Ухвала суду № 12191879, 18.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2010 р. м. КиївК-18432/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представників позивача Марочкіна В.О., Пастернак Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року

у справі № 34/97-07-2078А

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Південь»

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

про скасування податкового повідомлення рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Південь»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області № 0050642301/0 від 26 лютого 2007 року в частині визначення податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 268425,00 грн., з яких 89475,00 грн. основний платіж, 178950,00 штрафні санкції (в редакції уточненї позовної заяви від 05 травня 2007 року № 146).

Постановою Господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області № 0050642301/0 від 26 лютого 2007 року в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 89745,00 грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 178950,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП МОУ «Південь»судовий збір на суму 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року постанову Господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області провела виїзну планову перевірку ДП МОУ «Південь»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 633/23-0/24971375 від 26 лютого 2007 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 7 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 158 січня 2005 року № 50, пункту 5.1 статті 5 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого підприємством не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 89475,00 грн. (357900,00 грн.*25%=89475,00), в т.ч. за 4 квартал 2005 року 89475,00 грн.

26 лютого 2007 року на підставі акта перевірки ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0050642301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ДП МОУ «Південь»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій загальнодержавної власності у розмірі 271190,88 грн., з яких 91583,75 грн. за основним платежем, 179607,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 268425,00 грн., в т.ч. 89475,00 грн. основний платіж, 178950,00 грн. штрафні санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що без визначення долі держави в статуті підприємства відсутня можливість визначити розмір нарахування та перерахування дивідендів у державний бюджет.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»установлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх обєднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік») та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших субєктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Таким чином, до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 65 згаданого закону, віднесено, зокрема, державні, а також господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення рішення, ДПІ у Оводіопольському районі Одеської області виходила з того, що підприємство засновано на державній власності.

Суди ж на обґрунтування своїх рішень послалися, зокрема, на те, що доля держави у статутному фонді позивача не визначена. При цьому вони порушили вимоги процесуального закону про належність і допустимість доказів та неповно дослідили останні.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Міністра Оборони України від 15 липня 1998 року № 286 «Про створення Державного підприємства Міністерства оборони України «Південь»відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», згідно із Законом України «Про підприємства в Україні», з метою реалізації напрямів організації економічної та господарської діяльності Збройних Сил України, передбачених Концепцією економічної та господарської діяльності Збройних Сил України в сучасних умовах, схваленою Указом Президента України від 19 квітня 1997 року № 353/97, було створено Державне підприємство Міністерства оборони України «Південь»за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, 7-й кілометр Овідіопольської дороги (пункт 1) та затверджено статут Державного підприємства Міністерства оборони України «Південь»(пункт 2).

Статутом ДП МОУ «Південь»(додаток до наказу міністра Оборони України від 15 липня 1998 року № 286), затвердженим Міністром Оборони України 15 липня 1998 року та зареєстрованим в Овідіопольській районній держадміністрації за реєстраційним № 04057209Ю0010167 в Реєстрі субєктів підприємницької діяльності 23 червня 1999 року, передбачено, що ДП МОУ «Південь»засновано на державній власності. Засновником підприємства є Міністерство Оборони України, надалі орган управління майном. Пунктами 4.1, 4.2 статті 4 статті 4 статуту передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, статутний фонд якого становить 50000,00 гривень. Майно, що є державною власністю і закріплене за підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до довідки № 21 про включення ДП МОУ «Південь»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Одеським обласним управлінням статистики, форма власності позивача загальнодержавна.

Згідно статті 63 Господарського кодексу України підприємство, що діє на основі державної власності є державним.

В залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні і корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи та інше. Унітарними є підприємства державні.

Державні унітарні підприємства утворюються компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (стаття 73 Господарського кодексу України).

Таким чином, організаційно-правова форма позивача відповідно до закону та статуту визначена як державне підприємство.

Зі змісту Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»вбачається, що державним не корпоратизованим підприємством є державне підприємство, яке не пройшло процес корпоратизації. Корпоратизацією є перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.

Аналіз положено пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»в сукупності з відповідними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та статті 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»дозволяють зробити висновок, що визначення суми донарахованої частини прибутку (доходу) здійснюється по відношенню до державних некорпоратизованих підприємств.

Таким чином посилання судів попередніх інстанцій щодо невизначеності долі держави в статутному фонді підприємства в звязку з його не сформованістю як на підставу, що не дає можливості податковому органу донарахувати частину прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, є необґрунтованим з точки зору допустимості таких доказів.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської області від 07 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко