Ухвала суду № 12192330, 02.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2010 р. м. КиївК-10058/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року

по справі № 2а-13325/08

за позовом Державного підприємства “Торезантрацит”

до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Торезантрацит” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000231510/0, №0000241510/0, №0000251510/0 від 30.01.2008р. про застосування й стягнення сум штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати погодженого податкового зобовязання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року по даній справі позов задоволено повністю, визнані недійсними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 7.7 ст. 7, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та невірного надання оцінки обставинам у справі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по земельному податку, платі за забруднення навколишнього середовища, складено акт №59/15-0/32366906 від 24.04.2008р., в якому встановлено, що в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань у сумі 155156,34 грн.

На підставі вказаного акту, відповідачем 30.01.2008р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №000251510/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 41835,71 грн. (50%) за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі сплати за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 83671,42 грн.;

2) №0000221510/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 29356,68 грн. (50%) за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 58713,36 грн.;

3) №0000241510/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 1 258,34 грн. (50%) за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2 516,68 грн.;

4) №0000231510/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 2 419,67 грн. (50%) за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 4839,34 грн.;

5) №0000261510/0 про зобовязання сплатити штраф у сумі 79 801,02 грн. (20%) за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 399 005,10 грн.

Також встановлено, що позивач здійснював сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість, з земельного податку, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища вчасно.

Суди задовольняючи позов виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 цього Закону, платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п. 1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

В даному випадку, як встановлено судами, відповідачем не визначалося податкове зобовязання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є - платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податковою зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у відповідних розмірах, залежно від кількості днів затримки погашення суми податкового боргу.

Відповідно до абзацу першого преамбули вказаного Закону та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону

Згідно п. 5.3.1. ст. 5 цього Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Таким чином, для того, щоб визначати порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань, орган державної влади повинен мати на це відповідне повноваження, яке було б прямо передбачене Законом або іншим нормативно-правовим актом.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами та зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначене позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року по справі № 2а-13325/08 - без змін.

Справу № 2а-13325/08 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 2442 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписЛанченко Л.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 04.11.2010р.