Ухвала суду № 12190534, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-185/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Гигорович П.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу відповідача Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року у справі за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «ВСІ»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування рішення № 9/42/2 від 28.12.09р. та розпорядження № 1047 від 30.12.09р.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування рішення № 9/42/2 від 28.12.09р. та розпорядження № 1047 від 30.12.09р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року - позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач є фінансовою установою недержавним пенсійним фондом. Такий статус позивач набув на підставі розпорядження відповідача від 27.07.04р. № 1767, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію та зроблено відповідний запис в Державному реєстрі фінансових установ за реєстраційним номером № 12100714 від 27.07.04р.

Так, членом Держфінпослуг - директором інспекційного департаменту Чурсіним Р.В. було прийнято рішення від 28.12.2009р. №9/42/2, згідно якого відповідач вирішив виключити інформацію про Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» (код ЄДРПОУ 33105725, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 23) з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, в зв'язку з виявленням недостовірної інформації в поданих позивачем документах, що передбачені пунктом 1 розділу IV Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.03 № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.03 за №797/8118. Вказане рішення було схвалено на засіданні відповідача, про що винесено відповідне розпорядження від 30.12.09 № 1047.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 2 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», недержавні пенсійні фонди є суб'єктами системи недержавного пенсійного забезпечення та мають специфічні правові властивості: вони є юридичними особами (відповідно до абзацу першого п. 1 ст. 11 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»), а також мають статус фінансової установи (відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до абзацу першого п. 1 ст. 11 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»та норм закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та право на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації державним реєстратором та реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Заяву про внесення інформації про позивача до Державного реєстру фінансових установ (далі - реєстр) та додані до неї документи підписано виконуючим обов'язки голови ради позивача Поповим В.М., який був обраний на посаду відповідно до протоколу №1/1 від 20.07.2004 р. Інформація про цю особу, як керівника позивача, була внесена до реєстру при набутті позивачем статусу фінансової установи. Це підтверджується розпорядженням відповідача №1767 від 27.07.2004 р., а також свідоцтвом про державну реєстрацію позивача.

Обставини внесення первинної інформації про позивача до Державного реєстру фінансових установ під час проведення безвиїзних перевірок відповідачем не досліджувались, порушення законодавства та/або можлива недостовірність цієї інформації не встановлювались.

Пункт 1 розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ встановлює підстави виключення інформації про фінансову установу з реєстру та анулювання свідоцтва про фінансову установу. Такими підставами, зокрема, визначено виявлення недостовірної інформації в документах, поданих заявником для реєстрації фінансової установи, інші підстави, передбачені нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ. При цьому пункт 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ визначає перелік документів, які заявник подає саме для набуття статусу фінансової установи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зважає, що примусове виключення інформації про фінансову устав анулювання свідоцтва можливо при виявленні недостовірності інформації у документах, що подавались заявником саме для набуття статусу фінансової установи за пунктом 1 розділу IV вказаного Положення.

Згідно пункту 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ для набуття статусу фінансової установи заявник відповідно до вимог нормативно-правових актів подає до Держфінпослуг такі документи: заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ (додаток 2); реєстраційну картку юридичної особи (додаток 3); реєстраційну картку з інформацією про відокремлені підрозділи юридичної особи (за наявності) (додаток 4); інші документи, якщо їх подання передбачено відповідними нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.

Як вбачається, застосування до позивача відповідних санкцій відповідач обгрунтував недостовірністю інформації в поданих згідно з пунктом 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ документах. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що документи, які були подані під час реєстрації фінансової установи, взагалі досліджувались відповідачем при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності. Крім того, в документах відповідача не вказано, які саме з перелічених в пункту 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ документів містили недостовірну інформацію.

До висновку про недостовірність інформації відповідач прийшов на підставі аналізу документів (зокрема, протоколів за період з 23.11.2004 р. по 02.07.2009р., заяв про переоформлення свідоцтв, реєстраційних карток про внесення змін від 16.11.2005р. та від 09.08.2006р.), які подавались позивачем для внесення змін до інформації про вже зареєстровану фінансову установу.

Отже, колегія суддів погоджується, що доводи про порушення вимог пункту 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ не знайшли свого підтвердження. В свою чергу, порушення вимог цієї норми було підставою для прийняття оскаржуваного рішення та розпорядження, якими до позивача застосовано санкції у вигляді анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Відповідними нормативно-правовими актами щодо окремих видів фінансових установ можуть визначатися додаткові вимоги до заявника для внесення інформації про нього та його відокремлені підрозділи до реєстру, вимоги до документів, які при цьому подаються заявником, порядок унесення інформації про заявника та його відокремлений підрозділ до реєстру та виключення інформації про заявника та його відокремлений підрозділ з реєстру.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду не передбачають такого заходу впливу, як виключення з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію діючої фінансової установи, яка раніше отримала цей статус відповідно до вимог чинного на цей час законодавства.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»наділяє відповідача правом скасовувати реєстрацію пенсійного фонду за власною ініціативою лише за наявності обставин, зазначених в частині 4 статті 12 цього закону. Такими обставинами є: не формування протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду засновниками фонду складу ради фонду відповідно до цього Закону; не укладення радою фонду відповідних договорів про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має відповідну ліцензію, про управління активами пенсійного фонду, про обслуговування пенсійного фонду зберігачем; порушення порядку подання інформації про укладення договорів тощо.

Так, наявності таких обставин під час прийняття актів про порушення та винесенні на їх підставі оскаржуваного рішення №9/42/2 від 28.12.2009р. та розпорядження №1047 від 30.12.2009р. відповідачем встановлено не було. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рада фонду у визначений строк була сформована засновниками фонду та склад сформованої ради фонду був погоджений Держфінпослуг листом від 02.11.2004р.

Законодавство у сфері фінансових послуг не наділяє відповідача правом застосовувати таку санкцію, як анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та виключення інформації про неї з реєстру, за власною ініціативою на інших підставах, ніж передбачені законом.

Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затверджене розпорядження Держфінпослуг від 12.10.2004 N2534 на час внесення первинної інформації про позивача до реєстру в липні 2004 року не було чинне.

Отже, колегія суддів погоджується, позивач не міг порушити вимоги вказаного положення під час подання документів, вказаних в пункті 1 розділу IV Положення про реєстр фінансових установ.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку погодження Держфінпослуг членів ради недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 18.11.2003р. № 169, рада фонду вважається утвореною з моменту прийняття відповідного рішення зборами засновників.

Члени ради набувають своїх повноважень, якщо протягом 30 календарних днів після подання особою списку членів ради до Держфінпослуг від останнього не надійде обґрунтованого письмового заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що зборами засновників були прийняті відповідні рішення про обрання членів ради фонду (створення ради фонду), кандидатури яких були погоджені відповідачем. Отже, члени ради набули своїх повноважень відповідно до закону.

Інформація про голів ради позивача В.Альошина та Н.Хроменкову (обраних зборами засновників фонду вже після набуття позивачем статусу фінансової установи) подавалась позивачем як зміна наявної у реєстрі інформації. Підставою її подання був розділ 6 Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ. При поданні змін до інформації у реєстрі позивач не набував статусу фінансової установи, оскільки цей статус вже був у нього наявний.

Також, інформація про цих осіб була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки в наданих позивачем протоколах засідань ради фонду відсутні прийняті рішення про обрання В.Альошина та Н.Хроменкову головами ради фонду, підписані та подані ними документи є такими, що містять недостовірну інформацію та підписані не уповноваженими особами.

Так, зі змісту ст. 241 ЦК України вбачається, що дії представника, який діяв з перевищенням своїх повноважень, що були в подальшому схвалені юридичною особою, зумовлюють виникнення відповідних юридичних наслідків для юридичної особи.

Засіданням ради фонду від 24.12.09р. було встановлено, що головою ради обрано Альошина В.Б. від 23.11.04р. та Хроменкову Н.М. від 25.07.06р., отже колегія суддів погоджується, що фактично було погодження юридичною особою дій, які були вчиненні цими особами від її імені.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає подану позивачем до відповідача інформацію достовірною. Вказані особи були обрані на посади згідно протоколів зборів засновників та їх кандидатури в подальшому були погоджені відповідним органом позивача, а тому вони мали право підписувати документи від імені позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вимоги про скасування рішення від 28.12.09р. № 9/42/2 та розпорядження № 1047 від 30.12.09р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та поновлення інформації про позивача у Державному реєстрі фінансових установ підлягають до задоволення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого ним не було зроблено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 02.11.2010.