Рішення № 12200021, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/39626.10.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія

«УКРНАФТАТРАНС»

про стягнення 23058,34 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Єськова Т.В. (довіреність від 13.05.2010р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 26 жовтня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Кримська страхова компанія»(позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС»(відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 23058,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/7681853.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 11.10.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.10.2010р. Ухвалою від 14.10.2010р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено до 26.10.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2009 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту (крім залізничного) №64 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір страхування або Договір добровільного страхування).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Мітсубіші Паджеро», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Мітсубіші Паджеро», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 06 листопада 2009 року на Камишовому шосе у м. Севастополі, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Мітсубіші Паджеро», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2.

В результаті ДТП автомобіль «Мітсубіші Паджеро», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданої на імя Страхувальника органами МВС України (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 22658,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2272 від 11.12.2009р. (копія в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №513 від 30.11.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певнихподій(страховихвипадків),визначенихдоговором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страховихплатежів(страхових внесків,страховихпремій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13.11.2009р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7681853 (тип договору 3, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що транспортний засіб «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (копія свідоцтва в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з ОСОБА_2 полісу № ВС/7681853 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено звітом серії SL №12077 від 20.09.2009р. (копія міститься в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Мітсубіші Паджеро», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був заподіяний внаслідок ДТП, що відбулося 06.11.2009р., становить: 23 831,59 грн. Судом встановлено, що звіт серії SL № 12077 від 20.09.2009р. було проведено експертом Метла В.І., який має право на проведення відповідних експертиз-оцінювання, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та сертифікатом субєкта оціночної діяльності № 6359/07 від 14.12.2007р. (копії документів в справі).

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що полісом № ВС/7681853 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2, транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 22148,34 грн.: 22658,34 грн.(сума збитку, яка відшкодована Страховиком Страхувальнику) 510,00 грн. (сума франшизи відповідача за полісом № ВС/7681853).

Судом встановлено, що позивачем були додатково понесені витрати по оплаті послуг за проведення експертизи в сумі 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2100 від 13 листопада 2009 року (копія в справі). Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, зі змісту страхового акту №513 від 30.11.2009р. не вбачається, що розміри витрат за проведення експертизи включались позивачем до загальної суми страхового відшкодування, до того ж слід зазначити, що відповідно до п. 6.3.3. Договору добровільного страхування встановлено, що страховик має право самостійно зясовувати причини та обставини страхового випадку.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 18.12.2009р. відповідачу була направлена регресна вимога № 1198 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 23 058,34 грн. (копія в справі). Факт надсилання відповідної вимоги позивачем та отримання її відповідачем 21.12.2009р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу відповідачем не перерахована, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі: 22148,34 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 22148,34 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 448,04 грн. (221,48 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРНАФТАТРАНС»(ідентифікаційний код: 30373178, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок, 5-А, п/р 265090761 в ПАТ «Банк «Кліринговий дім», МФО 384920) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»(ідентифікаційний код: 20693867, адреса: 99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Бутакова, будинок, 4, п/р № 2650900015591 в СФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) грошові кошти в розмірі 22148,34 грн. (двадцять дві тисячі сто сорок вісім гривень 34 копійки) та судові витрати в сумі 448,04 грн. (чотириста сорок вісім гривень 04 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 28.10.2010р.