Рішення № 12200193, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/46726.10.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

докомунального підприємства «Батиївське»Солом’янської районної у місті Києві ради

простягнення 237329,80 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Цурка Н.О. (довіреність від 25.06.2010 року)

від відповідача:представник Хмиров В.В. (довіреність від 03.09.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Батиївське»Солом’янської районної у місті Києві ради заборгованості за договором №41411 від 22.05.2008 року у розмірі 237329,80 грн. (у тому числі 107775,06 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію; 29094,79 грн. пені; 79619,97 грн. інфляційних втрат та 20839,98 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року порушено провадження у справі №23/467 та призначено її розгляд на 28.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні про задоволення позовних вимог заперечував, але відзиву не надав.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №41411 від 22.05.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору №41411 від 22.05.2008 року Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених умовами договору, а Відповідач зобов’язувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору №41411 від 22.05.2008 року, пунктами 1, 2, 3 якого передбачено, що розрахунковий період починається з 21 числа попереднього місяця та закінчується такого ж числа наступного за звітним місяця. Відповідач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Позивача здійснює повну оплату вартості електричної енергії.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року спеціальним уповноваженим органом в галузі електроенергетики визначено Національну комісію регулювання електроенергетики України. Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб та єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Постановами НКРЕ від 23.10.2008 № 1237, від 21.11.2008 № 1315, від 23.12.2008 № 1440, від 22.01.2009 № 46, від 26.02.2009 № 241, від 23.03.2009 № 331 та від 23.04.2009 № 453 було встановлені роздрібні тарифи на електроенергію, у тому числі, для Позивача у спірному періоді.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен був на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими постановами НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та самостійно перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.

В період з грудня 2008 року по серпень 2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за спожиту електричну енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 107775,06 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 107775,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2.2 договору №41411 від 22.05.2008 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати енергії у розмірі 29094,79 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем за період з березня по серпень 2010 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у обсязі заявленому Позивачем за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з квітня по липень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме: у квітні 2010 року -799,71 грн., травні –1819,96 грн., червні -618,60 грн., липні -215,55 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 76166,15 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 76166,15 гривень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Батиївське»Солом’янської районної у місті Києві ради (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33; ідентифікаційний код 35756966) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 107775,06 грн. (сто сім тисяч сімсот сімдесят п’ять гривень 06 копійок) основного боргу; 29094,79 грн. (двадцять дев’ять тисяч дев’яносто чотири гривні 79 копійок) пені; 76166,15 грн. (сімдесят шість тисяч сто шістдесят шість гривень 15 копійок) інфляційних втрат; 20839,98 грн. (двадцять тисяч вісімсот тридцять дев’ять гривень 98 копійок) трьох процентів річних; 2338,75 грн. (дві тисячі триста тридцять вісім гривень 75 копійок) державного мита та 232,56 грн. (двісті тридцять дві гривні 56 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено:27.10.2010 року.