Рішення № 12201677, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/23323.09.10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і склад», м. Київ

простягнення 98679,92 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Зікрата М.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Молнар Н.М., за дов. б/н від 01.09.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і склад» про стягнення 98679,92 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу № 250 від 25.12.2007 року щодо сплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 90810,10 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків погашення лізингових платежів пеню в розмірі 5897,88 грн., відсотків річних в розмірі 989,93 грн., втрат від інфляції в розмірі 982,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 03.08.2010 року.

За клопотанням сторін та в звязку з необхідністю дослідження додаткових доказів розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

Відповідач позов не визнав. В відзиві на позов зазначив, що позивачем при вилученні автомобілю та його огляді було безпідставно занижено його реальну вартість. Позивач зазначає, що він був позбавлений можливості бути присутнім при технічному огляді автомобілю на станції технічного обслуговування та перевірити обєктивність висновків СТО щодо технічного стану автомобіля. Відповідач вважає, що позивач навмисно завищує суму заборгованості з метою отримання подвійної фінансової вигоди.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, представник позивача в судове засідання призначене на 23.09.2010 року не зявився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників позивача в судовому засіданні 23.09.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників позивача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ :

25.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (Лізингодавець) (надалі за текстом ТОВ «АІС-Лізинг», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Логістика і склад», Лізингоодержувач ( надалі по тексту ТОВ «Логістика і склад», відповідач) укладено Договір фінансового лізингу № 250 (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець передає в платне володіння та користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Строк на який майно передається Лізингоодержувачу у володіння та користування, відповідно до п. 2.1 Договору, становить 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно з п. 4.3 цього Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору, приймання Лізингодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту прийманняпередачі майна. Акт приймання передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та п.3.5 Договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, визначеного в п. 3.5 Договору, платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 3.1 Договору).

Загальна вартість майна на момент укладення Договору складає 338 000 грн., в т.ч. ПДВ 56333,33 грн. (п.3.2 Договору), загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане майно за цим Договором складає без ПДВ 113227,53 грн. при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом переррахування грошових коштів на поточний рахунок. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором в строки відповідно до Графіку сплати лізингових платежів.

Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за цим Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 3.11 Договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в п. 11.2 цього Договору. При цьому Лізингоодержувач зобовязаний сплатити суму штрафних санкцій на користь Лізингодавця.

Згідно п. 10.1 Договору Лізингодавець має право вилучити майно, зокрема в разі якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 Договору сторони встановили, що за порушення обовязку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору - Графік сплати лізингових платежів та Додаток № 2 до Договору Специфікацію відповідно до якої позивачем відповідачеві передається в лізинг автомобіль легковий TOYOTA Highlander 3.5 загальною вартістю 281666,67 грн.

15.04.2009 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою змінили загальну суму винагороди Лізингодавця з 113227,53 грн. без ПДВ до 119248,27 грн. без ПДВ і відповідно загальну суму платежу з 451227,53 грн. до 457248,27 грн.

14.01.2008 року сторонами було складено та підписано Акт приймання передачі майна, відповідно до якого позивачем відповідачу передано автомобіль легковий TOYOTA Highlander 3.5, реєстраційний номер НОМЕР_1

01.02.2010 року позивач направив відповідачеві листа з повідомленням про розірвання Договору в звязку з несплатою відповідачем лізингових платежів у встановлені строки.

Згідно Акту повернення автомобілів з лізингу від 25.03.2010 року, в звязку з простроченням сплати чергових лізингових платежів по Договору, відповідач повернув позивачеві автомобіль легковий TOYOTA Highlander 3.5, реєстраційний номер НОМЕР_1 при цьому в акті визначено вартість повернутого автомобіля в розмірі 93888,9 грн. Відповідачем підписаний зазначений акт з зауваженнями щодо визначення вартості автомобіля.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказує на наявність у відповідача перед ним заборгованості по сплаті лізингових платежів за графіком в розмірі 90810,10 грн. за період травень 2009 року березень 2010 року. Відповідач наявності заборгованості за вказаний період та у визначеному розмірі під час судового розгляду справи фактично не заперечував.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем станом на день прийняття рішення.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 806 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлює, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання відповідачем транспортного засобу згідно з умовами Договору. Також, матеріалами справи підтверджується погодження сторонами в Додатку 1 Графік сплати лізингових платежів та Додатковій угоді №1 до Договору розміру та кількості лізингових платежів, які повинні сплачуватись відповідачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач в порушення умов Договору та додатків до нього своє зобовязання щодо своєчасної оплати лізингових платежів належним чином не виконав.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом, що є предметом Договору та Додатків до нього в розмірі 90810,10 грн. підтверджена матеріалами справи і відповідачем не оплачена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за спірний період), суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 90810,10 грн. за користування транспортним засобом, що є предметом Договору та Додатків до нього у відношенні заборгованості, яка виникла за період з травня 2009 року по березень 2010 року, у звязку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 Договору сторони встановили, що за порушення обовязку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В розрахунку штрафних санкцій наданому позивачем до матеріалів справи позивач зазначає період нарахування пені, що перевищує строки встановлені зазначеною статтею, зокрема по платежах за період з 04.05.2009 року по 04.08.2010 року, однак перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивач здійснює розрахунок пені у визначений період за 180 календарних днів, що не суперечить визначеній нормі закону.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача в розмірі 5897,88 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем його грошового зобовязання господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції в розмірі визначеному позивачем, відсотки річних в розмірі 989,93 грн., втрати від інфляції в розмірі 982,01 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і склад»(01133, м. Київ, вул. Щорса,29, ід. Код 33545042, р/р 26000010004160 в КФ ВАТ КБ «Південкомбанк», МФО 320876 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, ід. код 33635277, р/р 26008060294196 в філії „Розрахунковий центр” ЗАТ КБ „ПриватБанк” у м. Києві, МФО 320649) 98679,92 грн. (девяносто вісім тисяч шістсот сімдесят девять гривень девяносто дві копійки), з яких 90810,10 грн. (девяносто тисяч вісімсот десять гривень десять копійок) основного боргу, 5897,88 грн. (пять тисяч вісімсот девяносто сім гривень вісімдесят вісім копійок) пені, 982,01 грн. (девятсот вісімдесят дві гривні одну копійку) втрат від інфляції, 989,93 грн. (девятсот вісімдесят девять гривень девяносто три копійки) відсотків річних, а також 980 грн. (девятсот вісімдесят гривень) державне мито та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяО. С. Копитова