Постанова № 12194959, 30.09.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-6957/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Броварської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області до підприємства споживчої кооперації «Укрооппромторг у м. Броварах» про стягнення податкових зобовязань,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 року Броварська обєднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до підприємства споживчої кооперації «Укрооппромторг у м. Броварах» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін в сумі 13342964,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відчужив майновий комплекс, розташований по вул. Кутузова 127, м. Бровари, пов'язаній особі без застосування інституту звичайних цін. З метою оподаткування поставки майнового комплексу позивачем був проведений перерахунок податкових зобов'язань за звичайними цінами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено документальну невиїзну перевірку підприємства споживчої кооперації «Укроппромторг у м. Броварах» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 143/232/01740064 від 18.03.2010 року.

На підставі акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 26.03.2010 року прийнято рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000012301, яким позивачу за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2, п. 4.3 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 13342964,00 грн., у тому числі за основним платежем 6671482,00 грн. та 6671482,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, між відповідачем (продавець) та Центральною спілкою споживчих товариств України (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу від 09.11.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селівон І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 785.

У відповідності до положень даного договору продавець зобов'язався продати покупцю, а покупець купити у власність 928/1000 частин майнового комплексу, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 127. Ціна продажу згідно з п. 8 договору купівлі-продажу встановлена у розмірі 10016110,00 грн., у тому числі ПДВ 1669352,00 грн., яка визначена сторонами виходячи із залишкової вартості майна 8346758,00 грн.

При цьому, у відповідності до установчих документів відповідача покупець майнового комплексу - Центральна спілка споживчих товариств України є одним із його засновників, з часткою в статутному капіталі 27,6 %.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 4.2 цієї статті встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

У відповідності до пп. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення звичайної ціни на момент продажу вищевказаного майнового комплексу, позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності із запитом від 15.01.2010 року № 256/10/578 щодо визначення ринкової вартості на момент продажу частини майнового комплексу.

Відповідно до звіту про експертну оцінку об'єкта, здійсненого консалтинговою фірмою «Єврокон» 15.01.2010 року, ринкова вартість зазначеного майнового комплексу визначена в розмірі 50045000,00 грн., включаючи ПДВ.

З огляду на дані висновку експерта про вартість об'єкта експертної оцінки податковим органом здійснено перерахунок податкових зобов'язань за звичайними цінами та визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 13342964,00 грн., у тому числі за основним платежем 6671482,00 грн. та 6671482,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підпунктом 1.20.8 цього Закону визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

У відповідності до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Всупереч вимогам зазначеної норми, при визначені звичайної ціни майнового комплексу за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова 127, позивач не здійснив співставлення фактичних договірних умов з іншими суб'єктами підприємницької діяльності у відповідний період та за аналогічних умов. Тобто інформація про укладені на момент укладення договору купівлі-продажу вказаного майнового комплексу договори з ідентичними (однорідними) об'єктами нерухомості не використовувалась. Натомість звичайна ціна продажу майнового комплексу була визначена позивачем виключно на підставі даних звіту про експертну оцінку об'єкта від 15.01.2010 року.

Разом з цим, суд вважає, що звіт про експертну оцінку об'єкта від 15.01.2010 року не може вважатися належним доказом невідповідності ціни продажу звичайним цінам.

Так, питання здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною 1 ст. 9 даного Закону встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно з частиною 6 зазначеної статті положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пунктом 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, встановлено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Як вбачається зі звіту про експертну оцінку об'єкта від 15.01.2010 року, при визначенні ринкової вартості майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 127, експертом було обрано використання порівняльного підходу.

Порівняльний підхід, у відповідності до вимог пп. 47-48 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Пунктом 49 Національного стандарту встановлено, що основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовано позивачем, експертом не досліджувалась інформація про угоди щодо подібного майна та не було проведено аналізу цін продажу аналогічного майна при визначенні ринкової вартості спірного майнового комплексу із застосуванням порівняльного методу.

Таким чином, суб'єктом експертної оцінки були порушені вимоги Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», які відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності.

З огляду на наявність таких порушень, суд вважає за неможливе прийняття такого висновку суб'єкта оціночної діяльності в якості доказу визначення дійсної вартості проданого майнового комплексу.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна частин майнового комплексу, відчуженого відповідачем, є нижчою за звичайні ціни.

Положеннями пп. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В силу зазначеного суд вважає безпідставним визначення позивачем відповідачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6671482,00 грн., а також застосування позивачем штрафних санкцій з посиланням на пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та держаними цільовими фондами», оскільки відповідачем вірно визначено ціну продажу майнового комплексу, а також правильно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Підстави проведення перевірок органами державної податкової служби передбачені Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 року, ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до положень зазначених нормативно-правових актів встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, вказаних в податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Податкове зобов'язання, з вимогою про стягнення якого звернувся позивач, визначено за наслідками документальної невиїзної перевірки, яка не відноситься до жодних з вищенаведених видів перевірок, що спричинило прийняття позивачем акта, який згідно з п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України являється доказом, одержаним з порушенням закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Броварської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області до підприємства споживчої кооперації «Укрооппромторг у м. Броварах» про стягнення податкових зобовязань відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 05.10.2010 року .