Рішення № 12199236, 08.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/44408.10.10 За позовом Дочірнього підприємства "Райз-Ексімп-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про стягнення 3 476,01 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Шпічка М.І. –предст. за довір. №б/н від 01.07.2010;

від відповідача не з’явився.

У судовому засіданні 08.10.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Райз-Ексімп-Центр" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення 3 000,00 грн. основного боргу, 294,86 грн. пені, 138,00 грн. інфляційних втрат та 43,15 грн. відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті послуг, наданих за договором №250309 МЛС від 25.03.2009 р.

Ухвалою суду від 25.08.2010 порушено провадження у справі №35/444, розгляд справи призначено на 15.09.2010.

У судове засідання, призначене на 19.09.2010, відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 15.09.2010 розгляд справи відкладено на 06.10.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2010 р повторно не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документів не надав.

У судовому засіданні 06.10.2010 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.10.2010.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 30.09.2010.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Однак про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 р. між Дочірнім підприємством "Райз-Ексімп-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" був укладений договір № 250309 МЛС, предметом якого, відповідно до п. 1 договору, є надання позивачем самостійно від свого імені, за дорученням та за рахунок відповідача послуг, пов’язаних з декларуванням та митним оформленням товарів відповідача, що переміщуються через митний кордон України; зберігання вантажів відповідача на МЛС позивача; проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач надав послуги, передбачені договором, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом №ОУ-0000194 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.04.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим відбитками їх печаток, та підписаним представниками сторін Актом відпуску вантажу з митного ліцензійного складу ДП "Райз-Ексімп-Центр" від 17.04.2009 р.

Пунктом 2.3.3. договору передбачений обов’язок відповідача здійснити оплату наданих послуг відповідно до виставлених позивачем рахунків та актів виконаних робіт. Згідно із п. 3.2. договору відповідач сплачує всі послуги позивача відповідно до виставленого рахунку, актів звірок або підписаних актів виконаних робіт.

17.04.2009 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000204 на суму 8232,01 грн.

Як передбачено пунктом 3.3. договору рахунки, виставлені позивачем, підлягають сплаті відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту їх отримання.

Такими чином, відповідач повинен був оплатити виставлений рахунок у строк до 24.04.2009 р.

Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами, підтверджується, що станом на 31.10.2009р. заборгованість відповідача за надані послуги складала 8 232,01 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.11.2009 р. позивач направив відповідачеві претензію про сплату заборгованості у розмірі 8232,00 грн., у відповідь на яку 27.11.2009 р. відповідач частково оплатив надані послуги, перерахувавши позивачеві грошові кошти в сумі 4 232,01 грн., та листом від 27.11.2009 р. за вих. № 497 повідомив, що залишок боргу у розмірі 4 000,00 грн. зобов'язується погасити до 15.12.2009 р.

09.12.2009 р. відповідач перерахував позивачеві ще 1 000,00 грн.

Обставини часткової оплати відповідачем боргу підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

15.02.2010р. направив відповідачеві повторну претензію про сплату заборгованості у сумі 3 000,00 грн. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та не сплатив суму боргу.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної оплати наданих послуг та не спростував обставини, викладені позивачем.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 3 000,00 грн., його розмір належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданих представником позивача пояснень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 3000,00 грн.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 10.12.2009р. по 03.06.2010р. у розмірі 294,86 грн., посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на п.3.3. договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від загального боргу за кожний день затримки розрахунків.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене перебіг строку нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг розпочинається з 25.04.2010р. та закінчується 25.10.2010р.

Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 10.12.2009р. по 03.06.2010р., що суперечить вищенаведеним положенням законодавства, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості звернутися із позовом про стягнення з відповідача пені за інший період.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 138,00 грн. інфляційних втрат, розраховуючи їх за січень-березень 2010 р., та 43,15 грн. процентів річних за період 10.12.2009 р. по 03.06.2010 р. (за 175 днів).

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача, які відповідають вимогам закону та правильність яких перевірена судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів оплати наданих послуг у встановлених договором строки і розмірах та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 181,15 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік-Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28 А, ідентифікаційний код 35076670) на користь Дочірнього підприємства "Райз-Ексімп-Центр" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 359, ідентифікаційний код 34688047) 3000 (три тисячі) гривень основного боргу, 138 (сто тридцять вісім) гривень інфляційних втрат, 43 (сорок три) гривні 15 коп. процентів річних, 93 (дев'яносто три) гривні 34 коп. державного мита та 215 (двісті шістнадцять) гривень 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання повного

тексту рішення: 25.10.2010.