Рішення № 12201910, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/41321.10.10 За позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Холдинг»

про стягнення 264378,89 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Бурмістрова О.А. - довіреність № 288 від 27.01.10р.;

від відповідача: не з’явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Скрвіс Холдинг»про стягнення 264378,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 145 на постачання теплової енергії від 17.11.2008р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 241603,65 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 241603,65 грн. - боргу, 18639,53 грн. –пені, 1229,25 грн. –інфляційних збитків, 2906,46 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –2643,79 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 20.09.2010 р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.10.2010 р.

11.10.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 21.10.2010р.

21.10.2010р. відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.09.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 145 про постачання теплової енергії (далі - Договір), згідно з умовами якого (п.1.1, 1.2) позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Кількість теплової енергії визначена сторонами в п. 1.1 Договору.

Облік споживання теплової енергії проводиться при наявності засобів обліку –поданим засобам, при відсутності засобів обліку – по кількості опалювальної площі або розрахунковим методом на основі проектних теплових навантажень (п. 5.1 Договору).

Звірка нарахувань та розрахунків за поставлену теплову енергію здійснюється шляхом підписання сторонами акту звірки (п. 3.2.2 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунки за попередньо надану теплову енергію проводяться відповідачем протягом 5 банківських днів відповідно до платіжної вимоги-доручення, що пред’явлений до сплати позивачем в строк до 25 числа поточного місяця.

Оплата за поставлену теплову енергію проводиться у відповідності з діючими тарифами, які встановлені КМ України або іншими уповноваженими органами.

На виконання умов Договору позивач протягом 23.01.2010р. –02.04.2010р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 241603,65 грн.

Відповідач свої зобов’язання за договором на момент звернення з позовом до суду не виконав, заборгувавши позивачу 241603,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 18639,53 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості неоплаченої теплової енергії, однак не більше Подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 18639,53 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1229,25 грн. –інфляційних втрат та 2906,46 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1229,25 грн. –інфляційних втрат та 2906,46 грн. –3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Холдинг»(04073, м. Київ, пр. Московський, 8, корп. 16а, код ЄДРПОУ: 34044826) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»(83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, код ЄДРПОУ: 33257089) –241603 (двісті сорок одну тисячу шістсот три) грн. 65 коп. - боргу, 18639 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 53 коп. –пені, 1229 (одну тисячу двісті двадцять дев’ять) грн. 25 коп. –інфляційних збитків, 2906 (дві тисячі дев’ятсот шість) грн. 46 коп. –3% річних, 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 79 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 01.11.2010р.