Рішення № 12200196, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/52526.10.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доДніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

простягнення 47135,56 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Цурка Н.О. (довіреність від 25.06.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві заборгованості за договором №3510017 від 07.06.2000 року у розмірі 47135,56 грн. (у тому числі 41643,38 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію; 1600,99 грн. пені; 2915,04 грн. штрафу; 684,10 грн. інфляційних втрат та 292,06 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року порушено провадження у справі №23/525 та призначено її розгляд на 26.10.2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні 26.10.2010 року надав суду довідку про надходження коштів Відповідача станом на 25 жовтня 2010 року відповідно до якої сума основного боргу зменшилась і становить 12099,98 грн.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився вимог ухвали суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №3510017 від 07.06.2000 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 1 договору №3510017 від 07.06.2000 року Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених умовами договору, а Відповідач зобов’язувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2.6 до договору №3510017 від 07.06.2000 року, пунктами 1, 2, 13 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Відповідач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює повну оплату вартості електричної енергії.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В період з січня по вересень 2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за спожиту електричну енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 41643,38 гривень. Відповідно до уточненого розрахунку суми боргу, на момент розгляду справи судом основний борг Відповідача становить 12099,98 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 12099,98 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2.2 договору №3510017 від 07.06.2000 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,75% несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати енергії у розмірі 1600,99 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем за період з березня по серпень 2010 року.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору №3510017 від 07.06.2000 року обов’язком Відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги Позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у обсязі заявленому Позивачем за період з березня по серпень 2010 року.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з квітня по липень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме:

Період заборгованостіСума боргу за активну електричну енергію (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

01.04.2010 - 30.04.201031350.997-9.41

01.05.2010 - 31.05.20102141.170.994-12.85

01.06.2010 - 30.06.201018530.340.996-74.12

01.07.2010 - 31.07.201027651.620.998-55.30

-151,68 Період заборгованостіСума боргу за реактивну електричну енергію(грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

01.04.2010 - 30.04.20101871.020.997-5.61

01.05.2010 - 31.05.20102215.010.994-13.29

01.06.2010 - 30.06.20102845.740.996-11.38

01.07.2010 - 31.07.20103581.080.998-7.16

-37,44 Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 494,97 гривень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (02100, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 2; ідентифікаційний код 08672868) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 12099,98 грн. (дванадцять тисяч дев’яносто дев’ять гривень 98 копійок) основного боргу; 1600,99 грн. (одну тисячу шістсот гривень 99 копійок) пені; 494,97 грн. (чотириста дев’яносто чотири гривні 97 копійок) інфляційних втрат; 292,06 грн. (двісті дев’яносто дві гривні 06 копійок) трьох процентів річних; 396,75 грн. (триста дев’яносто шість гривень 75 копійок) державного мита та 198,65 грн. (сто дев’яносто вісім гривень 65 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено:27.10.2010 року.