Рішення № 12200009, 20.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/37020.10.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи» доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» простягнення 364313,18 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Шимова А.З., провідний юрисконсульт, дов. №1288 від 25.02.2010; від відповідача –Заяць О.В., головний юристоксульт, дов. №13-11-13881 від 09.07.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У липні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп’ютерні системи»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 364313,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір № 0251-Скб від 01.02.2008 по поставку обладнання, матеріалів та виконання робіт) та наступні додаткові угоди:

-          №2 від 12.05.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №2/1 від 25.12.2008;

-          №3 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №3/1 від 25.12.2008;

-          №4 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №4/1 від 26.12.2008;

-          №6 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №6/1 від 26.12.2008;

-          №7 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №7/1 від 14.01.2009;

-          №8 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №8/1 від 12.01.2009;

-          №9 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №9/1 від 12.01.2009;

-          №10 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №10/1 від12.01.2009;

-          №11 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №11/1 від 12.01.2009;

-          №12 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №12/1 від 12.01.2009;

-          №13 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №13/1 від 12.01.2009;

-          №14 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою №14/1 від 12.01.2009;

-          №15 від 23.01.2009;

-          №16 від 14.01.2009;

-          №17 від 14.01.2009;

-          №18 від 14.01.2009;

-          №19 від 14.01.2009.

-          позивач поставив відповідачу обладнання, матеріали та виконав роботи належним чином згідно умов зазначеного вище договору;

-          спір про стягнення з відповідача боргу за неоплату вказаних робіт був вирішений судом, про що є відповідне рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2009 у справі №34/552, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2097737,38 грн. за додатковими угодами №2 та №№15-19;

-          рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2009 у справі №34/403, було стягнуто з відповідача основний борг в сумі 1611081,38 грн. за додатковими угодами №№3-4 та №№6-14;

-          загальна сума основного боргу відповідача за рішенням-1 та рішенням-2 становить 3708818,76 грн., однак остання відповідачем, ні в добровільному, ні в примусовому порядку не сплачена; в зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 364313,18 грн., яка складається з:

255436,48 грн. пені;

70467,58 грн. інфляційних втрат;

38409,14 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що:

-          вимоги щодо стягнення задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку відбулося порушення строків позовної давності, у відповідності до приписів ст.ст.258, 261 ЦК України;

-          збільшення суми основного боргу з врахування індексу інфляції та 3% річних не можуть бути стягнути з відповідача за період часу, що минув після винесення рішень Господарським судом м. Києва у справах №34/552 та №34/403, оскільки відповідно до чинного законодавства України відповідальність за неналежне виконання судових рішень покладається на органи Державної виконавчої служби.

Позивач надав пояснення на відзив відповідача, в яких зокрема зазначив, що зобов’язання відповідача по сплаті пені були відстрочені Законом України «Про банки і банківську діяльність»на період дії мораторію, але підлягають виконанню відповідачем в залежності від дати початку перебігу строку позовної давності для відповідного зобов’язання. Таким чином, позивач правомірно розрахував пеню за порушення сплати осново боргу, що виник під час дії мораторію, з дати закінчення мораторію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 між Банком (Замовник) та Товариством (Виконавець) було укладено Договір, відповідно до якого позивач, як Виконавець, зобов’язувався постачати обладнання структурованої кабельної системи та матеріали, а також виконувати роботи в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень) Замовника з побудови структурованої кабельної системи, а Замовник зобов’язувався приймати та своєчасно оплачувати вартість обладнання та виконані роботи на умовах цього Договору та відповідних Додаткових угод до нього (пункт 1.1).

Відповідно до умов Договору між позивачем і відповідачем були укладені наступні додаткові угоди з Додатками № 1 “Специфікація № 1” і № 2 “Адреси поставок Обладнання, Матеріалів та виконання Робіт”, а саме:

- № 2 від 12.05.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 2/1 від 25.12.2008;

- № 15 від 23.01.2009;

- № 16 від 14.01.2009;

- № 17 від 14.01.2009;

- № 18 від 14.01.2009;

- № 19 від 14.01.2009.

Позивач на виконання умов Договору та Додаткових угод № 2, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 поставив Банку Обладнання та виконав Роботи на загальну суму 3170733,22 грн., що підтверджується актами прийому-передачі Матеріалів, Обладнання та виконаних Робіт:

Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, і станом на момент розгляду спору прострочена заборгованість Банку перед позивачем за Договором та Додатковими угодами № 2, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 складає 2097737,38 грн.

Спір про стягнення з відповідача вищевказаного боргу був вирішений судом у справі №34/552 (далі –Рішення №1), за рішенням якого з відповідача було стягнуто основний борг в сумі 2097737,38 грн. за додатковими угодами №2 і №№15-19 та встановлено наступні дати виникнення боргу:

в сумі 51691,78 грн. у строк до 12.01.2009 за додатковою угодою №2;

в сумі 2046045,60 грн. у строк до 03.02.2009 за додатковими угодами №№15-19.

Рішення №1, на підставі якого був виданий наказ про його примусове виконання набрало законної сили 04.01.2010.

За змістом статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (чи іншого органу, який вирішує господарські спори), за виняткових встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до умов Договору між позивачем і відповідачем були укладені наступні додаткові угоди з Додатками № 1 “Специфікація № 1” і № 2 “Адреси поставок Обладнання, Матеріалів та виконання Робіт”, а саме:

- № 3 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 3/1 від 25.12.2008;

- № 4 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 4/1 від 26.12.2008;

- № 6 від 06.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 6/1 від 26.12.2008;

- № 7 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 7/1 від 14.01.2009;

- № 8 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 8/1 від 12.01.2009;

- № 9 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 9/1 від 12.01.2009;

- № 10 від 08.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 10/1 від 12.01.2009;

- № 11 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 11/1 від 12.01.2009;

- № 12 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 12/1 від 12.01.2009;

- № 13 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 13/1 від 12.01.2009;

- № 14 від 11.08.2008 із змінами, внесеними додатковою угодою № 14/1 від 12.01.2009.

Додатковими угодами №№ 3/1-4/1 та 6/1-14/1 були внесені зміни до відповідних Додаткових угод №№ 2-4 та 6-14, якими було змінено загальну вартість Обладнання та Робіт, розмір остаточної оплати та замінено додаток № 1 “Специфікація № 1”і Додаток № 2 “Адреси поставок Обладнання, Матеріалів та виконання Робіт”.

На виконання умов Договору та Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 відповідач здійснив попередню оплату Обладнання, Матеріалів та Робіт одинадцятьма платежами по 249964,86 грн. кожний на загальну суму 2749613,46 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки та підтверджується поясненнями представника позивача.

Банк (враховуючи положення статей 253-255 ЦК України та вихідні дні) повинен був здійснити оплату відповідно до положень підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Договору та Додаткових угод №№ 3-4 та 6-14 в сумі 1150123,86 грн. у строк до 12.02.2009 (включно), а в сумі 460957,52 грн. у строк до 11.03.2009 (включно).

Проте, відповідач вказані вимоги не виконав, і станом на момент розгляду спору прострочена заборгованість Банку перед позивачем за Договором та Додатковими угодами №№ 3-4 та 6-14 складає 1611081,38 грн.

Рішенням Господарського суду у справі №34/403 (далі –Рішення №2) було стягнуто з відповідача 1611081,38 грн. за додатковими угодами №№3-4 та №№6-14.

Рішення суду від 11.11.2009 у справі №34/403, на підставі якого був виданий наказ про його примусове виконання набрало законної сили 25.01.2010.

Відтак, загальна сума основного боргу відповідача за Рішеннями суду №1 та №2 становить 3708818,76 грн.

Як слідує з матеріалів справи, постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ВП №17077887, ВП №17078239 прийняті до виконання накази Господарського суду №34/552 від 11.01.2010 та №34/403 від цієї ж дати, однак станом на день розгляду цієї справи останні не виконані.

Про невиконання вказаних рішень суду також підтвердив своїми поясненнями представник відповідача, як у судових засіданнях суду, так і відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.3 Договору встановлена відповідальність відповідача за порушення термінів оплати більш ніж 5 робочих днів шляхом сплати ним пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував Банку:

-          інфляційні втрати в сумі 70467,56 грн. (за лютий –травень 2010 року) за Рішенням №1 та №2;

-          3% річних в сумі 38409,14 грн. (за період з 11.02.2010 до 16.06.2010, тобто за 126 днів прострочення) за Рішенням №1 та №2;

-          пеню:

          за додатковими угодами №3-4, №№6-14 в сумі 107081,74 грн. (за період з 18.02.2010 до 16.06.2010, Рішення №2;

          за додатковою угодо №2 в сумі 679,78 грн. (за період з 21.01.2009 до 09.02.2009, тобто за 20 днів, Рішення №1);

          за додатковими угодами №2, №№15-19 в сумі 147674,97 грн. (за період з 11.02.2010 до 16.06.2010, Рішення №1).

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу за Рішенням суду №1 та №2, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 255436,48 грн. заборгованості по пені,70 467,56 грн. інфляційних втрат та 38409,14 грн. 3% річних визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача на позовну заяву судом до уваги не приймається в силу наступного.

Згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку “Надра” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 за № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної даності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 263 ЦК України пребіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 5 статті 85 вказаного Закону передбачено, що з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом;

нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Враховуючи зазначені норми, зобов'язання відповідача по сплаті пені були відстрочені Законом на період дії мораторію, але підлягають виконанню відповідачем в залежності від дати початку перебігу строку позовної давності для відповідного зобов'язання.

З посиланням відповідача на те, що відповідальність за неналежне виконання судових рішень покладається на органи Державної виконавчої служби, суд погодитись не може та зазначає наступне.

При невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, і пеню встановлену у пункті 5.3 Договору, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися.

Так, у статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Слід зазначити, що наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості та виданого на його підставі виконавчого документа –судового наказу, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Тобто саме по собі наявність виконавчого документа, виконання якого не здійснено вчасно, чи відкритого виконавчого провадження, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання банком взятих на себе грошових зобов’язань.

Такої ж позиції притримується і Верховний Суд України. Зокрема, на цій підставі Верховний Суд України ухвалою від 4 листопада 2009 року у справі № 6-9224 св 09 задовольнив касаційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк»до Мельниченко І.М., рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року скасував та залишив в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2008 року, зазначивши, що вчинення виконавчого напису нотаріусом не є підставою для відмови у захисті права позивача на отримання відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату кредиту, так як виконавчий напис не виконано.

Як було встановлено судом, ані Рішення № 1, ані Рішення № 2 Банком не виконані.

При цьому, у випадку добровільного виконання наказів суду, за Рішенням №1 та Рішенням №2, Банк може уникнути накладення штрафу, що передбачений ст.ст.5, 87 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем за невиконання постанов державного виконавця в примусовому порядку.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Таким чином, відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»(вул. Смоленська, 31-33, м. Київ, 03005, ідентифікаційний код 21670779) 255436 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 48 коп. пені, 70467 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 38 409 (тридцять вісім тисяч чотириста дев’ять) грн. 14 коп. 3% річних, а також 3643 (три тисячі шістсот сорок три) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяР.Б. Сташків Повний текст рішення підписано 25.10.2010