Постанова № 12190270, 28.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2010 року Справа № 2-14/1128-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Кащук Віталій Анатолійович, довіреність № 07-13/245 від 02.04.10 - державне підприємство "Укрриба";

представник відповідача - Семенов Анатолій Германович, довіреність № 665 від 22.10.10 - відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат";

представник відповідача - Передерій Олег Олександрович, довіреність № 663 від 22.10.10 - відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат";

представник третьої особи - не з'явився - державний комітет рибного господарства Міністерства аграрної політики України;

прокурор - не з'явився - прокуратура Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 31.08.2010 у справі №2-14/1128-2008

за позовом Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-а, Київ 53, 04053)

до Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (вул. Майська, 1-а, смт. Новорибацьк, Красноперекопський район, 96025)

3-тя особа Державний комітет рибного господарства Міністерства аграрної політики України (вул. Артема, 45-а, Київ 53, 04053)           

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про стягнення 164000,07грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Державне підприємство "Укрриба" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" про стягнення 153096,53 грн. основного боргу, 10903,54грн. пені та судових витрат.

                    Під час розгляду справи позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги. Востаннє, державне підприємство "Укрриба" просило стягнути з відповідача 163137,94грн. основного боргу, 18868,96грн. пені, 55497,78грн. індексу інфляції та 3% річних у сумі 5925,35грн.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 31.08.2010 позов задоволено частково.

                    З відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" на користь державного підприємства "Укрриба" стягнуто 154841,62грн. заборгованості, 55497,78грн. інфляційних втрат, 5925,35грн. - 3% річних, 2028,71грн. витрат на сплату державного мита та 104,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 18868,96грн. - відмовлено. В частині позову про стягнення боргу у розмірі 8296,32грн. - провадження у справі припинено.

                    Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в період розгляду справи господарським судом, відповідачем була повністю сплачена заборгованість перед позивачем, а крім цього, на адресу відповідача 05.07.2010 за вх.№34336 надійшла претензія позивача на суму 61311,28грн., яка є додатковим доказом відсутності заборгованості відповідача у розмірі 216264,75грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники заявника скарги підтримали її доводи у повному обсязі, крім цього, посилаючись на сплив позовної давності за вимогами про стягнення суми неустойки. Представник позивача наполягав на залишенні судового рішення без змін, вказуючи на безпідставність тверджень скаржника.

Представник третьої особи та прокурор в судове засідання, призначене до розгляду на 25.10.2010, не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує учасників добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

                    Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників судового розгляду на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

                    З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2004 між сторонами у справі було укладено договір зберігання з правом користування нерухомого державного майна №8 (а.с.15-16 том 1), пунктом 1.1 якого передбачено, що замовник (державне підприємство "Укрриба") передає, а зберігач (відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат") приймає на зберігання з правом користування, згідно акту прийому-передачі (а.с.17 том 1), нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, с.Новорибацьке (Ішуньське товарне рибне господарство); Красноперекопський район, с.Рисове (Красноперекопське товарне рибне господарство).

                    Згідно пункту 1.2 вказаного договору вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображується в акті прийому-передачі майна, що є додатком до цього договору.

                    Пунктом 2.2 договору визначено, що за користування майном (згідно акту - а.с.17 том 1) щомісячний розмір плати складає 8331грн. з ПДВ. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок замовника щоквартально до 15 числа наступного за звітнім.

                    Відповідно до пункту 2.7 договору у разі затримки оплати за використання майна, зданого для зберігання, зберігач сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

                    Крім того, сторонами у справі було укладено додаткову угоду від 30.12.2004 до договору зберігання, якою пункт 2.2 договору було доповнено словами: "плата за користування майном здійснюється з урахуванням щомісячного індексу інфляції" (а.с.18 том 1).

                    З акту прийому-передачі від 01.06.2004 вбачається, що позивач передав відповідачеві на зберігання з правом користування нерухоме державне майно балансовою вартістю 36323236,91грн., залишкова вартість станом на 01.08.2003 становить 18392171,92грн., а експертна оцінка станом на 31.12.2003 становить 2777000грн.(а.с.17 том 1).

                    У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо своєчасної оплати за користування майном, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, який господарським судом першої інстанції задоволено частково. Судом застосовано положення законодавства про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки та припинено провадження у справі у частині стягнення заборгованості у зв’язку зі сплатою цієї частини відповідачем під час судового розгляду справи.

                    Втім, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

                    Так, матеріалами справи підтверджується, що за договором №8, укладеним між сторонами, відповідач виконав своє зобов'язання частково, а саме у сумі 8296,32грн. (платіжне доручення №637 від 11.12.2009 - а.с.129 том 3). Вказаний факт не заперечується позивачем.

                    Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду стосовно припинення провадження у справі в частині позову про стягнення 8296,32грн.

                    Таким чином, непогашеною за відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 216264,75грн. з врахуванням інфляційних втрат і річних, яка підлягає стягненню, при цьому судова колегія враховує відзив на позовну заяву, що наданий відповідачем, в якому підтверджується наявність боргу у вказаній сумі (а.с.128 том 3).

                    Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Пунктом 1статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно статтям 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні положення містіть пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          За цих обставина, сума основного боргу у розмірі 154841,62грн. підлягає стягненню з відповідача, як обґрунтована.

          Крім того, позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" 55497,78грн. - інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5925,35грн.

          Згідно частинам 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Як вказувалось вище, пунктом 2.2 договору зберігання з правом користування, що укладений між сторонами передбачено, що плата за користування майном здійснюється з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Однак, оскільки відповідачем були порушені умови вказаного договору, з відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" на користь державного підприємства "Укрриба" підлягає стягненню індекс інфляції за період прострочки виконання зобов'язання, а саме: з 01.10.2005 по 30.09.2008 у розмірі 55497,78грн., а також 3% річних за той же період у сумі 5925,35грн.

                    Стосовно стягнення пені у розмірі 18868,96грн., судова колегія зазначає наступне.

                    Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

                    Враховуючи, що позивачем новою заявою від 12.08.2010 року про зменшення позовних вимог (том 3, а.с.67) заявлена до стягнення сума пені у розмірі 18868,96грн. за період з квітня по вересень 2008 року, судова колегія, враховуючи заяву відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності за вимогами про стягнення пені (том 3 а.с.128), цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана сума пені не підлягає сплаті, оскільки статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) строком в один рік, який пропущений позивачем.

                    Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

                    Претензія позивача за № 07-12/440 від 30.06.2010 про сплату заборгованості в сумі 61311,28грн, на яку посилається відповідач у підтвердження відсутності заборгованості за ним у заявленому в позові розмірі, на думку судової колегії, не може вважатися таким доказом, оскільки з пояснень позивача встановлено, що вказана претензія зазначає суму заборгованості відповідача в розмірі 61311,28грн., яка утворилась з початку поточного року станом на 30.06.2010 року і не стосується спірного періоду, за який розрахована заборгованість, що є предметом спору у даній справі.

                    Представлена відповідачем картку рахунку 3610, на підставі якої відповідач стверджує, що станом на 01.01.2010 заборгованості за підприємством відповідача не існувало, також не може бути прийнята у якості належного доказу цих обставин, оскільки з картки не вбачається, що сальдо на 01.01.2010 складає 0,00 грн., ця графа взагалі не заповнена.

                    Отже, господарським судом першої інстанції в цілому зроблені правильні висновки, але при розподілі судових витрат, суд припустився певних помилок.

                    Так, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом позивачем було сплачено державне мито у розмірі 1640 грн.(а.с.7 том 1). В процесі розгляду справи позивачем змінювались позовні вимоги (зменшувались та збільшувались), однак сума державного мита не доплачувалася.

                    Втім, задовольнивши позовні вимоги в розмірі 216264,75грн. з врахуванням інфляційних втрат і річних, судом стягнуто на користь позивача витрати по сплаті державного мита 2028,71 грн., які він фактично не поніс.

Тому, відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на користь позивача з відповідача у справі необхідно стягнути лише 1640грн. витрат по сплаті державного мита, а різниця у розмірі 523 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України, оскільки позивачем під час судового розгляду не доплачена.

                    Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки ця сума сплачується одноразово при зверненні до суду із позовною заявою.

                    На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарським судом цілком прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права, при повно встановлених обставинах справи, однак при розподілі судових витрат судом порушені норми статті 49 Господарського процесуального кодексу України.                     

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" задовольнити частково.

                    2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010 у справі №2-14/1128-2008 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

                    "Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (вул. Майська, 1-а, смт. Новорибацьк, Красноперекопський район, 96025, р/р 26001112357 у Сімферопольської філії АБ "Укргазбанк", Сімферополь, МФО 324797, ЄДРПОУ 00476702) на користь державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-а, Київ 53, 04053, р/р 26004346046101 у філії Центральне РУ "ВАТ Банк "Фінанси та кредит" Київ, МФО 300937, ЄДРПОУ 25592421) 218022,75грн., у тому числі: 154841,62грн. основної заборгованості, 55497,78грн. інфляційних втрат, 5925,35грн. - 3% річних за порушення зобов’язання, 1640,00грн. витрат на сплату державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3.В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010 у справі №2-14/1128-2008 залишити без змін.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" вул. Майська, 1-а, смт. Новорибацьк, Красноперекопський район, 96025, р/р 26001112357 у Сімферопольської філії АБ "Укргазбанк", Сімферополь, МФО 324797, ЄДРПОУ 00476702) в дохід державного бюджету України (№ рахунку 311150957 банк ГУДКУ в АР Крим отримувач - УДК у місті Сімферополі, код банку 824026, ЄДРПОУ 34740405) 523грн. державного мита.

                    5.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.М. Плут