Рішення № 12199476, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29425.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-ТВС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_1

про стягнення 3 934,14 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Хімяк Т.Я представник по довіреності № 94 від 08.02.2010р.

від відповідача 1: не зявились

від відповідача 2: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"2680,57 грн. страхового відшкодування, 393,57 грн. пені та стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-ТВС" 510,00 грн. франшизи та 350,00 грн. витрат на оплату експертної оцінки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у нього виникло право регресної вимоги до особи, яка була винна у ДТП по страховому випадку та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. порушено провадження по справі № 53/303, розгляд справи призначено на 11.10.2010р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 ОСОБА_1

У звязку з незявленням в судове засідання 11.10.2010р. представників сторін розгляд справи відкладено на 25.10.2010р.

В судовому засіданні 25.10.2010р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач 1 та відповідача 2 в жодне судове засідання не зявилися, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надали, вимоги ухвал суду від 27.09.2010р. та від 11.10.2010р. не виконали.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача 1 та відповідача 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 1 та від відповідача 2 не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача 1 та відповідача 2 є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5680-2 від 13.10.2010р. та № 21-10/5680-3 від 12.10.2010р., наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 27.09.2010р. та від 11.10.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач 1 та відповідача 2 не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, третя особа в жодне судове засідання не зявилася, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надала, вимоги ухвал суду від 27.09.2010р. та від 11.10.2010р. не виконала.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представника третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.08.2009р. близько 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 у м. Львові по пр. Чорновола, 65, куруючи транспортним засобом марки «Рено FD»д. н. НОМЕР_1, при русі заднім ходом не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який стояв, марки «Шкода», д. н. НОМЕР_2, чим порушив п. 10.9 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження.

Відповідно до Постанови Франківського районного суду м. Львова № 3-3148/09 від 24.09.2009р. було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Шкода», д. н. НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.0000232 від 24.10.22008р. Одним із страхових випадків за договором є пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП (відповідно до п. 3 Договору).

Відповідно до Звіту про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням зносу пошкодження колісного транспортного засобу № С-00053 від 07.09.2009р., оціночна вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, спричиненого власнику транспортного засобу «Шкода», д. н. НОМЕР_2 дорівнює 3190,57 грн.

За фактом пригоди та на підставі страхового акту № 2009-08-28/002 від 29.09.2009р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 3190,57 грн., що підтверджено належним чином завіреним платіжним дорученням № 5172 від 01.10.2009р. та відомістю переказів станом на 01.10.2009р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

На момент ДТП цивільна відповідальність власника (відповідач 2) транспортного засобу «Рено FD»д. н. НОМЕР_1 була застрахована відповідачем 1 згідно укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № ВС/3620903 від 24.12.2008р.

Як вбачається з Постанови Франківського районного суду м. Львова № 3-3148/09 від 24.09.2009р. ОСОБА_1 працює в компанії відповідача 2.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

А оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача 2 застрахована відповідачем 1, то відповідальність за завдану шкоду в ДТП несе відповідач 1.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0000232 від 24.10.22008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля марки «Шкода», д. н. НОМЕР_2 має до відповідача 1, як до особи, відповідальної за завдані відповідачем 2 збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин особами, відповідальними за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля марки «Шкода», д. н. НОМЕР_2 в результаті ДТП, є відповідач 1.

Позивачем на адресу відповідача 1 було направлено претензію № 2853 від 10.12.209р. щодо сплати в порядку регресу суми шкоди в розмірі в розмірі 3190,47 грн.

На доказ отримання заяви відповідачем 1 позивач наддав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.12.2009р.

Відповідач 1 відповіді на претензію не надавав.

Позивач в позовній заяви заявив про стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування з вирахуванням суми франшизи, а саме позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 2680,57 грн.

При дослідженні Полісу № ВС/3620903 суд встановив, що франшиза дорівнює нулю.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу до відповідача 1 в частині суми страхового відшкодування в розмірі 2680,57 грн., відповідно до заявленої суми позивачем по справі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1- 393,57 грн. пені.

Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Полісу № ВС/3620903. При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, суд встановив, що позивач вказав період нарахування пені більший ніж період встановлений у вимогах п. 6 статті 232 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Також необхідно зазначити, що позивач заявив про стягнення з відповідача 1 суму страхового відшкодування в розмірі 2680,57 грн., а пеню нараховує на суму 3190,47 грн., що є порушенням чинного законодавства України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Позивач в позовні заяві вказує суму зобовязання відповідача 1 - 2680,57 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2680.5715.01.2010 - 07.06.201014410.2500 %0.056 %*216.80

2680.5708.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*41.86

2680.5708.07.2010 - 15.07.201088.5000 %0.047 %*9.99

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 284,64 грн., відповідно до розрахунку суду.

Щодо позовної заяви в частині заявлених позовних вимог до відповідача 2 необхідно зазначити наступне.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 510,00 грн. франшизи.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

При дослідженні Полісу № ВС/3620903 суд встановив, що в полісі зазначена франшиза дорівнює нулю.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про стягнення з відповідача 2 франшизи в розмірі 510,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 350,00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження на підставі якого було складено Звіт № С-00053 від 07.09.2009р.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” після отримання повідомлення про страховий випадок страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

28.08.2009р. позивач повідомив відповідача 1 про настання страхового випадку та направлення експерта. Проте відповідач не скористався своїм правом для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 2 суми витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки вказані витрати повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача 1.

А також необхідно зазначити, що позивач не позбавлений право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн. та витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн. до іншої особи в окремому провадженні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є; ідентифікаційний код 31451838 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5Б; ідентифікаційний код 35893575) 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 57 коп. шкоди в порядку регресу, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 64 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 70 (сімдесят) грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 82 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 27.10.2010р.