Ухвала суду № 12191119, 26.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2010 р. м. КиївК-2136/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008р.

та постанову Господарського суду Донецької області від 23.09.2008р.

по справі № 26/522а

за позовом Державного підприємства “Донецьквантажтранс”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

третя особа: Донецька міська рада

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Донецьквантажтранс” звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.11.2004р. №0000680821/1/3235/10/08-41-1.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008р. по справі № 26/522а позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 67, 68 Конституції України; ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”; ст. ст. 2, 5, 7 Закону України “Про плату за землю”; пп. 1.1 ст. 1, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; ст.159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки Вантажно-транспортного управління Державного підприємства “Донецьквугілля”, правонаступником якого є позивач, з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2003р. по 30.06.2004р., складено акт № 555-08-41-1/26391724 від 07.10.2004р., де зазначено, що управління самостійно подавало податкову звітність з податку за землю до СДПІ і при розрахунку податку на землю керувалось п. 10 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” обчислюючи податок в розмірі 25% від суми земельного податку, при цьому не маючи права на пільги, оскільки не відноситься до підприємств залізниці.

На підставі зазначеного акту перевірки та результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000680821/1/3235/10/08-41-1 від 09.11.2004р. про визначення податкового зобовязання з податку на землю у сумі 803995,38 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 401997,69 грн., яке є предметом розгляду даної справи.

Додатково судами встановлено, що відокремлений підрозділ на момент перевірки не мав правовстановлюючих документів на землю, але здійснював фактичне користування земельними ділянками за функціональним призначенням землі транспорту та звязку (ділянки залізниці) згідно довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих Донецьким міським управлінням ресурсів.

Згідно довідки облуправління статистики від 29.03.2003р. № 7-25-520, виданої Вантажно-транспортному управлінню Державного підприємства “Донецьквугілля” основним видом діяльності підрозділу за кодом КВЕД 51114 є залізничний транспорт незагального користування.

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України “Про плату за землю” (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податок - обовязковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13, 14 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 вказаного Закону податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

В статті 1 Закону України “Про залізничний транспорт” дано визначення поняття “залізниця”, під яким слід розуміти статутне територіально-галузеве обєднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що платником земельного податку є юридична особа, а не її філія чи інший відокремлений підрозділ, а тому саме юридична особа повинна нести відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування.

Однак судами попередніх інстанцій не враховано, що для запобігання встановленню привілейованого становища одних субєктів господарювання порівняно з іншими застосування правила оподаткування земельним податком, встановленого частиною 10 статті 7 Закону України “Про плату за землю”, не ставиться в залежність від набуття підприємством статусу залізниці, визначеного статтею 1 Закону України “Про залізничний транспорт”.

Правильне застосування частини 10 статті 7 вказаного Закону передбачає встановлення судом виключно фактів розміщення земельної ділянки, щодо якої податок обчислюється у встановленому цією частиною розмірі, в межах населеного пункту та виходячи з системного аналізу статей 7, 8, 12 цього Закону, користування земельною ділянкою у відповідності до її функціонального призначення безвідносно до статусу субєкта господарювання, значення якого може бути підставою лише для звільнення від сплати земельного податку згідно статті 12 вказаного Закону.

Неврахування цього судами однак не вплинуло на правильне вирішення спору по суті.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення цієї справи, не допущено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008р. та постанову Господарського суду Донецької області від 23.09.2008р. по справі № 26/522а залишити без змін

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 2442 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 29.10.2010р.