Рішення № 12199526, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/14321.10.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»

до           Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

про           стягнення 28074 600 грн.

                                                                                                     Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Борійчук О.П., Вовк О.С.

Від відповідача Кукуєта Л.І.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором №807220-159 від 26.08.09р. в сумі 28074 600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, від сторін витребовувались нові докази та пояснення по справі.

Сторонами в судовому засіданні 13.07.10р. подавалось клопотання про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Відповідач 20.07.10р. звернувся до суду з зустрічною позовною завою до Позивача про визнання недійсним ліцензійного договору № 807220-159 від 26.08.2009р. Ухвалою суду зустрічна позовна заява була прийнята для сумісного розгляду з первинним позовом.

Заявою від 14.09.10р. Відповідач змінив предмет вимог по зустрічному позову не змінюючи підстави зустрічного позову, та замість визнання недійсним просить суд визнати неукладеним Ліцензійний договір № 807220-159 від 26.08.2009р. Судом дана заява прийнята та зустрічний позов розглядається з врахуванням цієї заяви.

Від Позивача 14.10.10р. через Відділ діловодства надійшла заява про збільшення позовних вимог по первісному позову в частині збільшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій –пені, інфляційних та 3% річних, а саме Позивач просить суд стягнути з Відповідача: 25636927,15 грн. –основного боргу, 2449454,10 грн. –пені, 524023,04 грн. –3% річних та 1453155,86 грн. –збитків від інфляції.

В судовому засіданні 21.10.10р. представником Позивача подано заяву про зменшення позовних вимог по первісному позову, а саме Позивач відмовляється від заявлених вимог щодо стягнення штрафних санкцій, та просить суд стягнути з Відповідача лише заборгованість по Ліцензійному договору № 807220-159 від 26.08.2009р. в сумі 25636927,15 грн. та судові витрати. Судом дана заява прийнята та первісний позов розглядається з врахуванням цієї заяви.

Представник Відповідача, після оголошення представником Позивача заяви про зменшення позовних вимог по первісному позову, в судовому засіданні усно визнав позовні вимоги по первісному позову щодо стягнення з Відповідача заборгованості по Ліцензійному договору № 807220-159 від 26.08.2009р. в сумі 25636927,15 грн.; від вимог зустрічного позову не відмовився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували позовні вимоги в розмірі, що викладений в Заяві про зменшення позовний вимог від 21.10.10р. та просив їх задовольнити відповідно до цієї заяви в повному обсязі; проти зустрічного позову заперечували повністю.

Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував позовні вимоги зустрічного позову з врахуванням Заяви про зміну предмета позову від 14.09.10р.; також представник Відповідача в судовому засіданні 21.10.10р. усно визнав позовні вимоги по первісному позову щодо стягнення з Відповідача заборгованості по Ліцензійному договору № 807220-159 від 26.08.2009р. в сумі 25636927,15 грн.

В судовому засіданні 21.10.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

По зустрічному позову.

На підставі ліцензійного договору № 807220-159 від 26.08.2009 року (Договір) Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп’ютерні системи»(Позивач) взяло на себе зобов’язання надати Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком»(Відповідач) для використання ліцензійне програмне забезпечення за програмою ліцензування Microsoft Enterprise Agreement і представляти інтереси ліцензіата перед компанією Microsoft Ireland Operations Limited (Atrium Building Block B, Carmenhall Road, Sandyford Industrial Estate, Dublin 18, Ireland) (Ліцензіар), з метою здійснення програми ліцензування.

Договір укладено за результатами процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, проведення якої регламентується Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. N 921(в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) (Положення про закупівлю).

Відповідач вважає, що Договір суперечить п.п. 15; 40; 42; 63 Положення про закупівлю та просить в поданому зустрічному позові (в редакції заяви від 14.09.10р.) визнати його неукладеним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом досліджено обґрунтування Відповідача по зустрічному позову, та суд встановив наступне.

Відповідач у зустрічному позові невірно зазначає інформацію щодо ціни Договору та посилається на перевищення вартості закупівлі, зазначеної в рішенні ЄТК від 16.01.2009р. №01/01, що становить 91000000,00 грн. Натомість згідно п. 3.3 Договору загальна сума Договору сплачується у вигляді роялті і складає 79237252,60 грн. Згідно п. 3.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на суму роялті ПДВ не нараховується. Також згідно п. 63 Положення про закупівлю, визнання торгів такими, що не відбулися у разі перевищення суми для фінансування закупівлі є правом, а не обов'язком замовника. Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи Відповідача наведені у його за зустрічному позові що Договір суперечить п. 63 Положення про закупівлю.

Відповідач також вбачає порушення п. 40 Положення про закупівлю у відсутності підтвердження на відправлення змін до тендерної документації від 15.07.2009 та від 20.07.2009р. Проте законом не передбачено в якій саме формі замовник повідомляє про зміни в тендерній документації, а також не передбачено обов'язку замовника залучатися доказами відправки таких змін учасникам торгів.

Також Відповідач у зустрічному позові стверджує, що учасниками тендеру зміни до тендерної документації отримано лише 27.07.2009р. Натомість на спростування доводів Відповідача та на підтвердження дотримання замовником вимог п.п. 40, 42 Положення про закупівлю Позивач надав суду копії повідомлень (від 21.07.2009р. та від 20.07.2009р.) про внесення змін до тендерної документації зі вхідними штампами канцелярії Позивача. Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи Відповідача наведені у його за зустрічному позові що Договір суперечить п. 40 та 42 Положення про закупівлю.

Листом Мінекономіки від 14.05.2008 р. N 77-27/312 «Щодо розміщення замовником інформації у міжнародних виданнях»надано роз'яснення щодо розміщення замовником інформації у міжнародних виданнях чи міжнародній мережі електронного зв'язку. Згідно з пунктом 15 Положення про закупівлю оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників розміщуються у відповідних міжнародних виданнях чи міжнародній мережі електронного зв'язку в разі, коли очікувана вартість предмета закупівлі перевищує суму, еквівалентну:

для товарів - 200 тис. євро;

для послуг - 300 тис. євро;

для робіт - 500 тис. євро.

Положенням про закупівлю не визначено конкретного міжнародного видання для публікування оголошення та розміщення інформації.

Відповідно з пунктом 13 Положення про закупівлю оголошення про заплановану закупівлю може оприлюднюватися на веб-сайтах замовників або головних розпорядників бюджетних коштів у розділі «Державні закупівлі».

Таким чином, у разі, коли очікувана вартість предмета закупівлі перевищує зазначені в пункті 15 Положення про закупівлю граничні суми, замовник розміщує оголошення про заплановані закупівлі чи про проведення попередньої кваліфікації учасників у спеціалізованих міжнародних друкованих виданнях або у мережі Інтернет. При цьому Положенням про закупівлю не визначено конкретної спеціалізованої сторінки у мережі Інтернет, на якій мають розміщуватись такі оголошення. Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи Відповідача наведені у його за зустрічному позові що Договір суперечить п. 15 Положення про закупівлю.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Відповідачем (позивачем по зустрічному позову) не доведено, що Договір суперечить п.п. 15; 40; 42; 63 Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. N 921 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлена у зустрічному позові Відповідача позовна вимога про визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. (аналогічна позиція викладена у Листі від 24.11.2008р. Верховного суду України про Узагальнення Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними та у Інформаційному лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Враховуючи все вищенаведене, суд відмовляє Відповідачу в задоволенні вимог зустрічного позову про визнання неукладеним Ліцензійного договору № 807220-159 від 26.08.2009р.

Відповідно ст. 49 ГПК України, на Відповідача (позивача по зустрічному позову) відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

По первісному позову.

На підставі ліцензійного договору № 807220-159 від 26.08.2009 року (Договір) Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп’ютерні системи»(Позивач) взяло на себе зобов’язання надати Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком»(Відповідач) для використання ліцензійне програмне забезпечення за програмою ліцензування Microsoft Enterprise Agreement і представляти інтереси ліцензіата перед компанією Microsoft Ireland Operations Limited (Atrium Building Block B, Carmen Hall Road, Sandyford Industrial Estate, Dublin 18, Ireland) (Ліцензіар), з метою здійснення програми ліцензування.

У свою чергу Відповідач згідно п. 3.2 Договору зобов'язався сплачувати Позивачу за передачу права користуватися програмними продуктами, перерахованими в Додатку № 1 до Договору, винагороду Роялті.

Згідно п.3.4. Договору загальна сума роялті сплачується Ліцензіатом (Відповідачем) поетапно, в наступному порядку:

3.4.1. Перший платіж - роялті за 1-й рік користування - становить 11918117,25 грн. від загальної суми роялті та має бути сплачено до 14 листопада 2009 року;

3.4.2. Другий платіж - роялті за 2-й рік користування - становить 13718809,90 грн. від загальної суми роялті та має бути сплачено до 31 березня 2010 року;

3.4.3. Третій платіж - роялті за 3-й рік користування - становить 17866775,15 грн. від загальної суми роялті та має бути сплачено до 31 березня 2011 року;

3.4.4. Четвертий платіж - роялті за 4-й рік користування - становить 17866775,15 грн. від загальної суми роялті та має бути сплачено до 31 березня 2012 року;

3.4.5. П'ятий платіж - роялті за 5-й рік користування - становить 17866775,15 грн. від загальної суми роялті та має бути сплачено до 31 березня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив порядок оплати за Договором і не здійснив оплати згідно п. 3.4.1, 3.4.2 Договору (згідно виставлених Позивачем рахунків № СГк-2710-Опл від 26.10.2009р. та № СГк-2805-Опл від 18.03.2010р.), внаслідок чого станом на 11.05.2010р. сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 11918117,25+13718809,90=25636927,15 грн.

Згідно п.4.1 Договору Ліцензії (право використання програмних продуктів) тимчасові або постійні, надаються Ліцензіату в порядку й на умовах, установлених Ліцензійною угодою й даним Договором після здійснення Ліцензіатом оплати вартості Ліцензій у порядку, встановленому даним Договором. Проте, не зважаючи на відсутність оплати за Договором з боку Відповідача, Позивач передав Відповідачу тимчасові ліцензії на право використання програмних продуктів Microsoft на період до 30.04.2010р., що підтверджується належним чином оформленим Актом прийому-передачі № 1 від 02.10.2009р.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Представниками Відповідача у судовому засіданні 21.10.10р. усно визнано позов в частині суми основного боргу в розмірі 25636 927,15 грн. Відповідно до довіреності № 322 від 17.10.2008р. представник Відповідача має на це відповідні повноваження.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по оплаті за Договором, та погоджується, що Відповідач порушив порядок оплати за Договором і не здійснив оплати згідно п. 3.4.1, 3.4.2 Договору (згідно виставлених Позивачем рахунків № СГк-2710-Опл від 26.10.2009р. та № СГк-2805-Опл від 18.03.2010р.), внаслідок чого станом на 11.05.2010р. сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 11918117,25+13718809,90 = 25636 927,15 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором в розмірі 25636927,15 грн.

Щодо посилань Відповідача у відзиві на первісний позов, що Договір є припиненим відповідно до п. 5.5 Договору, то суд зазначає, що п. 5.5 вказує лише можливу підставу для дострокового припинення Договору та передбачає право, а не обов'язок Позивача ініціювати в односторонньому порядку розірвання Договору, за умови порушення ліцензіатом строків оплати.

В судовому засіданні 21.10.10р. представником Позивача подано заяву про зменшення позовних вимог по первісному позову, а саме Позивач відмовився від заявлених вимог щодо стягнення штрафних санкцій: 2449454,10 грн. –пені, 524023,04 грн. –3% річних та 1453155,86 грн. –збитків від інфляції. Відповідно до довіреності № 7602/1 від 01.12.2008р. представник Позивача має на це відповідні повноваження.

Представник Відповідача усно заявив, що не заперечує проти заяви про зменшення позовних вимог по первісному позову, а саме про відмову від заявлених до стягнення штрафних санкцій: 2449454,10 грн. –пені, 524023,04 грн. –3% річних та 1453155,86 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом додатково роз’яснено присутньому представнику позивача наслідки припинення провадження у справі в зв'язку з частковою відмовою від позову, передбачені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України; представник позивача заявив, що наслідки відмови від позову йому роз'яснені та зрозумілі, і позивач підтримує подану заяву про часткову відмову від позову.

Зважаючи на вищенаведене, судом приймається заява Позивача про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій: 2449454,10 грн. –пені, 524023,04 грн. –3% річних та 1453155,86 грн. –збитків від інфляції.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем по первісному позову вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в сумі 25636927,15грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; в частині стягнення штрафних санкції за Договором суд припиняє провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду пропорційно до суми задоволених позовних вимог. В іншій частині, в зв’язку з частковою відмовою позивача від заявлених позовних вимог, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп’ютерні системи»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) 25636927 (двадцять п’ять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 15 коп. основної заборгованості, 21745 (двадцять одна тисяча сімсот сорок п’ять) грн. 32 коп. державного мита та 201 (двісті одна) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі по первісному позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій: 2449454,10 грн. –пені, 524023,04 грн. –3% річних та 1453155,86 грн. –збитків від інфляції.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 26.10.10р.