Рішення № 12199238, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/41211.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення 116 962,95 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача Тіхов Д.Г. –предст. за довір. № б/н від 26.05.2010 р.

Від відповідача Случак О.О. –предст. за довір. № б/н від 23.06.2010 р.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фірми "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 110 932,44 грн. основного боргу, 4 866,03 грн. неустойки, 435,13 грн. інфляційних втрат та 729,35 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1502/07/2008 від 17.07.2008 р.

Ухвалою суду від 30.07.2010 р. порушено провадження у справі № 35/412, розгляд справи призначено на 01.09.2010 р.

У судовому засіданні 01.09.2010 р. представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив суду позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.09.2010 р. надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 15.09.2010 р.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що укладений між сторонами договір є нечинним, оскільки ціна договору виражена у іноземній валюті і сторони договору не мають ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. Як наслідок, у договорі відсутня ціна договору, яка є однією із істотних умов договору, а отже сторонами не досягнуто згоди щодо цієї істотної умови. Таким чином, на думку відповідача, правові наслідки дій сторін, здійснені на виконання цього договору, мають визначатись згідно із положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють відносини купівлі-продажу, у зв'язку із чим заявлений у позові предмет спору не відповідає обставинам справи. Також відповідач посилається на неточність розрахунку ціни позову, оскільки розмір щомісячних лізингових платежів має розраховуватись з урахуванням курсу НБУ станом на 17.07.2008 р.

У судовому засіданні 15.09.2010 р. сторонами подано спільне клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено (ухвала від 15.09.2010 р. в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 15.09.2010 р. та 24.09.2010 р. оголошувались перерви для надання сторонам можливості надати додаткові докази та пояснення.

Заслухавши у судовому засіданні 11.10.2010 р. пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2008 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю був укладений договір фінансового лізингу № 1502/07/2008, за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов’язався набути у свою власність транспортний засіб (далі –майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню і технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов’язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Зазначений договір відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт передачі майна лізингоодержувачу підтверджується видатковою накладною № РН-0000395 від 29.08.2008 р. та довіреністю відповідача серії ЯПД № 419946 від 29.08.2008 р. Вартість переданого майна складає 716 007,20 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п.п. 7.5., 7.6. договору, лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 1 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи. Додатковою угодою № 1502/07/2008/R від 30.07.2009 р. сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 - Графік внесення платежів та погодили, що заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем по лізинговим платежам на дату підписання додаткової угоди підлягає оплаті згідно із Графіком внесення платежів. Платіж в погашення заборгованості вноситься одночасно з поточним лізинговим платежем (додатково).

Як передбачено п. 7.9. договору, у випадку, якщо відповідно до законодавства сума нарахованої по договору комісії є об’єктом оподаткування ПДВ, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму податку на додану вартість, нараховану на такий об’єкт оподаткування.

Підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач, відповідач частково оплатив лізинговий платіж за 17 період фінансового лізингу та не сплатив лізингові платежі за 18, 19, 20, 21, 22 періоди фінансового лізингу, визначені у графіку внесення платежів, тобто за період з 31.01.2009 р. по 30.06.2010 р.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості по лізинговим платежам становить 110 932,44 грн. До вказаної суми позивачем також включено податок на додану вартість на суму нарахованої комісії в частині, що перевищує суму комісії, яка не оподатковуються ПДВ.

Відповідач не надав доказів повної сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбаче6но, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 9.5. договору якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює сплату встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у перші 5 днів прострочення і 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладених норм законодавства та умов договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів нарахована неустойка в розмірі 4 866,03 грн., проценти річних у розмірі 729,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 435,13 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та перевірений судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що всупереч вимогам законодавства ціна договору виражена у іноземній валюті і сторони договору не мають ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу. Як наслідок, у договорі відсутня ціна договору, яка є однією із істотних умов договору, а отже сторонами не досягнуто згоди щодо цієї істотної умови.

Зазначенні твердження відповідача відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на таке.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному Євро по курсу згідно з п. 7.1.1. договору.

Як передбачено ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При цьому, ні положеннями Господарського кодексу України, якими регулюються відносини лізингу (ст. 292), ні Законом України "Про фінансовий лізинг" не встановлено особливостей укладання договору лізингу в частині визначення ціни договору та порядку і умов сплати лізингових платежів.

Між тим, статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом встановлено, що умови та порядок сплати лізингових платежів, які передбачені розділом 7 договору, відповідають вищезазначеним вимогам законодавства.

Як передбачено статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що при укладенні договору сторонами погоджено умови, які відповідно до законодавства є істотними для договорів лізингу.

Натомість, всупереч вимогам, передбаченим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав жодних доказів того, що під час укладення договору ним робилися будь-які заяви щодо необхідності погодження ціни договору, умов та порядку сплати лізингових платежів у інший спосіб, ніж це визначено договором.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 116 962,95 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 546, 547, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Фірми "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б; поштова адреса: 03055, м. Київ, вул.. Г.Тимофеєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) 110 932 (сто десять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 44 коп. основного боргу, 4866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 03 коп. неустойки, 435 (чотириста тридцять п’ять) гривень 13 коп. інфляційних втрат, 729 (сімсот двадцять дев'ять) гривень 35 коп. процентів річних, 1169 (одну тисячу сто шістдесят дев'ять) гривень 63 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.10.2010.