Ухвала суду № 12192214, 02.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2010 р. м. КиївК-26073/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року

у справі № 17/5 Господарського суду Полтавської області

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кременчуцьке міське управління земельних ресурсів

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 25 травня 2007 року № 0000073510/0/1074, від 9 серпня 2007 року № 0000073510/0/1782, від 29 жовтня 2007 року № 0000073510/0/2452, від 11 січня 2008 року № 0000073510/3/47, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання зі сплати земельного податку в розмірі 439235,55 грн., з яких 292823,70 грн. основний платіж та 146411,85 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28 березня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову мотивований відсутністю порушень з боку позивача порядку розрахунку і сплати земельного податку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року у даній справі скасовано постанову Господарського суду Полтавської області від 28 березня 2008 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що діяльність орендарів, яким передані в оренду належні йому будівлі, повязана з нафтопереробкою, а відтак дійшов висновку про зміну позивачем цільового призначення земель внаслідок передачі в оренду частин будівель, що знаходяться на землях, переданих в його користування.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивачем ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Полтавської області від 28 березня 2008 року, оскільки, на його думку, її прийнято з повним дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

В судовому засіданні представником позивача повідомлено про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», в підтвердження чого надано копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 359790, видане 11 лютого 2010 року, довідок з ЄДРПОУ.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 16 травня 2007 року № 286/23-210/00152307, про те, що підприємством не були враховані сторонні користувачі та окремі частини земельних ділянок використовувались не за цільовим призначенням, що призвело до порушення статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(в редакції Закону України від 19 вересня 1996 року № 378/96-ВР; далі Закон № 2535-ХІІ), пункту «д»частини 1 статті 96, статті 195 Земельного кодексу України та відповідно заниження земельного податку на загальну суму 292823,70 грн.

Зазначений висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких позивач є користувачем одинадцяти земельних ділянок на території м. Кременчука, загальною площею 9590932 кв.м., згідно рішень Кременчуцької міської ради Полтавської області та державних актів на право постійного користування землею.

Відповідач, донараховуючи податкові зобовязання з земельного податку, стверджує, що певна частина цих земельних ділянок передана товариством в оренду стороннім користувачам, що потягло за собою зміну їх цільового призначення та відповідно є підставою для перерахунку сум податку.

З таким висновком відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Статтею 2 Закону № 2535-ХІІ передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, а субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Визначаючись з базою нарахування плати за землю, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відповідно до статті 13 цього ж Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У свою чергу, статтею 23 Закону визначено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що для розрахунку земельного податку на 2006 рік позивач використовував дані довідок Кременчуцького міського управління земельних ресурсів, які містять грошову оцінку земельних ділянок та відомості про коефіцієнт функціонального використання землі.

Відповідачем всупереч приписам частини 2 статті 71 КАС України не надано доказів використання позивачем безпідставних даних, необхідних для розрахунку податку, оскільки стаття 23 Закону № 2535-ХІІ не покладає обовязку уточнення грошової оцінки земельної ділянки саме на платника податку.

Стосовно доводів відповідача про неповідомлення позивачем факту зміни цільового призначення земель, наданих йому в користування, внаслідок передачі їх в оренду, то з цього приводу судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не передавав спірних земельних ділянок в оренду іншим підприємствам, оскільки такими повноваженнями наділений лише їх власник, яким позивач не є.

За обставин, які склались у даній справі, позивач передав в оренду виключно частини будівель, розташовані на спірних земельних ділянках, що не є тією правовою підставою, з якою законодавець повязує зміну цільового призначення земель, адже в силу приписів частини 1 статті 20 Земельного кодексу України такою підставою можуть бути лише відповідні рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до їх повноважень. Таких обставин у справі встановлено не було.

Отже, зважаючи на закріплені у Законі № 2535-ХІІ правові норми, які визначають обєкт справляння земельного податку, підстави для його нарахування та платників такого податку, висновок контролюючого органу про заниження позивачем земельного податку не узгоджується з приписами названого Закону, а тому суд першої інстанції правомірно визнав оскаржувані рішення відповідача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Полтавської області від 28 березня 2008 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, а постанову Господарського суду Полтавської області від 28 березня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Повний текст ухвали складено 5 листопада 2010 року.