Ухвала суду № 12192197, 25.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2010 р. м. КиївК-18782/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівНечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчик Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представника відповідачаЧуркіна Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Ровенькиантрацит» та Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007

у справі №15/18н-ад

за позовомДержавного підприємства «Ровенькиантрацит»

доДержавної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ровенькиантрацит»(далі по тексту позивач, ДП «Ровенькиантрацит») звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області (далі по текстувідповідач, ДПІ у м. Ровеньки) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2006 №0000702342/0.

Постановою Господарського суду Луганської області від 31.05.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 скасовано постанову Господарського суду Луганської області від 31.05.2007 та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення віл 18.12.2006 №0000702342/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 204595,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ровеньки просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та залишити в силі постанову Господарського суду Луганської області від 31.05.2007.

В касаційній скарзі ДП «Ровенькиантрацит»просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена перевірка позивача, за результатами якої був складений акт перевірки від 08.12.2006 №341/23/32320704, в якому зазначено порушення позивачем вимог пунктів 4.1, 4.2, 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 №0000702342/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 1276189,00 грн., у тому числі основного платежу 661763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 614426,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань за жовтень 2005 року на суму 14755,00 грн., нарахованих на вартість 73775,00 грн. реалізованого трубопроводу в жовтні 2005 року. Продаж основних засобів мав місце по відокремленому підрозділу позивача Центральній збагачувальній фабриці «Комендантська».

Колегія суддів погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що відповідно до норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»по факту продажу товару є наявним об'єкт та база оподаткування, податковим органом правильно застосована 20% ставка податку та момент формування податкових зобов'язань. Отже, нарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість за жовтень 2005 року у сумі 14755 грн. є правомірним.

У червні 2006 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 162518,00 грн. від погашеної врегульованої сумнівної заборгованості, яка непідтверджена ні податковою накладною, ні розрахунком корегування. Суть операції полягає у тому, що станом на 25.11.2004 у ВП ГЗФ «Вахрушевська»виникла заборгованість перед ЗАТ «Луганськспецекскавація»за виконані роботи у розмірі 975106, 24 грн. За наслідками рішення господарського суду у справі № 19/427 від 14.12.2004 з позивача була стягнута зазначена сума. Заборгованість була передана згідно договорів поступлення права вимоги і сплачена позивачем у квітні 2004 року.

Віднесення суми сплаченого у вартості робіт податку на додану вартість до складу податкового кредиту у червні 2006 року, на думку відповідача, є безпідставним.

Позивач посилається на неправильне застосування судом пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, який не вимагає виписки та складання розрахунку корегування до податкової накладної при корегуванні бази оподаткування відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приписи зазначеного пункту зазначають, що при здійсненні корегування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної за формою згідно додатку 2 до податкової накладної.

Аналіз пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»доводить, що корегування податкового кредиту покупцем, яким є позивач у справі, за спірною операцією можливо виключно на підставі розрахунку корегування продавця (контрагента позивача). Без зазначеного розрахунку приписи наведеної норми, що діяли в редакції на червень 2006 року, не дозволяють здійснення зазначеного корегування. Підстави формування податкового кредиту у червні 2006 року на спірну суму позивачем не доведені.

Отже, колегія суддів погоджує з висновками судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем податкового кредиту у червні 2006 року у розмірі 162518,00 грн.

ГЗФ «Ровеньківська»в декларації за листопад 2005 року відобразила корегування податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом їх збільшення на суму 158646,00 грн., а в декларації за червень 2006 року відображено коригування податкового кредиту на суму 248527,00 грн. За висновками відповідача зазначені відображення не відповідають приписам пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції що діяла з 31.03.2005, внаслідок чого за спірною операцією у періоді, який перевірявся, має місце заниження податку на додану вартість у загальній сумі 89881,00 грн.

Правила корегування визначені нормами підпунктами 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачають право корегування платника податку на додану вартість внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів здійснення корегування податкового кредиту відповідно до зазначених норм Закону. Висновки відповідача щодо порушень позивачем по декларуванню спірних операцій відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції залишена правова оцінка позовних вимог щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що під час перегляду справи за порушення норм підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 283544,50 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що є наявні всі ознаки зазначеного підпункту щодо застосування відповідачем даної суми штрафу.

Стосовно застосування штрафних(фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 даного Закону у розмірі 330881,50 грн., суд зазначив, що наведена норма визначає обов'язок платника податків сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати у разі, коли платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування.

Представником відповідача пояснено суду, що саме це положення стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є (зокрема, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість») операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що застосування штрафів, визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг), тобто їх суми віднесені до складу загальних обсягів продажу в рядках 1 - 5 розділу І «Податкові зобов'язання»декларації з податку на додану вартість, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об'єктів оподаткування або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем до складу загальних обсягів продажу в рядках 1 - 5 розділу І «Податкові зобов'язання»декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, червень 2006 року, віднесені суми по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) (або суми по будь-яким іншим об'єктам оподаткування з податку на додану вартість, передбачені підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»), які не відповідають дійсності. Також відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає. Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що внаслідок неналежного декларування (або корегування) податкових зобов'язань загальна сума податку, що визначена спірним рішенням складає 41357,00 грн., з урахуванням спірної операції, яка була предметом судового розгляду у даній справі, але сума зазначених зобов'язань є недостатньою для застосування штрафу, оскільки це не призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Отже, застосування штрафу у розмірі 330881,50 грн. є безпідставним. Виходячи із заявлених позивачем вимог суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 №0000702342/0 є недійсним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204595,50 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Ровенькиантрацит»та Державної податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.М.Нечитайло (підпис)Л.І. Бившева

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар І.Ю. Гончарук