Ухвала суду № 12190508, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5172/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Листопад», ДПІ у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1.04.2010 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Листопад»до ДПІ у Житомирському районі

- про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.04.2009 року: №0000082301/2 (№0000082301/1, №0000082301/0) про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 210404 грн., з яких: 144612 грн. за основним платежем та 65792 грн. по штрафним санкціям; №0000092301/2 (№0000092301/1, №0000092301/0), яким позивачу визначено податкове зобов»язання по ПДВ на суму 124430 грн. (82953 грн. за основним платежем та 41477 грн. по штрафним санкціям).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 1.04.2010 року даний позов задоволений частково визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.04.2009 року №0000082301/2 (№0000082301/0 від 21.01.2009 року, №0000082301/1 від 27.02.2009 року) про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне дослідження обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в оскаржуваній частині та відмовити позивачу в задоволенні вимог у повному обсязі. Мотивує апеляцію тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування останнього.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 21.11.2008 року по 18.12.2008 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами проведення якої складений акт від 28.01.2009 року №1/32805418/0110.

Згідно висновків даного акту, податковим органом були встановлені порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.3.1 п.7.3; пп.7.4.2 п.7.4 ст.7; п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником занижено податкове зобов»язання по податку на прибуток на суму 144612 грн. та занижено ПДВ у розмірі 671982 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень вимог податкового законодавства відповідач 21.01.2009 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0000082301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 210404 грн. (144612 грн. за основним платежем та 65792 по штрафним санкціям) та №0000092301/0 про визначення податкового зобов»язання по ПДВ на суму 584758 грн., з яких: 169266 грн. за основним платежем та 415492 грн. по штрафним санкціям).

За результатами процедури апеляційного оскарження платником вказаних податкових повідомлень-рішень податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 27.02.2009 року: №0000082301/1, №0000092301/1, та від 27.04.2009 року: №0000082301/2, яким позивачу визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 210404 грн. (144612 грн. за основним платежем та 65792 грн. по штрафним санкціям), №0000092301/2 про визначення податкового зобов»язання по ПДВ на суму 124430 грн., з яких: 82953 грн. основний платіж та 41477 грн. - по штрафним санкціям.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп.7.3.1 п.7.3; пп.7.4.2 п.7.4 ст.7; п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині заниження платником податкового зобов»язання по ПДВ у розмірі 671982 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються платником.

Позивач в порушення вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з іншими висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки щодо порушень позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податкового зобов»язання по податку на прибуток, оскільки вони не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не підтверджені документально та спростовуються зібраними по справі належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належний правовий аналіз.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на відповідні документи не довів правомірність винесення ним податкових повідомлень рішень в частині, необґрунтованість яких встановлена судом першої інстанції. Його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права та неповному встановленні обставин справи.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовані висновки щодо яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Листопад», ДПІ у Житомирському районі залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1.04.2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення виготовлений 1.11.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: