Рішення № 12202023, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/6318.10.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

доЗакритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

простягнення 4356,68 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Карпов С.Б.

від відповідача:не зявився

від третьої особи 1:ОСОБА_1

від третьої особи 2:ОСОБА_2 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»(надалі ЗАТ «Просто-страхування») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(надалі ЗАТ «УТСК») про стягнення 4356,68грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ «Просто-страхування»на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №102709 АТК від 22.03.2006 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ГАЗ-3307»реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ЗАТ «УТСК»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/4169470), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі №23/63.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. позов ЗАТ «Просто-страхування»залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. скасовано, замінено найменування та організаційно-правову форму позивача з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»(ЗАТ «Просто-страхування») на Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», а справу №23/63 передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно резолюції голови господарського суду від 12.07.2010 р. справу передано до розгляду судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2010 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.08.2010 р. у звязку із неявкою представників сторін та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, розгляд справи відкладено до 25.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2010 р. у звязку із неявкою представників сторін та невиконання ними вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено до 20.09.2010 р.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. оголошено перерву до 29.09.2010 р.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечив повністю, крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2010 р. у звязку із неявкою третьої особи та залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, розгляд справи відкладено до 18.10.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, при причини неявки суд не повідомив.

Треті особи в судове засідання зявились, вимоги ухвал суду виконали та надали свої пояснення по суті спору. З наданих третьою особою 1 документів вбачається, що його прізвищем є ОСОБА_1, а не ОСОБА_3.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою в повідомленні про наступне судове засідання від 29.09.2010 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2006 р. між ЗАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №102709 серії АТК (надалі «Договір»).

Предметом договору є страхування автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у ст. 9 договору, а саме до страхових випадків відноситься: пошкодження транспортного засобу та незаконне заволодіння ним.

09.11.2006 р. близько 12 год. 00 хв. по вулиці Велика кільцева дорога в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Opel Vectra»та автомобіля «ГАЗ-3307», а саме: ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ГАЗ-3307»перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, а саме: не перевірив надійність закриття дверей фургону, внаслідок чого під час руху двері фургону відчинились, що призвело до пошкодження автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

09.11.2006 р. ОСОБА_4 повідомив ЗАТ «Просто-страхування»про настання страхового випадку.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2006 р. у адміністративній справі №3-35011/2006 р.

Відповідно до акту виконаних робіт №75119 від 10.11.2006 р., що наданий Філією «Автоцентр на Столичному»Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 4866,68грн.

23.11.2006 р. ОСОБА_4 на підставі акту виконаних робіт було здійснено оплату вартості виконаних ремонтних робіт, що підтверджується квитанцією №64 від 23.11.2006 р.

04.12.2006 р. на підставі вказаного акту виконаних робіт та квитанції було складено розрахунок суми страхового відшкодування №4605, що належить до виплати страхувальнику.

23.11.2006 р. ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №1708 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 01.12.2006 р. на підставі заяви позивача оцінювачем Мотричем Степаном Юрійовичем (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №2837 від 28.05.2006 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 4428,18 грн.

На підставі страхового акту №4322/АТ та розпорядження №4526 від 05.12.2006 р. ЗАТ «Просто-страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортних засобів №102709 АТК від 22.03.2006 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 4866,68 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №6612 від 19.12.2006 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «Просто-страхування»перейшло в межах суми 4866,68грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи (довідка ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №46043 від 21.11.2006 р., постанова Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2006 р. у адміністративній справі №3-35011/2006 р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TEI №НОМЕР_3 від 29.04.2005 р.) вбачається, що транспортний засіб автомобіль «ГАЗ-3307»реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_1, та знаходився під керуванням ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП автомобіль «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився у власності Хохича В.П., а тому шкода заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ-3307»відшкодовується ОСОБА_1, як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Посилання відповідача на визначення в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2006 р. у адміністративній справі №3-35011/2006 р. іншого транспортного засобу судом відхиляється, оскільки з довідки ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №46043 від 21.11.2006 р. вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, мав реєстраційний номер НОМЕР_2, а визначення в вказаній постанові суду реєстраційного номеру НОМЕР_4 є технічною опискою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобіля «ГАЗ-3307»реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ЗАТ «УТСК»згідно із полісом №ВА/4169470.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/4169470) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 18.11.2005 р. (13:00) по 17.11.2006 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВА/4169470 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять, відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 автомобіля «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ЗАТ «УТСК».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/4169470) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 03.10.2007 р. ОСОБА_2 сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 4428,18 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 4 866,68 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВА/4169470 підлягає зменшенню на 510,00 грн., а із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 03.10.2007 р. ОСОБА_2 сплатив вказану суму страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Листом №04-1134 від 13.03.2007 р., отримання якої не заперечується представником відповідача та підтверджується листом ЗАТ «УТСК»№673 від 03.04.2007 р., та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4866,68грн.

Враховуючи визначені полісом №ВА/4169470 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, що обмежений розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, строк виконання відповідачем грошового зобовязання по відшкодуванню позивачу витрат у розмірі 3 918,18 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу франшиза за полісом) настав, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 438,50грн. необхідно відмовити, оскільки розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема, приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: вартістю відновлювального ремонту згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 29.09.2010 р. про необхідність застосування до стягнення суми страхового відшкодування строку позовної давності.

Згідно із ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи зобовязання з виплати страхового відшкодування виконане позивачем 19.12.2006 р., а позовна заява №04-3642 від 15.12.2009 р. направлена до суду 16.12.2009 р.

Отже, позивач звернувся до суду в межах встановлених строків, а тому підстави для застосування строку позовної давності у суду відсутні.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що справа з тим же предметом спору розглядалась Святошинським районним судом м. Києва не приймається до уваги оскільки, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2008 р. у справі №2-3155/2008 р. позовну заяву ЗАТ «Просто-страхування»залишено без розгляду, а доказів її оскарження матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 3 918 (три тисячі девятсот вісімнадцять) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 91 (девяносто одна) грн. 73коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 25 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 25.10.2010 р.