця сплачує на користь останнього 28 % річних»;

- додати до 4-го розділу п. 4.6 Договору п. 4.6.3, та викласти у наступному вигляді: «Сторони відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім того, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором здійснюється без обмеження строку».

Позивач вказує на те, що відповідно до актів виконаних робіт, які підписані сторонами (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи), заборгованість Орендаря перед Орендодавцем за Договором становить 13326,61 грн.

Крім того, позивач зазначає, що Орендар визнав свою заборгованість перед Орендодавцем в сумі 13326,61 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.08.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням та надані послуги щодо користування телефоном в сумі 13326,61 грн. не виконав.

Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що 01.04.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісава»та Рівненським регіональним відділенням Аграрної біржі було підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого вбачається, що Рівненське регіональне відділення Аграрної біржі визнало свою заборгованість перед позивачем за Договором оренди № 15/06 від 16.06.06. в розмірі 13326,61 грн.

Слід зазначити, що з боку Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі зазначений акт було підписано директором - Рудиком Ігорем Олександровичем.

Посилання відповідача на те, що акт звірки розрахунків між Орендарем та Орендодавцем від 01.04.08. було підписано особою, яка не мала на це повноважень, оскільки строк довіреності № 23 від 18.05.06. щодо повноважень Рудика І.О. на представництво від імені біржі закінчився 01.01.07., а акт звірки розрахунків між сторонами Договору було підписано директором Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі Рудиком І.О. - 01.04.08., тобто після спливу строку зазначеної вище довіреності, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1 Положення про Рівненське регіональне відділення Аграрної біржі (далі - Положення) встановлено, що управління поточною діяльністю відділення здійснює директор Відділення, який діє на підставі цього Положення та в межах довіреності, наданої директором Аграрної біржі.

Згідно п. 7.2 Положення передбачено, що директор Відділення призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора Аграрної біржі.

У відповідності до п. 7.3 зазначеного Положення визначено, що обов’язки і повноваження директора Відділення обмежуються довіреністю виданою директором Аграрної біржі, цим Положенням та посадовою інструкцією директора Відділення, типова форма якої затверджується наказом директора Аграрної біржі.

З наведеного вбачається, що обов’язки і повноваження директора Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі Рудика І.О. обмежуються довіреністю виданою директором Аграрної біржі, Положенням, та посадовою інструкцією директора Відділення, тобто враховуючи які він виконує обов’язки..

Таким чином, судом встановлено, що підписуючи зазначений вище акт звіряння розрахунків, директор Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі Рудик І.О. діяв в межах, наданих йому саме Положенням про Рівненське регіональне відділення Аграрної біржі.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю № 23 від 18.05.06. Аграрна біржа уповноважила директора Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі Рудика Ігоря Олександровича бути представником в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, органах місцевого самоврядування, органах виконавчої влади, управліннях юстиції, відділах державної виконавчої служби та інших державних органах при вирішенні будь-яких питань, що стосуються діяльності регіонального відділення Аграрної біржі; представляти інтереси Аграрної біржі в судах та господарських судах всіх інстанцій, для чого наділяє його правами позивача або відповідача, а також надається право: подавати заяви, запити, документи у відповідні органи, установи та організації, одержувати необхідні довідки, документи та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, установах, організаціях; самостійно в письмовій формі укладати від імені Аграрної біржі господарські, цивільно-правові договори та зміни і доповнення до них в межах виділених сум, передбачених планом відділення на відповідний бюджетний рік, а також вчиняти інші правочини відповідно до чинного законодавства України; відкривати рахунки в банківських установах.

Таким чином, судом встановлено, що довіреність № 23 від 18.05.06. передбачала лише представництво Аграрної біржі Рудиком І.О. в зазначених вище органах, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що підписуючи акт звірки розрахунків від 01.04.08. директор Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі - Рудик Ігор Олександрович діяв в межах своїх повноважень, які були надані йому у відповідності до зазначеного вище Положення.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на 01.04.08. (дата підписання акту звіряння розрахунків між Орендарем та Орендодавцем) директора Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі Рудика Ігоря Олександровича було звільнено з посади директора відділення наказом директора Аграрної біржі.

Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені вище твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків між сторонами Договору оренди № 15/06 від 16.06.06. було підписано особою, яка не мала на це повноважень, оскільки вони не підтверджуються належними доказами у справі.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу користування Орендарем телефоном суд встановив наступне.

Відповідно до п. 4.8 Договору, сторонами було погоджено, що послуги телефонного зв’язку оплачуються Орендарем згідно рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами Договору оренди № 15/06 від 16.06.06. були підписані акти виконаних робіт щодо надання позивачем Орендарю послуг оренди нежитлового приміщення та послуг користування телефоном (належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи).

Таким чином, з наведеного вбачається, що підписуючи зазначені вище акти виконаних робіт, Рівненське регіональне відділення Аграрної біржі фактично визнало свою заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісава» і в частині орендної плати, і частині плати за користування телефоном.

За таких обставин, судом встановлено, що Орендар підтвердив свою заборгованість перед позивачем в частині надання йому послуг користування телефоном.

Щодо посилань відповідача на те, що пред’являючи позовні вимоги позивачем пропущено строк позовної давності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зазначена вище ст. 264 Цивільного кодексу України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Враховуючи те, що між сторонами Договору оренди № 15/06 від 16.06.06. було підписано 01.04.08. акт звіряння розрахунків, відповідно до якого Рівненське регіональне відділення Аграрної біржі визнало та підтвердило свою заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісава»в розмірі 13326,61 грн., перебіг позовної давності у даному випадку переривається саме з 01.04.08. та починається новий перебіг позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01.09.10., а початок нового перебігу позовної давності у даному випадку настав з 01.04.08., в зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що пред’являючи вимогу про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»13326,61 грн. - основного боргу, позивачем не було допущено пропущення строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»щодо стягнення з Аграрної біржі суми основного боргу в розмірі 13326,61 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що інформація, яка міститься в розділі 3 Договору, лише констатує факт видання рахунку на відповідну дату позивачем, не підтверджує отримання його відповідачем на кожну конкретну дату відповідного місяця, з моменту настання якої у останнього виникло зобов'язання відповідно до п. 4.2. Договору на оренду приміщення від 16.06.06. № 15/06, а дата отримання рахунків відповідачем залишається не встановленою та не доведеною позивачем, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.2 Договору, сторонами погоджено, що плата за оренду приміщень оплачується Орендарем

Таким чином, з наведеного вбачається, що договір оренди є оплатним.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що обов’язок по отриманню рахунків у даному випадку за Договором № 15/06 від 16.06.06. покладається саме на Орендаря, який повинен був отримувати у позивача рахунки за оренду приміщення, та оплачувати їх на протязі 5 днів після їх отримання у Орендодавця.

Також слід зазначити, що факт отримання рахунків Орендарем підтверджується матеріалами справи, а саме, на копіях рахунків (належним чином засвідчені), які залучено до матеріалів справи, зазначено: «Отримав Рудик І.О.»та міститься підпис директора Рівненського регіонального відділення Аграрної біржі.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.6 Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8132,80 грн. - пені.

Відповідно до п. 4.6 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та інших платежів, згідно отриманих рахунків, нараховується додаткова пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума пені завищена, в зв’язку з чим, сума пені підлягає стягненню частково, а саме в розмірі –1222,72 грн. (за уточненим розрахунком суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається що додатковою угодою № 1 від 01.07.06. до Договору оренди № 15/06 від 16.06.06. сторонами було погоджено, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім того, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором здійснюється без обмеження строку

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2800,00 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2800,00 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач з посиланням на п. 4.6.1 Договору та п. 4.6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6321,70 грн. –28 % річних та 2665,32 грн. –20 % штрафу.

Відповідно до п. 4.6.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення здійснення орендних платежів більше, як на 1 календарний місяць, Орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від суми неоплачених платежів.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 цього ж Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача 2665,32 грн. - 20 % штрафу суперечить приписам наведених норм, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Згідно п. 4.6.2 Договору сторонами погоджено, що згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що Орендар у випадку прострочення оплати орендних платежів за користування коштами Орендодавця сплачує на користь останнього 28 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Додаткової угоди № 1 від 01.07.06. сторонами Договору було передбачено (п. 4.6.2), що Орендар у випадку прострочення оплати орендних платежів за користування коштами Орендодавця сплачує на користь останнього 28 % річних.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідальність у вигляді 28% річних передбачена сторонами Договору лише за прострочення Орендарем оплати орендних платежів.

З актів виконаних робіт, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, які були підписані сторонами Договору, та у відповідності до яких Орендар підтвердив надані Орендодавцем послуги з оренди та телефону, вбачається, що Орендарю у відповідності до зазначених актів надавались послуги телефонного зв’язку, але оскільки розмір цих послуг неможливо виокремити від послуг оренди, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 28 % річних, в зв’язку з тим, що умовами Договору (п. 4.6.2) передбачено відповідальність Орендаря у вигляді 28% річних лише за прострочення ним оплати саме орендних платежів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», зайво сплачена сума в розмірі 17,54 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Вісава»з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрної біржі (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33947314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»(33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 33408742) 13326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 61 коп. – основного боргу, 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 72 коп. –пені, 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. –збитків від інфляції, 173 (сто сімдесят три) грн. 49 коп. –державного мита та 123 (сто двадцять три) грн. 15 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісава»(33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 33408742) 17 (сімнадцять) грн. 54 коп. –зайво сплаченого державного мита.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 03.11.10.