Рішення № 12199303, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/35230.09.10 За позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Акціонерного товариства закритого типу "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про стягнення заборгованості у розмірі 88 496,67 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: не з»явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом доАкціонерного товариства закритого типу "Міжрегіональна академія управління персоналом"про стягнення заборгованості - 88 496,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію згідно Договору на постачання електричної енергії № 2083109 о/р 2083109 від 23.06.2003 року.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 70283, 11 грн. –боргу за активну електроенергію, 10835, 82 грн. –боргу за реактивну електроенергію, 5175, 36 грн. –пені, 1 436, 97 грн. –індексу інфляції, 765,40 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –884,97 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.08.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.09.2010.

20.09.2010 представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 30.09.2010.

30.09.2010 відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 26.08.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.08.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.09.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2083109 о/р 2083109 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1 Договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 5 додатку 2.7 до Договору, відповідач зобов'язується щомісячно направляти свого представника до позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім того, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пункт 13 Додатку 2.7 до Договору зобов'язує відповідача здійснювати попередню оплату вартості обсягу електричної енергії з плановими платежами: до 1 числа розрахункового періоду 35%, до 10 числа розрахункового періоду 35%, до 20 числа розрахункового періоду 30% від вартості заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії поточного розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок здійснюється відповідачем до останнього числа звітного місяця на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

В позовній заяві, позивач вказує, що в період з 01.02.2010 по 01.08.2010 відповідач заборгував позивачу за використану активну електричну енергію, станом на 01.08.2010 - 70 283,11 грн., та за період з 01.01.2010 по 01.08.2010 за використану реактивну електричну енергію, станом на 01.08.2010 - 10 835,82 грн., на підтвердження чого суду надано звіти про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунки-розшифровки за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції.

Однак, згідно Довідки про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію, наданої представником позивача в судовому засіданні 30.09.2010, вбачається, що відповідачем сплачено 50000, 00 грн. боргу за використану активну електричну енергію до порушення провадження у справі, у зв’язку з чим в цій частині позову слід відмовити.

Решта позовних вимог підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов в частині стягнення 20283, 11 грн. –боргу за активну електроенергію та 10835, 82 грн. –боргу за реактивну електроенергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за спожиту електроенергію, а тому позивач, на підставі п. 4.2.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5175,36 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5175,36 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 436, 97 грн. –індексу інфляції та 765,40 грн. –3 % річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –20283 (двадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 11 коп. –боргу за активну електроенергію, 10835 (десять тисяч вісімсот тридцять п’ять) грн. 82 коп. –боргу за реактивну електроенергію, 5175 (п’ять тисяч сто сімдесят п’ять) грн. 36 коп. –пені, 1 436 (одну тисячу чотириста тридцять шість) грн. 97 коп. - індексу інфляції, 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 40 коп. –3 % річних, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 97 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 50000, 00 грн. боргу за активну електроенергію.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко