Рішення № 12198875, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/205.10.10 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

                    в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Комунального підприємства "Госпкомобслуговування"

про                    стягнення 163 451,29 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Цурка Н.О. (Дов.)

Від відповідача:          Козлов О.С. (Дов.)

У судовому засіданні 05.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Комунального підприємства "Госпкомобслуговування" заборгованості у розмірі 163451,29 грн. (131317,76 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 4280,19 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 15470,97 грн. пені, 9874,35 грн. збитків від інфляції, 2508,02 грн. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо оплати електроенергії відповідно до договору про користування електричною енергією № 1587 від 14.05.2001р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2010 р. порушено провадження у справі № 57/2 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2010р.

31.08.2010р. в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду заявою про розстрочення боргу

31.08.2010р. в судовому засіданні судом оголошена перерва на 13.09.2010р.

01.09.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розстрочення боргу.

13.09.2010р. в судовому засіданні судом оголошена перерва на 05.10.2010р.

14.09.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява вих. № 57/2-1 від 14.09.2010р. про уточнення позовних вимог та повернення зайво сплаченого державного мита, в якій, в зв’язку з частковою оплатою боргу Відповідачем, просив стягнути з останнього - 123544,94 грн. (91411,41 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 4280,19 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 15470,97 грн. пені, 9874,35 грн. збитків від інфляції, 2508,02 грн. 3% річних) та повернути Позивачу державне мито в сумі 399,06 грн.

05.10.2010р. у судовому засіданні представник Позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 05.10.2010р. просив суд задовольнити заяву про розстрочку боргу та надав суду докази часткової оплати боргу перед Позивачем, відзив на позовну заяву не надав.

Представник Позивача в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення просив відмовити.

Розглянувши вищевказану заяву Відповідача про розстрочку виконання рішення по справі № 57/2, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставами задоволення заяви про розстрочення виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що Відповідачем - Комунальним підприємством "Госпкомобслуговування" не підтверджено фактичну наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення у справі № 57/2, заява про його розстрочення задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2001 року між Позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Відповідачем - Комунальним підприємством "Госпкомобслуговування" був укладений договір про користування електричною енергією № 1587 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Енергопостачальна організація) зобов’язався постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а Відповідач (Споживач) зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені Договором.

Відповідно до умов п. 13 Договору Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2001 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п. 1 Додатку № 13а до Договору Відповідач (Споживач) щомісячно 22-24 числа зобов’язується направляти уповноваженого представника до Позивача (Постачальника) для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та одержання платіжних вимог-доручень для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів.

Порядок розрахунків за використану електричну енергію визначений Додатком № 13а до Договору, відповідно до якого сума оплати за використану електричну енергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передплатою.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2009 р. до 01.07.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 135597,95 грн. (в т.ч. 131317,76 грн. - заборгованість за використану активну електричну енергію та 4280,19 грн. - заборгованість за використану реактивну електричну енергію, що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, рахунками-розшифровками та звітами про спожиту електричну енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачаль-ник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 135597,95 грн. Відповідач - Комунальне підприємство "Госпкомобслуговування" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з заяви вих. № 57/2-1 від 14.09.2010р. про уточнення позовних вимог, в серпні 2010 року Відповідачем було сплачено 39906,35 грн. боргу за активну електроенергію, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 39906,35 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача за спожиту електричну енергію по Договору про користування електричною енергією № 1587 від 14.05.2001р. становить 95691,60 грн. (91411,41 грн. борг за спожиту активну електричну енергію та 4280,19 грн. борг за спожиту реактивну електричну енергію) та підлягає стягненню з Відповідача.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати спожитої електроенергії, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3. Договору за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів Відповідач (Споживач) сплачує Позивачу (Енергопостачальній організації) пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 15470,97 грн., збитків від інфляції - 9874,35 грн., 3% річних - 2508,02 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 15470,97 грн., збитків від інфляції в розмірі 9874,35 грн. та 3% річних в розмірі 2508,02 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Що стосується повернення державного мита суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, сплачується державне мито у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (не менше 102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з платіжного доручення № 6847 від 20.07.2010р. Позивачем сплачено 1634,51 грн. державного мита, тобто 1% від ціни позову, яка складає 163451,29 грн.

Декретом України "Про державне мито" не передбачено повернення сплаченого державного мита у випадку зменшення/уточнення розміру позовних вимог під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що заява позивача про повернення державного мита не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі № 57/2 в частині стягнення основного боргу в розмірі 39906,35 грн. припинити.

2.          В іншій частині позов задовольнити.

3.          Стягнути з Комунального підприємства "Госпкомобслуговування" (01044, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6-А; ідентифікаційний код 21465789; р/р 2600900012348 у ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670; або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305; р/р 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 91411 (дев’яносто одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 41 коп. основного боргу за активну електроенергію, 4280 (чотири тисячі двісті вісімдесят) грн. 19 коп. основного боргу за реактивну електроенергію, 15470 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 97 коп. пені, 9874 (дев’ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 35 коп. збитків від інфляції, 2508 (дві тисячі п’ятсот вісім) грн. 02 коп. 3% річних, 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 51 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 12.10.2010р.