Рішення № 12201906, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/41721.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»

про стягнення 11344,12 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Якименко І.В. –довіреність № 9 від 14.01.2010р.;

від відповідача: не з?явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»про стягнення 11344,12 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 52 від 01.04.2009р. не виконав свої договірні зобов’язання, заборгувавши позивачу 9549,92 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 9549,92 грн. - боргу, 954,99 грн. – штрафу, 191,00 грн. –відсотків за користування коштам, 648,21 грн. –інфляційних збитків, а також понесені ним по справі судові витрати –113,44 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 27.09.2010 р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.10.2010 р.

11.10.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 21.10.2010р.

21.10.2010р. відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 14.10.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.09.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 52 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.) позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався оплачувати його на умовах договору.

Поставка товару здійснюється позивачем протягом 2 днів з моменту погодження сторонами заявки відповідача (п. 2.2 Договору).

Кількість, найменування та вартість товару визначається в видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору (п. 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.3.2 Договору розрахунок здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору протягом жовтня-листопада 2009 року позивач на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар на суму 10569,36 грн.

Відповідач зобов’язання по Договору в повній мірі не виконав, що підтверджується наявними матеріалами справи, заборгувавши позивачу 9549,92 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 954,99 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.2.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару за Договором відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 954,99 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 648,21 грн. –інфляційних втрат (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 648,21 грн. –інфляційних втрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору позивач просить стягнути з відповідача 191,00 грн. –відсотків за користування грошовими коштами позивача.

Ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі прострочення оплати товару позивач має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 3.4 Договору у разі прострочення оплати товару позивач має право вимагати оплати товару та сплати 2% від неоплаченої суми за користування чужими грошовими коштами.

Здійснивши перерахунок 2% від неоплаченої суми за користування чужими грошовими коштами, наданий позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правильність їх нарахування, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мета»(юр. адреса: 03162, м. Київ, бул. Р.Ролана, 4-Б; пошт. адреса: м. Київ, вул. Я.Колоса, 25, код ЄДРПОУ: 36265621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ: 21512394) –9549 (дев’ять тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 92 коп. - боргу, 954 (дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 99 коп. –штрафу, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 21 коп. –інфляційних збитків, 191 (сто дев’яносто одну) грн. 00 коп. –2% за користування грошовими коштами, а також понесені ним по справі судові витрати – 113 (сто тринадцять) грн. 44 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 01.11.2010р.