Рішення № 12201685, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/31218.10.10

За позовом          Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

про           стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на майно

суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Скрипченко Є.І., довіреність № 622 від 01.09.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 18.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»(надалі ПАТ АБ «Укргазбанк», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(надалі ТОВ «Фінансова лізингова група», відповідач) заборгованості за кредитним договором № 76 від 19.04.2007 року в сумі 54564,81 грн., з яких: 39743,61 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 457,32 грн. прострочена заборгованість по процентах з 01.06.2010 року по 15.06.2010 року; 11411,88 грн. прострочена заборгованість по процентах; 1193,38 грн. заборгованість по штрафним санкціям (неустойці) за несвоєчасну сплату процентів, 1758,62 грн. заборгованість по штрафним санкціям (неустойці) за несвоєчасне повернення кредиту.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 76 від 19.04.2007 року позивач також просив звернути стягнення на предмет застави, а саме: Рамний елемент Фрамакс 1,35х3,30м. –10шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. – 4шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,60х3,30м. –4 шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,30х3,30м. –2 шт.; Внутрішня кутова частина Фрамакс 3,30м. –4 шт.; Універсальний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. –10 шт., які належать ТОВ «Фінансова лізингова група»на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу обладнання № 69 від 01.03.2007 року, видатковою накладною № 0103 від 01.03.2007 року.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, як того просив позивач у позовній заяві, а заявлене клопотання судом відхилено через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи були отримані відповідачем 07.09.2010 року, 20.09.2010 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.

Провадження у справі порушено ухвалою від 31.08.2010 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач попереджений ухвалами від 13.09.2010 року та від 27.09.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк»та ТОВ «Фінансова лізингова група»укладено кредитний договір № 76 за умовами якого (в редакції погодженій змінами та доповненнями № 3 від 30.03.2009 року) банк надає позичальнику кредит для фінансування операції фінансового лізингу будівельного обладнання в сумі 190771,00 грн. на строк з 19 квітня 2007 року по 1 квітня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18% річних (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.3.1 кредитного договору (в редакції із змінами та доповненнями № 3 від 30.03.2009 року), позичальник зобов’язувався повернути кредит на рахунок відкритий в ВАТ АБ «Укргазбанк» в погоджені строки, в тому числі кредитні кошти в розмірі 39743,61 грн. по строку –01.04.2010 року.

Зазначеною угодою (зміни та доповнення № 3 від 30.03.2009 року) було досягнуто також згоди по сплаті процентів, зокрема:

- щомісячно виходячи із 18% річних, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору;

- сплатити проценти, що нараховані, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1 договору, за період з 19 квітня 2007 року по 30 квітня 2010 року включно не пізніше 5 червня 2007 року, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору;

- сплатити проценти, що нараховані із процентної ставки, зазначеної у п. 1.1 договору, за період з 1 грудня 2008 року по 31 серпня 2009 року включно не пізніше 1 жовтня 2009 року, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язань щодо повернення грошових коштів закінчився 01.04.2010 року, однак умови договору щодо повернення кредитних коштів відповідачем у повному обсязі не виконані, заборгованість відповідача залишилась непогашеною в сумі 39743,61 грн., доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено.

У п. 3.1 договору зазначено, що банк зобов’язується розраховувати проценти за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку; проценти нараховувати за користування кредитом позичальником за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення.

Оскільки, нараховані за період з 01.12.2008 року по 15.06.2010 року відсотки за користування кредитом відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути визначену суму в розмірі 11869,21 в судовому порядку заявивши до стягнення також пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1758,62 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків 1193,38 грн.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов’язання щодо сплати відсотків відповідачем були порушені, оскільки сума основного боргу у повному обсязі не повернута, заборгованість становить 39743,61 грн., сума нарахованих відсотків за період з 01.12.2008 року по 15.06.2010 року складає 11869,21 грн., доказів зворотнього суду не представлено.

Оскільки договір є обов’язковим для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту та відсотків нарахованих за фактичне користування кредитом, вимоги про стягнення вказаних сум визнаються судом обґрунтованими.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3 договору, за порушення строків (визначених у договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник за вимогою банку зобов’язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов’язань від дня такої прострочки до повного погашення заборгованості.

Суми пені, що підлягають стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійснених позивачем розрахунків, що проведені у відношенні прострочених платежів, нарахованих відсотків складають 1758,62 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1193,38 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків (розрахунок є додатком до позовної заяви).

23.05.2007 року між сторонами укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., зареєстрований в реєстрі за № д-1001 (далі за текстом –договір застави). Відповідно до умов договору застави, він забезпечує вимогу заставодержателя – позивача, що випливає з договору № 76 від 19.04.2007 року. Предметом застави є будівельне обладнання, а саме: Рамний елемент Фрамакс 1,35х3,30м. – 10шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. –4шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,60х3,30м. –4 шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,30х3,30м. –2 шт.; Внутрішня кутова частина Фрамакс 3,30м. –4 шт.; Універсальний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. – 10 шт., що належать відповідачу на праві власності. Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 12666182 від 24.05.2007 року на предмет застави накладено заборону відчуження.

У разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1. ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1 Закону України «Про заставу»встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.19 Закону України «Про заставу»).

В частині 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»зазначено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України (ст. 24 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про заставу»якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави є правом позивача, яке він отримує у разі невиконання відповідачем забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до норм діючого законодавства та умов кредитного договору та договору застави укладених між позивачем та відповідачем, позивач внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, має право на повернення частини кредиту, на стягнення процентів та штрафних санкцій (неустойки) належних позивачу за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

З урахуванням вищевикладеного, заявлені позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 545,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р № 2650618581/980 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478 ідент. код 33602854) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідент. код 23697280) 54564,81 грн. (п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот шістдесяи чотири гривні 81 копійка) заборгованості за кредитним договором № 76 від 19.04.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: Рамний елемент Фрамакс 1,35х3,30м. –10шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. –4шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,60х3,30м. –4 шт.; Рамний елемент Фрамакс 0,30х3,30м. –2 шт.; Внутрішня кутова частина Фрамакс 3,30м. –4 шт.; Універсальний елемент Фрамакс 0,90х3,30м. –10 шт., яке належить відповідачу на праві власності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р № 2650618581/980 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478 ідент. код 33602854) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідент. код 23697280) 545,65 грн. (п’ятсот сорок п’ять гривень 65 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 01.11.2010р.