Рішення № 12202161, 08.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/36508.10.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

ДоТовариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

Простягнення 7625,78 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Волчек Н.М. дов. № 227/2010 від 02.08.2010 року;

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: Петиченко І.В. дов. № 0305/10 від 12.05.2010 року;

від третьої особи: не зявився;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»та до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»про стягнення 7625,78 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі відмовляються відшкодувати позивачу розмір сплаченого останнім страхового відшкодування своєму страхувальнику.

Ухвалою від 25.08.2010 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено її розгляд на 13.09.2010 року.

В судовому засіданні 13.09.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні 13.09.2010 року подали додаткові документи та надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 13.09.2010 року представник третьої особи не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання третьої особи, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 13.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 08.10.2010 року представник відповідача 2 надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача 1 та третьої особи в судове засідання 08.10.2010 року не зявилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2009 року в м. Києві на Кудрявському узвозі, 3-А за участю автомобіля Honda Jazz, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником транспортного засобу є ОСОБА_2 та за участю автомобіля Toyota Camry, під керуванням ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»сталася дорожньо транспортна пригода.

Як вбачається з довідки про дорожньо транспортну пригоду № б/н від 12.08.2009 року та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2009 року у адміністративній справі № 3-10307/09, дорожньо транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та п. 10.9 ПДР України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2009 року у адміністративній справі № 3-10307/09 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та п. 10.9 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно Договору страхування № 27002 від 04.06.2009 року страховиком автомобіля Honda Jazz є Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Honda Jazz, держ. номер НОМЕР_1 № 73/09 від 19 серпня 2009 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу внаслідок ДТП складає 5908,87 грн., а згідно ремонтних калькуляцій № б/н від 01.09.2009 року, вартість ремонту автомобіля Honda Jazz, державний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2 становить 7843,20 грн.

Відповідно до Договору страхування № 27002 від 04.06.2009 року розмір безумовної франшизи при виплаті страхового відшкодування внаслідок ДТП складає 0 грн.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з страхового акту № 2617/09/50/ТР25/00/2 від 08.10.2009 року загальний розмір страхового відшкодування становить 7625,78 грн.

На виконання умов Договору позивач сплатив страхувальнику 7625,78 грн. (7625,78 грн. 0,00 грн.), що підтверджується видатковим касовим ордером від 22.10.2009 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»згідно полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0903696.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

07.12.2009 року позивач направив на адресу відповідача заяву № 2617/09 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) до якої додав весь пакет необхідних документів, яка була вручена 14.12.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача1 5398,87 грн., що складає розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику транспортного засобу визначеної експертом за мінусом фрашизи 510 грн. та про стягнення з відповідача 2 франшизи в сумі 510 грн. та 1716,91 грн. різниці між фактично виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та шкодою, яка визначена експертом і заявлена до стягнення з відповідача1.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 73/09 від 19 серпня 2009 року засвідчується, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Honda Jazz, держ. номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 5908,87 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, винним у скоєнні ДТП є ОСОБА_1, який керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є Приватне акціонерне товариство, під керуванням «МТС Україна».

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Цивільно правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»згідно полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0903696.

З пункту 2 Полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0903696 вбачається, що страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5398,87 грн. (5908,87 грн. 510,00 грн.) підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, позовні вимоги до відповідача2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача 2 суму в розмірі 2226,91 грн., яка включає в себе 510 грн. франшизи та 1716,91 грн. різниці між фактично виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та шкодою, яка визначена експертом і заявлена до стягнення з відповідача1.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 1188 ЦК України, визначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 73/09 від 19 серпня 2009 року визначено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Honda Jazz, держ. номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 5908,87 грн.

Таким чином, з урахуванням наведених вище правових норм, в будь-якому випадку, розмір відповідальності винуватця ДТП обмежений шкодою в сумі 5908,87 грн., яка в сулу полісу обовязкового страхування цивільної відповідальності, за мінусом франшизи в розмірі 510 грн. повинна бути виплачена відповідачем1.

Зважаючи на це, позовні вимоги до відповідача 2 підлягають задоволенню в частині стягнення шкоди на суму 510 грн.

Разом з тим, вимоги в частині стягнення різниці між фактично виплаченою позивачем сумою на відновлюваний ремонт автомобіля та визначеною експертом шкодою задоволенню не підлягають, так як відповідач 2 є зобовязаним лише в межах суми шкоди (5908,87) визначеної експертом у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(місцезнаходження: 04107, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Багговутівська, буд. 8/10, код ЄДРПОУ 32253696) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Глибочицька, буд. 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) 5 398 (пять тисяч триста девяносто вісім) грн. 87 коп. страхового відшкодування, 72 (сімдесят дві) грн. 21 коп. державного мита, 167 (сто шістдесят сім) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(місцезнаходження: 04050, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Глибочицька, буд. 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. шкоди, 6 (шість) грн. 82 коп. державного мита та 15 (п'ятнадцять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

03.11.2010 року