Рішення № 12200770, 20.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/39720.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»

Простягнення 121914,56 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:           Лихина М.М. –дов. № б/н від 04.01.10 р.

від відповідача:           Сорокіна І.І. –дов. № 16/09-2010/6 від 16.09.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»про стягнення 114524,84 грн. основного боргу, 10317,70 грн. пені, 901,43 грн. інфляційних нарахувань та1509,88 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу за договором на постачання природного газу та послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.02.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.10 р. було порушено провадження у справі № 37/397, розгляд справи призначено на 22.09.10 р.

22.09.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.09.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.08.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.10 р. пояснив суду, що позовні вимоги визнає частково, повідомив про часткову сплату суми основного боргу, про що свідчать платіжні доручення. Також просив розстрочити виконання рішення у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем ТОВ «Грімальді», проте доказів не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд оголосив перерву в судовому засіданні 22.09.10 р. до 04.10.10 р. о 9:40 для дослідження доказів у справі.

04.10.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою сума основного боргу відповідача становить 102794,70 грн., пені –14626,47 грн., інфляційних нарахувань –2155,72 грн., трьох відсотків річних –2337,67 грн. Зазначена заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням ч зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –121914,56 грн.

У судовому засіданні 04.10.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.08.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.10 р. надав суду письмові пояснення та просив суд відкласти розгляд справи № 37/397 для надання йому можливості належним чином підготуватися до судового засідання з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Також представниками сторін у судовому засіданні 04.10.10 р. було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи № 37/397.

Дослідивши матеріали справи, суд задовольнив вищезазначені клопотання та оголосив перерву в судовому засіданні 04.10.10 р. до 20.10.10 р. о 10 год. 20 хв.

20.10.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. 49 ГПК України 383,88 грн. транспортних витрат та 486,00 грн. витрат на проживання, пов’язаних з відрядженням. Зазначена заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.10 р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.10 р. надав усні пояснення по суті спору, просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» (газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грімальді»(споживач) був укладений договір на постачання природного газу та надання послуг з йог транспортування № 1955 ТП від 23.11.09 р., відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов’язується поставити споживачу природний газ та надати послуги його транспортування розподільними мережами від газорозподільної станції ГРС) ДК «Укртрансгаз»(Трансгаз) на вході розподільної газової мережі газорозподільного підприємства до входу в газові мережі споживача в обсягах, визначених цим договором, а споживач зобов’язується прийняти природний газ та оплатити вартість природного газу і послуг з його транспортування на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 2.1. договору № 1955 ТП від 23.11.09 р. визначено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2010 року постачання природного газу, а його транспортування споживачеві в заявленому та передплаченому ним в обсязі - 136 тис.м.куб.

У відповідності до пунктів 4.6. та 4.7. вищевказаного договору, фактична кількість газу, поставленого та протранспортованого газорозподільним підприємством споживачу в поточному місяці оформлюється актом приймання-передачі природного газу; акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за місяцем поставки на надання послуг з транспортування газу і є підставою для розрахунків між сторонами; акт приймання-передачі складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін та є підставою для проведення остаточних розрахунків між газорозподільним підприємством та споживачем.

Ціна природного газу та послуг з його транспортування визначені в розділі 5 договору № 1955 ТП від 23.11.09 р.

Згідно з п. п. 6.1. та 6.2. договору № 1955 ТП від 23.11.09 р., оплата ціни поставленого газу і послуг з його транспортування здійснюється шляхом перерахування споживачем грошових коштів на рахунки газорозподільного підприємства; розрахунки проводяться на умовах 100 % попередньої оплати вартості газу та послуг з його транспортування до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу та надання послуг з його транспортування в порядку та строки, визначені пунктами 6.3. –6.5. цього договору.

У відповідності до п 6.3. договору № 1955 ТП від 23.11.09 р., оплата вартості газу, тарифу на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, тарифу на постачання, цільової надбавки до діючих цін на природний газ, здійснюється до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, згідно виставленого рахунку, грошовими котами шляхом їх перерахування а розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства.

Згідно з п. 6.4. зазначеного договору, плата вважається здійсненою споживачем з моменту надходження коштів н розрахункові рахунки газорозподільного підприємства.

Відповідно до п. 6.7. договору № 1955 ТП від 23.11.09 р., остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки та надання послуг з транспортування газу.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору № 1955 ТП від 23.11.09 р. було поставлено та протранспортовано природний газ за період з січня 2010 р. до березня 2010 р. в обсязі 93538 куб.м. на суму 241189, 32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі і транспортування природного газу від 26.01.10 р., від 25.02.10 р. та 24.03.10 р., підписаними та скріпленими печатками сторін (належним чином засвідчені копії зазначених актів додано до матеріалів справи).

Однак відповідач свої зобов’язання за договором № 1955 ТП від 23.11.09 р. щодо оплати отриманого природного газу виконав частково у розмірі 126664, 48 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 114524,84 грн.

За таких обставин ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»про стягнення 114524,84 грн. основного боргу, 10317,70 грн. пені, 901,43 грн. інфляційних нарахувань та1509,88 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу за договором на постачання природного газу та послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.02.09 р.          

Оскільки у судовому засіданні 04.10.10 р. заява ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»про уточнення позовних вимог була прийнята Господарським судом м. Києва, то у справі № 37/397 має місце нова ціна позову –121914,56 грн. (яка складається з 102794,70 грн. основного боргу, 14626,47 грн. пені, 2155,72 грн. інфляційних нарахувань та 2337,67 грн. три відсотки річних).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем документів, зокрема, актів прийому-передачі і транспортування природного газу, вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки та транспортування природного газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей природний газ і його транспортування розрахунок провів не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, у зв’язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 102794,70 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що станом на 21.09.10 р. сума його заборгованості перед позивачем становить 102794,70 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 102794,70 грн. основного боргу, а відповідач їх визнав, то позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»суми основного боргу за договором на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.11.09 р. у розмірі 102794,70 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 2155,72 грн. інфляційних нарахувань та 2337,67 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням ним зобов’язань щодо оплати за поставлений та про транспортований природний газ за договором на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.11.09 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 102794,70 грн., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 2155,72 грн. інфляційних нарахувань та 2337,67 грн. трьох річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»просить суд також стягнути з відповідача 14626,47 грн. пені, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений та протранспортований природний газ за договором на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.11.09 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 7.2. договору на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування № 1955 ТП від 23.11.09 р., за порушення строків розрахунків за даним договором споживач сплачує на користь газорозподільного підприємства суму боргу з урахуванням інфляційних втрат т трьох відсотків річних за весь час прострочення, окрім того, за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, а також відшкодовує понесені газорозподільним підприємством збитки. Пеня нараховується починаючи з шостого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та надання послуг з його транспортування.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за невиконання грошового зобов’язання договором № 1955 від 23.11.09 р. становить 14626,47 грн.

Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»підлягає задоволенню повністю.

Відповідач у судовому засіданні звернувся до Господарського суду міста Києва щодо розстрочки стягнення грошових коштів за рішенням у даній справі. Подану заяву вмотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грімальді» знаходиться у важкому матеріальному становищі.

У відповідності до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996, № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач в обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання рішення повідомив, що з ним не розраховуються контрагенти за іншими договорами, у зв’язку з чим йому неможливо сплатити грошові кошти позивачу.

Суд, оцінивши всі надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі відмовляє, оскільки відповідачем не доведено його скрутний фінансовий стан, не надано відповідних доказів неможливості сплатити позивачу грошових коштів, належним чином не обґрунтовано неможливість спрямувати грошові кошти, які до нього надходять від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на погашення заборгованості перед позивачем.

Позивач у судовому засіданні 25.10.2010 р. подав до суду заяву, відповідно до якої просив покласти на відповідача судові витрати в розмірі 486, 00 грн., пов’язані з проживанням уповноваженого представника позивача у готелі, та 383, 88 грн. транспортних витрат, пов’язаних з його відрядженням.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладачів, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Витрати, понесені позивачем на оплату проживання його представника у готелі, та транспортні витрати, пов’язані з прибуттям уповноваженого представника у судові засідання, суд визнає пов’язаними з розглядом справи.

Проте, враховуючи, що позивачем належним чином підтверджено та надано для огляду оригінали чеків, які засвідчують понесення лише транспортних витрат представника позивача, тоді як у підтвердження витрат на проживання в готелі оригіналів квитанцій позивач суду не надав, то за таких обставин заява про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню частково, лише щодо стягнення з відповідача 383, 88 грн. відшкодування транспортних витрат. При цьому судом також враховується і та обставина, що позивачем не обґрунтовано необхідності проживання у готелі, зокрема, не доведено неможливості придбати квитки на проїзд таким чином, щоб представник позивача не користувався послугами проживання у готелі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 264 від 23.06.10 р. в сумі 1678,00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1272,54 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 405,46 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41, код ЄДРПОУ 32829507) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»(50051, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) 102 794 (сто дві тисячі сімсот дев’яносто чотири) грн. 70 коп. основного боргу, 2155 (дві тисячі сто п’ятдесят п’ять) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 67 коп. трьох річних процентів, 14626 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 47 коп. пені, 383 (триста вісімдесят три) грн. 88 коп. транспортних витрат, пов’язаних з відрядженням представника позивача, 1219 (одна тисяча двісті дев’ятнадцять) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»(50051, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) з Державного бюджету України державне мито в сумі 405 (чотириста п’ять) грн. 46 коп., що перераховане платіжним дорученням № 264 від 23.06.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          У клопотанні відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.