Рішення № 12199806, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/45122.10.10           

За позовомПриватного підприємства «Авантіс» До Приватного підприємства «Теллур» Простягнення 152 027,51 грн. Суддя Омельченко Л.В. Представники: Від позивачаЗахарченко О.В. - представник за довіреністю від 10.03.2010 р. Від відповідача не з’явився 22.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство “Авантис” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Теллур” 123352,55 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором № 010909-4П від 01.09.2009 р., 17 039,14 грн. пені, 2493,53 грн. 3 % річних та 9142,38 грн. інфляційної складової боргу. Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/451 від 17.09.2010 р., яку призначено до розгляду на 11.10.2010 р. У судове засідання, призначене на 11.10.2010 р. відповідач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача надав суду додаткові документи по справі, що залучені до її матеріалів. Розгляд справи відкладався. У судове засідання, призначене на 22.10.2010 р., з’явився представник позивача, який надав пояснення по справі. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін. Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за отримані у власність нафтопродукти. Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 01.09.2009 між Приватним підприємством «Авантіс»у якості постачальника та Приватним підприємством «Теллур»у якості покупця було укладено договір поставки нафтопродуктів № 010909-4П (далі-договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором та додатками до нього. Асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначаються у додатках до договору (п. 2.1. договору). Згідно з п. 3.1 договору умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору. Згідно п. 3.4. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткової накладної або товарно-транспортної накладної, або прийому-передачі товару) в пункті поставки.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору покупець зобов'язався оплатити товар протягом одного календарного дня з моменту поставки товару шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 128 820,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-091001-1 від 01.10.2009 р. Відповідач отримані нафтопродукти не оплатив.

31.12.2009 р. між позивачем та відповідачем був підписаний протокол заліку взаємних вимог, відповідно до якого між сторонами було здійснено взаємозалік зустрічних вимог за договорами № 010909-4П від 01.09.2009 р. та № 18/09/09-Т від 18.09.2009 р. в розмірі 5 468,13 грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором поставки нафтопродуктів № 010909-4П від 01.09.2009 р. становить 123 352,55 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 123 352,55 грн. за договором № 010909-4П від 01.09.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 17 039,14 грн. пені, 2493,53 грн. 3 % річних та 9142,38 грн. інфляційної складової боргу.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку що стягненню підлягають: 12951,61 грн. пені (нарахованої на суму 128820,68 грн. з 03.10.2009 р. по 30.12.2009 р. та на суму 123352,55 грн. з 31.12.2009 р. по 03.04.2010 р.); 8299,84 грн. інфляційної складової боргу (нарахованої на суму 128820,68 грн. з 03.10.2009 р. по 30.12.2009 р. та на суму 123352,55 грн. з 31.12.2009 р. по 01.06.2010 р.); 2493,53 грн. 3 % річних (нарахованих на суму 128820,68 грн. з 03.10.2009 р. по 30.12.2009 р. та на суму 123352,55 грн. з 31.12.2009 р. по 01.06.2010 р.).

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Теллур” (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 8, ідентифікаційний код 30176568) на користь Приватного підприємства “Авантіс” (01010, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, ідентифікаційний код 32308954) 123 352 (сто двадцять три тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 55 коп. основного боргу, 12951 (дванадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 61 коп. пені, 8299 (вісім тисяч двісті дев’яносто дев’ять) грн. 84 коп. інфляційної складової боргу, 2493 (дві тисячі чотириста дев’яносто три) грн. 53 коп. 3 % річних, 1 470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 97 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 27.10.10