Рішення № 12201670, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/45618.10.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний двір «Господарочка» ДоПриватного підприємства «Купава»

Простягнення 113214,45 грн.

Суддя Омельченко Л. В.

Представники сторін: Від позивачаБогдановська К. В. –представник за довіреністю б/н від 01.02.2010 р. Від відповідача Жорова Н. В. –представник за довіреністю б/н від 24.06.2010 р.

18.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний двір «Господарочка»звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Купава»109535,21 грн. заборгованості за переданий відповідачеві у власність товар за Дистриб’юторською угодою № 180 від 25.01.2010 року, 538,15 грн. 3 % річних та 3141,09 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року № 46/456, справу призначено до розгляду на 18.10.2010 р.

18.10.2010 р. позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог від 14.10.2010 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 46065,97 грн. основного боргу, 1052,77 грн. 3 % річних з простроченої суми та 5819,66 грн. пені. В заяві про зміну позовних вимог позивач посилається на те, що сума основного боргу зменшилася згідно угоди про залік однорідних вимог від 01.09.2010 року, угоди про взаємні розрахунки від 20.09.2010 року. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано дистриб’юторську угоду № 180 від 25.01.2010 року, видаткові накладні, якими підтверджується передача товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, копії виписок з особового рахунку позивача про розмір коштів, що підтверджують часткову оплату за поставлену продукцію, акти звірки розрахунків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Відповідач у поданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 109535,21 грн., в той час як станом на дату порушення провадження у справі заборгованість за поставлену продукцію становила 76065,93 грн., після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн., а, на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 46065,93 грн. Крім того, відповідач просив суд врахувати перераховані ним позивачу грошові кошти та надав документи, що підтверджують здійснення такої оплати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний двір «Господарочка»в якості продавця та Приватне підприємство «Купава»в якості дистриб’ютора уклали Дистриб’юторську угоду № 180 (надалі –угода), за умовами якої продавець (позивач) поставляє продукцію дистриб’ютору (відповідачу) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які свідчать про прийом – передачу продукції, а дистриб’ютор здійснює оплату отриманої продукції та її подальший продаж на умовах, визначених у даній угоді.

Поставка продукції здійснюється продавцем на умовах CPT (ІНКОТЕРМС - 2000), місце поставки –склад дистриб’ютора (п. п. 4.1., 4.6. угоди).

Згідно п. 1.5. угоди продавець зобов’язується поставляти, а дистриб’ютор зобов’язується здійснити оплату продукції за цінами, зазначеними в прас-листі продавця, який діє на момент поставки кожної партії продукції. Ціни на продукцію, узгоджені сторонами та вказані в накладних та інших товаросупроводжувальних документах, є звичайними цінами (п. 1.6. угоди).

Відповідно до п. 8.1. угоди (в редакції, узгодженій сторонами у протоколі розбіжностей від 25.01.2010 року) оплата продукції здійснюється дистриб’ютором передплатою або не пізніше 60-ти календарних днів з дня отримання продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Укладена між сторонами угода є договором поставки оскільки за її умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач —прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе угодою від 25.01.2010 р. зобов’язання, а саме: поставив продукцію у період з 18.03.2010 р. по 01.06.2010 р. загальною вартістю 223 315,83 грн., що підтверджується видатковими накладними.

В свою чергу відповідач прийняв продукцію, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на цих накладних.

Відповідно до п. 11.3. угоди продавець має право на свій розсуд викупити будь-яку продукцію, що знаходиться у володінні дистриб’ютора та не продана, за цінами, сплаченими за неї дистриб’ютором.

На виконання вказаного пункту угоди, відповідач 28.07.2010 р. здійснив поставку ще не проданої продукції, що підтверджується видатковою накладною № 00020506, на загальну суму 51550,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач також частково здійснив оплату отриманої продукції у сумі 114230,60 грн.

Крім того, 01.09.2010 року позивачем та відповідачем було підписано угоду про залік однорідних вимог на суму 9984,24 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за дистриб’юторською угодою № 180 від 25.01.2010 року та договором відступлення права вимоги № 320 від 12.08.2010 року.

20.09.2010 року позивачем та відповідачем було підписано угоду про взаємні розрахунки, шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за дистриб’юторською угодою № 180 від 25.01.2010 року на суму 1485,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що відповідач прийняв продукцію вартістю 223 315,83 грн., частково здійснив (з урахуванням проведених взаємозаліків і зворотнього викупу товару) оплату отриманої продукції у сумі 177249,86 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 46065,97 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 46065,97 грн. за дистриб’юторською угодою № 180 від 25.01.2010 року документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1052,77 грн. трьох відсотків річних, 5819,66 грн. пені, то суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.3. угоди сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, вказаних в п. 8.1. цієї угоди, дистриб’ютор на вимогу продавця сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення у відповідності з ст. 625 ЦК України. Крім того, сторони домовилися, що на виконання умов ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені та відсотків здійснюється за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 8.1. дистриб’юторської угоди в редакції протоколу розбіжностей від 25.01.2010 року, оплата продукції здійснюється дистриб’ютором передплатою або не пізніше 60-ти календарних днів з дня отримання продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманої продукції за Дистриб’юторською угодою № 180 від 25.01.2010 року відповідач виконав неналежним чином, а також з урахуванням погодженого сторонами терміну оплати отриманої продукції, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов’язок по оплаті вартості поставленої продукції 18.05.2010 р., 02.06.2010 р., 06.06.2010 р., 07.06.2010 р., 10.07.2010 р., 01.08.2010 р. включно (відповідно до дат поставки кожної партії продукції).

Оскільки позивачем у розрахунку до позовної заяви здійснено нарахування 3 % річних з 18.05.2010 р. по 14.10.2010 р., сума 3 % річних за період з 19.05.2010 р. по 14.10.2010 р., суд прийшов до висновку, що сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1029,30 грн.

Сума боргу

(грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів

річнихЗагальна сума процентів, грн..

32 230,6019.05.2010-20.05.201023%5,30

33544,6003.06.2010-06.06.201043%11,03

83 026,6007.06.2010-06.07.2010303%204,72

138 145,00за 07.07.201013%10,12

108145,0008.07.2010-09.07.201023%17,77

149222,9610.07.2010-27.07.2010183%220,77

97672,9428.07.2010-01.08.201053%40,14

109 535,2102.08.2010-03.08.201023%18,00

102 535,2104.08.2010-31.08.2010283%235,97

92 550,9701.09.201013%7,61

87 550,9702.09.2010-16.09.2010153%107,94

77 550,9717.09.2010-19.09.201033%19,12

76 065,9720.09.2010-27.09.201083%50,01

66 065,9728.09.2010-07.10.2010103%54,30

46 065,9708.10.2010-14.10.201073%26,50 Оскільки позивачем у розрахунку до позовної заяви здійснено нарахування пені з 18.05.2010 р. по 14.10.2010 р., то суд здійснив власний перерахунок пені за період з 19.05.2010 р. по 14.10.2010 р. Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 5645,80 грн.

Сума боргу

(грн.)Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУ (%)Розмір пені

32 230,6019.05.2010-20.05.2010220,536,20

33544,6003.06.2010-06.06.2010420,575,36

83 026,6007.06.2010-06.07.201030191280,96

138 145,00за 07.07.2010 11971,91

108145,0008.07.2010-09.07.201021710,03

149222,9610.07.2010-27.07.201018171251,01

97672,9428.07.2010-01.08.2010517227,46

109 535,2102.08.2010-03.08.2010217102,03

102 535,2104.08.2010-31.08.20102815,51219,18

92 550,9701.09.2010115,539,30

87 550,9702.09.2010-16.09.20101515,5557,69

77 550,9717.09.2010-19.09.2010315,598,80

76 065,9720.09.2010-27.09.2010815,5258,41

66 065,9728.09.2010-07.10.20101015,5280,55

46 065,9708.10.2010-14.10.2010715,5136,93 У зв’язку з викладеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Купава»(04116, м. Київ, вул. Коперніка, 16-а, ідентифікаційний код 22925804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний двір «Господарочка»(65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 41, ідентифікаційний код 32727100) 46 065 (сорок шість тисяч шістдесят п’ять) грн. 97 коп. основного боргу; 1 029 (одна тисяча двадцять дев’ять) грн. 30 коп. 3 % річних, 5 645 (п’ять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 80 коп. пені, 527 (п’ятсот двадцять сім) грн. 35 коп. державного мита та 109 (сто дев’ять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 25.10.10