Рішення № 12199250, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/46206.10.10 За позовом           Київського національного університету будівництва та архітектури

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ГРУП»

про                     стягнення 4021,19 грн.

                                                                                           Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           Карасевич О.В. –предст. за довір. № б/н від 25.08.2010 р.;

від відповідача:           не з’явився

У судовому засіданні 06.10.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Київський національний університет будівництва та архітектури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ГРУП»про стягнення 2 420,14 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 1729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.05.2005 р., 1121,89 грн. заборгованості за договором № 06/2005-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 19.05.2005 р., 327,98 грн. пені та 151,18 грн. інфляційних втрат.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 р. порушено провадження у справі № 35/462, розгляд справи призначено на 15.09.2010 р.

          У судове засідання, призначене на 15.09.2010 р. відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.08.2010р. не виконав та не надав витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 15.09.2010р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.10.2010 р.

У судове засідання, призначене на 06.10.2010 р., представник відповідача повторно не з’явився, при причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 28.07.2010 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАСА - ХХІ», правонаступником якого є Товариств з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО - ГРУП», був укладений Договір № 1729 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 24,7 кв.м., розміщене за адресою: м. київ, вул.. Освіти, 4, що знаходиться на балансі Київського національного університету будівництва і архітектури.

Згідно із п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. 19.05.2005 р. РВ ФДМ України по м. Києві та ТОВ «НАСА - ХХІ»був підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою; м. Київ, вул. Освіти, 4.

Договір був укладений строком на 11 місяців, з 19.05.2005 р. до 19.04.2006 р. включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та наявності згоди органу уповноваженого управляти відповідним майном, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із урахуванням змін у законодавства на дату продовження договору, лише за письмовою згодою Орендодавця та балансоутримувача.

Матеріали справи не містять і сторонами вході розгляду справи не були надані докази того, що сторони заявляли про припинення договору після закінчення строку його чинності.

Відповідно до п. 5.2. орендар зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати балансоутримувачу витрати відповідно до договору, укладеному із балансоутримувачем.

Згідно із п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –березень місяць 2005р.: 402,50 грн.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Додатковим договором № 1 від 23.02.2007 р. про внесення змін до договору оренди сторони виклали абзац 1 п. 3.1. договору в новій редакції, відповідно до якої розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку – січень 2007 р. становить 950,16 грн.

15.12.2008 р. сторонами був укладений договір № 1729/02 від 15.12.2008 р. про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого у договорі оренди та у акті приймання-передачі було змінене найменування орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ГРУП».

Пунктом 5.8. договору на відповідача був покладений також обов’язок укласти із балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідачу.

19.05.2005 р. між Київським національним університетом будівництва і архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАСА - ХХІ»був укладений Договір № 05/2005-К про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно із п. 1.1. договору балансоутримувач Київський національний університет будівництва і архітектури забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 4, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем.

Відповідно до п.п. 3.2.3., 3.2.4. договору в редакції додаткової угоди до договору від 20.01.2009 р. на орендаря покладений обов’язок не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги та податок на землю. Підставою для оплати є рахунок виставлений балансоутримувачем і який орендар самостійно повинен отримати у балансоутримувача до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Також додатковою угодою до договору від 15.12.2008 р. сторони виклали преамбулу договору в новій редакції, замінивши найменування орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ГРУП».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договорів відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за листопад, грудень 2009 р. та січень 2010 р., що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2 420,14 грн. та заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 1 121,89 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірне приміщення є державним майном, правовий режим якого, а також права та обов’язки сторін, пов’язані з його орендним використанням, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Як передбачено ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата за користування об’єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданих представником позивача пояснень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2 420,14 грн. та заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 1 121,89 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 327,98 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 3.5. договору оренди та п 3.2.4. договору про відшкодування витрат, якими передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування чи перерахування не у повному обсязі орендної плати та плати за обслуговування відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів та витрат на утримання орендованого майна нарахована пеня в розмірі 327,98 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та перевірений судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 151,189 грн. інфляційних втрат станом на 07.07.2010 р.

Згідно із нижченаведеним розрахунками суду розмір інфляційних втрат за порушення зобов’язання по сплаті орендної плати за вказані позивачем періоди становить 94,29 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

10.11.2009 - 07.07.2010264.551.05414.29

10.12.2009 - 07.07.20101055.561.04244.33

10.01.2010 - 07.07.20101065.061.03335.15

10.02.2010 - 07.07.201034.971.0150.52

94.29

Розмір інфляційних втрат за порушення зобов’язання по сплаті витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за вказані позивачем періоди становить 25,61 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

25.12.2009 - 07.07.2010503.961.03316.63

25.01.2010 - 07.07.2010598.781.0158.98

25.02.2010 - 07.07.201019.150.9960,00

25.61

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 119,90 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної сплати суми боргу за договорами та не навів підстав для звільнення від обов’язку її оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 3 989,91 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 546, 547, 625, 626, 627, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО-ГРУП»(04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 14, кв. 82, ідентифікаційний код 33400476) на користь Київського національного університету будівництва та архітектури (03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31, ідентифікаційний код 02070909) 3 542 (три тисячі п’ятсот сорок дві) гривні 03 коп. основного боргу, 327 (триста двадцять сім) гривень 98 коп. пені, 119 (сто дев’ятнадцять) гривень 90 коп. інфляційних втрат, 101 (сто одну) гривню 20 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) гривні 16 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                     М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.10.2010