Рішення № 12201765, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/14113.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Спринтер К», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 86 342,88 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –не з’явився

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Спринтер К», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 86 342,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №КП-10-05 від 03.01.2005р., Протокол погодження розбіжностей до Договору № КП-10-05, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Свідоцтво № 35475277 про реєстрацію платника податку на додану вартість Відповідача, видаткову накладну № 6960 від 26.02.2010р. на суму 25225,22 грн., Довіреність № 162 від 26.02.2010р. на отримання цінностей, видаткову накладну № 000007568 від 03.03.2010р. на суму 5603,11 грн., видаткову накладну № 000007564 від 03.03.2010р. на суму 25147,42 грн., Довіреність № А 163 від 03.03.2010р. на отримання цінностей, видаткову накладну № 9652 від 17.03.2010р. на суму 10083,75 грн., Довіреність № А 165 від 17.03.2010р. на отримання цінностей, видаткову накладну № 000010845 від 25.03.2010р. на суму 5892,91 грн., Довіреність № 166 від 25.03.2010р. на отримання цінностей, статутні документи Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 01.10.2010р. Позивач надав клопотання про доручення до матеріалів справи Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р. підписаний з боку Позивача, Довідку № 314 від 28.009.2010р. про заборгованість Відповідача, Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Довідку № 319 від 28.09.2010р. про відсутність інших правовідносин між сторонами, докази направлення Акту звіряння взаємних розрахунків Відповідачу.

В судовому засіданні 01.10.2010р. Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –02160, м.Київ, пр.-т. Воз’єднання, буд.14.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 15.07.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні 01.10.2010р. пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «Спринтер Київ» (Постачальник) (назва Позивача була змінена 16.12.2008р. на Дочірнє підприємство «Спринтер К»в порядку передбаченому чинним законодавством України) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(Покупець) був укладений Договір №КП-10-05 (надалі-Договір), із Протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставити товар, а Покупець прийняти товар та оплатити його вартість. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Згідно п. 4.1. Договору, Постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ.

Як вбачається з п.4.3 Договору, Покупець зобов’язується оплачувати кожну конкретну партію товару по мірі реалізації, але не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту виконання Постачальником зобов’язання з поставки відповідної партії товару згідно п.1.1. Договору. Якщо останній день строку оплати приходить на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п.4.5 Договору, загальна сума Договору складається із суми всіх накладних до Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє протягом одного року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору в строк не менший ніж 10 (десять) днів до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які передбачені даним Договором. (п.8.1 Договору).

Позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 86342,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6960 від 26.02.2010р. на суму 25225,22 грн., видатковою накладною № 000007568 від 03.03.2010р. на суму 5603,11 грн., видатковою накладною № 000007564 від 03.03.2010р. на суму 25147,42 грн., видатковою накладною № 9652 від 17.03.2010р. на суму 10083,75 грн., видатковою накладною № 000010845 від 25.03.2010р. на суму 5892,91 грн.

Факт отримання товару по накладним підтверджується Довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплату товару не здійснив.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладними на суму 86 342,88 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №КП-10-05 від 03.01.2005р. із Протоколом розбіжностей до нього, є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 86342,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6960 від 26.02.2010р. на суму 25225,22 грн., видатковою накладною № 000007568 від 03.03.2010р. на суму 5603,11 грн., видатковою накладною № 000007564 від 03.03.2010р. на суму 25147,42 грн., видатковою накладною № 9652 від 17.03.2010р. на суму 10083,75 грн., видатковою накладною № 000010845 від 25.03.2010р. на суму 5892,91 грн.

Факт отримання товару по накладним підтверджується Довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплату товару не здійснив.

Як вбачається з п.4.3 Договору, Покупець зобов’язується оплачувати кожну конкретну партію товару по мірі реалізації, але не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту виконання Постачальником зобов’язання з поставки відповідної партії товару згідно п.1.1. Договору.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладними на суму 86 342,88 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 86 342,88 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Спринтер К», м.Київ, ідентифікаційний код 31984286, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000», м.Київ, ідентифікаційний код 31168778 на користь Дочірнього підприємства «Спринтер К», м.Київ, ідентифікаційний код 31984286 основну суму боргу у розмірі 86 342,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000», м.Київ, ідентифікаційний код 31168778 на користь Дочірнього підприємства «Спринтер К», м.Київ, ідентифікаційний код 31984286 державне мито в розмірі 863,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 21.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева