Рішення № 12197892, 28.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2010Справа №2-12/3609-2010 За позовом - 1. ОСОБА_1, (АДРЕСА_1);

2. ОСОБА_2, (АДРЕСА_1);

до відповідачів 1. Закритого акціонерного товариства «Кримреставрація», (95047, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 2);

2. Української спеціальної науково-реставраційної проектної будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», (04070, м. Київ, Подільський р-н, Контрактова площа, 4).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя Іллічов М. М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивачів - 1. ОСОБА_3 - представник, довіреність б/н від 10.08.10 р.; 2. ОСОБА_4, представник, довіреність від 13.02.2009 р.

Від відповідачів - 1,2 - не з'явилися.

Суть спору: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - Закритого акціонерного товариства «Кримреставрація» та Української спеціальної науково-реставраційної проектної будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація» про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових будівель літ. А,Б,Г,Е,Ж,М,Д,И,К загальною площею 3871,3 кв. м., розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова 2) від 23.09.08 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний договір порушує корпоративні права позивачів акціонерів ЗАТ «Кримреставрація» адже всупереч положенням ст. 10 статуту товариства та приписів законів «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» відчуження майна відбулося без затвердження загальними зборами товариства, фактично договір підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, на час вчинення спірного правочину відносно ЗАТ «Кримреставрація» було застосовано судову процедуру банкрутства розпорядження майном, ухвалою від 20.05.07 р. у справі № 2-3/5657-2007 господарський суд АР Крим заборонив боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.07.10 було прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.08.10 р. було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Українській спеціальній науково-реставраційній проектній будівельно-виробничій корпорації «Укрреставрація» вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження, перехід прав власності на спірне майно - нежитлові будівлі літ. А,Б,Г,Е,Ж,М,Д,И,К загальною площею 3871,3 кв. м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 2.

17.08.10 р. до суду надійшла заява Української спеціальної науково-реставраційної проектної будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація» про відвід судді Іллічова М.М.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.08.10 р. було відхилено заяву про відвід судді.

Представником відповідача - Закритого акціонерного товариства «Кримреставрація» було надано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. На виконання приписів ст. 81-1 ГПК України судом здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

ЗАТ «Кримреставрація» згідно відзиву на позов від 17.08.2010 р. позовні вимоги не визнає та зазначає, що стосовно ЗАТ «Кримреставрація» застосовано судову процедуру банкрутства ліквідацію і виключно ліквідатор в межах справи про банкрутство може заявляти вимоги про визнання недійсними правочинів, вчинених банкрутом, що ним і зроблено. Також вказується на відсутність у акціонерів товариства права представляти інтереси самого товариства та звертатися у звязку з цим з відповідним позовом до суду. Крім того, звертається увага на невизначення позивачами які саме їх корпоративні права порушено та відповідно неможливість розгляду позову саме, як корпоративного спору.

Відповідачі не забезпечили явку своїх представників до судового засідання. Про дату та час судового засідання сповіщені належним чином, про причини незявлення суд не повідомили, письмових клопотань до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Кримреставрація» (Продавець) та Українською спеціальною науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничною корпорацією «Укрреставрація» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого, Продавець зобовязався передати у власність Покупцю, а Покупець зобовязався прийняти належний Продавцю на праві приватної власності наступний обєкт нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. А, Б, Г, Е, Ж, М, Д, И, К загальною площею 3871,3 кв.м., які знаходяться за адресою : м. Сімферополь, вул. Узлова, буд. 2 і сплатити за них грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Звертаючись з вимогою про визнання недійсним вказаного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 вересня 2008 року, позивачі наполягають на його незаконності та порушенні їх корпоративних прав, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів у разі ліквідації.

За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до частини 1 статті 24 закону України «Про господарські товариства» № від 19.09.1991 р. акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є акціонерами закритого акціонерного товариства «Кримреставрація», що підтверджується сертифікатами іменних акцій серії А № 256 та серії А № 257 та не спростовується ЗАТ «Кримреставрація».

Зміст позовної заяви свідчить, що позивачі звернулися за захистом саме своїх прав, як акціонерів ЗАТ «Кримреставрація», а не в інтересах товариства, як посилається у відзиві відповідач.

Згідно рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» акціонер (учасник) має право звернутися до господарського суду про визнання недійсним правочину, вчиненого господарським товариством, якщо обгрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до положень ст. 10 закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право у тому числі брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди) а також мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» визначено перелік повноважень, які відносяться до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів товариства, зокрема, це затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства.

Судом було витребувано у держреєстратора та досліджено статут ЗАТ «Кримреставрація». Пп. 9 пункту 10.2.3 Статуту Закритого акціонерного товариства «Кримреставрація» до виключної компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження договорів, укладених на суму, яка перевищує одну третю статутного фонду товариства.

У пункті 6 Статуту товариства зазначено, що статутний фонд товариства у грошовому вираженні складає 585130,00 грн.

З пункту 4 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.2008 року вбачається, що відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 03 вересня 2008 року № 20107193, загальна вартість обєкту договору становить 585 130,0 грн. Сторони домовились, що продаж обєкту договору вчинюється за 1394697,54 грн., але при цьому було обумовлено, що сторони мають здійснити залік зустрічних грошових зобовязань, в порядку передбаченому ст. 601 Цивільного кодексу України.

Будь-яких пояснень щодо природи зустрічних вимог суду не надавалось.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.2008 року підписаний від імені продавця головою правління ЗАТ «Кримреставрація» Пальчиковим Олександром Петровичем.

Відповідно до норм статей 47, 48 Закону України «Про господарські товариства», голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства та вирішувати всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Жодних доказів щодо затвердження спірного правочину на суму, яка вдвічі перевищує визначений установчий документом розмір статутного фонду, суд не надано.

Наведені у позові доводи позивачів про те, що загальні збори акціонерів ЗАТ «Кримреставрація» з 2006 року не проводилися, сторонами не спростовувались.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі закону, акта органу юридичної особи, що передбачено частинами 1 та 3 статті 237 вказаного Кодексу.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначається, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідачем не надано суду доказів наявності рішення, прийнятого загальними зборами акціонерів з приводу спірного договору, відчуження майна.

Як зазначається в абз. 4 п. 9.1. Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 р. угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обовязку перевіряти такі повноваження.

Щодо доводів відповідача про подачу ліквідатором заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2008 р. у межах справи про банкрутство ЗАТ «Кримреставрація» суд вважає за необхідне зазначити, що вказана заява була подана до суду лише 09 серпня 2010 р., тоді як позов акціонерів надійшов 14 липня 2010 р. Крім того в межах справи про банкрутство розглядаються заяви про визнання угод недійсними лише на підставах, визначених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є вичерпними. Оцінка відповідності угод, укладених боржником, вимогам цивільного законодавства має здійснюватися в порядку позовного провадження. Відповідної правової позиції з цього приводу дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 16.02.2005 року у справі № Б-11/552, 07.02.2007 року у справі N 14-08/4959.

Отже, під час розгляду заяв про визнання договорів боржника недійсними у процедурі банкрутства на стадії ліквідації банкрута такими підставами будуть виключно ті, що передбачені ч. 10 ст. 17 (також абз. 12 ч. 1 ст. 25) Закону про банкрутство, і стосовно тих договорів, які не є виконаними повністю чи частково.

Копія заяви ліквідатора, що є наданою суду свідчить про те, що ліквідатором заявлено вимоги щодо недійсності спірного договору саме зі спеціальних підстав, визначених законом № 2343 від 14.05.92 р.

Згідно рішення Конституційного суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі №1-2/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

З приводу посилань позивача на положення ст. 25, 3234 закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. суд має зазначити про неприйнятність цих доводів з огляду на те, що станом на час вчинення спірного правочину позначений закон не набрав чинності, адже вперше був оприлюднений у 29.10.2008 р. у газеті «Урядовий курєр» та згідно прикінцевих положень набуває чинності через шість місяців з дня його опублікування. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину , на що звертається увага у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Суд має зазначити, що зі змісту постанови Господарського суду АР Крим від 22.06.2010 р. у справі № 2-3/5657-2007 про банкрутство ЗАТ «Кримреставрація» слідує, що станом на дату вчинення спірного правочину заява ініціюючого кредитора про визнання банкрутом товариства була такою, що є залишеною без розгляду згідно постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р. Лише постановою Вищого господарського суду України від 14.10.08 р. було скасовано позначену постанову апеляційної інстанції. Отже, доводи позивача щодо обмежень, повязаних із введенням процедури банкрутства станом на дату укладання спірного договору 23.09.2008 р. не можуть бути прийняті судом.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, що є основним актом цивільного законодавства України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що оскаржуваним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.2008 р. були порушені корпоративні права позивачів власників акцій товариства, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню, а вчинений відповідачами оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за сторонами.

Суд вважає недоцільним скасовувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного майна до набрання законної сили рішенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових будівель літ. А,Б,Г,Е,Ж,М,Д,И,К загальною площею 3871,3 кв. м., розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 2) від 23 вересня 2008 року, укладений між ЗАТ «Кримреставрація» (ідентифікаційний код 02498079) та Українською спеціальною науково-реставраційною проектною будівельно-виробничою корпорацією «Укрреставрація» (ідентифікаційний код 14358969).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.