Ухвала суду № 12191096, 26.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2010 р. м. КиївК-8880/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009р.

та постанову Господарського суду міста Києва від 19.07.2007р.

по справі № 29/246-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ ласощів”

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Світ ласощів” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним рішення від 15.09.2006р. № 0000822200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 587328,30 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.07.2007р. по справі № 29/246-А позов задоволено повністю; визнано нечинним спірне рішення в частині нарахування пені в сумі 587328,30 грн., з огляду на правомірність заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009р. постанову Господарського суду міста Києва від 19.07.2007 року по даній справі змінено, викладено пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції: “визнати протиправним рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.09.2006р. № 0000822200/0 в частині нарахування ТОВ “Світ ласощів” пені в сумі 587328,30 грн.”.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та відсутність на момент перевірки додаткової угоди № 2 та актів про отримання від нерезидента послуг, які надані позивачем до суду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами обох інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової перевірки позивача з питань дотримання валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, складено акт № 75/22-012/03771732 від 04.09.2006р., в якому зазначено порушення встановленого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” 90-денного терміну повернення валютної виручки за імпортними Контрактами № 23/03/05 від 23.03.2005р., № 25/03/05 від 25.03.2005р., № 01/09/05 від 01.09.2005р., № 21/09/05 від 21.09.2005р., № 01/11/05 від 01.11.2005р., № 18/11/05 від 18.11.2005р., № 29/11/05 від 29.11.2005р., № 15/12/05 від 15.12.2005р., № 28/12/05 від 28.12.2005р., у звязку з чим відповідачем була нарахована пеня за кожний день прострочення повернення валютної виручки у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції).

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято рішення № 0000822200/0 від 15.09.2006р. про нарахування пені в сумі 645855 грн. Вказане рішення оскаржується позивачем в частині нарахування пені в сумі 587328,30 грн.

Також встановлено, що згідно Контракту № 23/03/05 від 23.03.2005р. укладеного між ТОВ “Світ ласощів” та Фірмою “Kingsbury Venture Ltd” останньому були перераховані кошти в сумі 298213,49 доларів США. Кінцевий 90-денрий термін відстрочення поставки в період з 14.12.2005р. по 22.12.2005р.

07.12.2005р. між сторонами вказаного Контракту була укладена Додаткова угода № 2, на виконання умов якої Фірмою “Kingsbury Venture Ltd” на користь позивача були виконані роботи на загальну суму 298213,49 доларів США, що підтверджено, як вказано судами, актами виконаних робіт від 14.12.2005р. та від 20.12.2005р.

В такому ж порядку здійснювалось виконання й інших зовнішньоекономічних контрактів, укладених між позивачем та Фірмою “Kingsbury Venture Ltd”, а саме: № 01/09/05 від 01.09.2005р., № 21/09/05 від 21.09.2005р., № 01/11/05 від 01.11.2005р., № 18/11/05 від 18.11.2005р., № 29/11/05 від 29.11.2005р., № 15/12/05 від 15.12.2005р., № 28/12/05 від 28.12.2005р.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач просив зарахувати кошти, перераховані на відповідний валютний рахунок, в рахунок погашення договорів з Фірмою “Kingsbury Venture Ltd”.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно частини 1 статті 14 цього Закону всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” відсутня заборона щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Цей Закон регулює порядок припинення зобовязань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, однак, не виключає можливості припинення зобовязань в інший спосіб, зокрема, зарахуванням.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги.

Для здійснення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (такими, що випливають зі взаємних зобовязань між двома особами) та однорідними (взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Отже, зобовязання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, висновок судів про обґрунтованість заявлених позовних вимог та недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного рішення в частині нарахування пені на суму 587328,30 грн. є вірним.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009р. по справі № 29/246-А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 2442 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 29.10.2010р.