Постанова № 12190091, 27.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2010 року Справа № 5002-24/3088-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Абросимової Валентини Миколаївни, довіреність № 153 від 31 травня 2010 року, заклад культури Ялтинський історико-літературний музей;

відповідача: Якубова Ігоря Сергійовича, довіреність б/н від 18 серпня 2010 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Техпром ЛТД";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 25 серпня 2010 року у справі №5002-24/3088-2010

за позовом           закладу культури Ялтинський історико-літературний музей (вул. Пушкинська, 5, місто Ялта, 98635)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром ЛТД" (вул. Єкатерининська, 8, літер А, місто Ялта, 98600)

про стягнення 97379,56 грн., розірвання договору оренди та спонукання до звільнення приміщення

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, заклад культури Ялтинський історіко-літературний музей, звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД”, в якому, збільшивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просив суд розірвати договір оренди комунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року, укладений між управлінням культури Ялтинської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД”, зобов’язати відповідача до звільнення приміщень, розташованих на другому поверсі літ. „А” по вул. Єкатерининська в місті Ялта, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” заборгованість у загальному розмірі 144230,94 грн., з яких: 133712,46 грн. –основний борг, 9251,12 грн. –пеня, 1267,36 грн. штраф (а.с.3-4 том 2).

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 610-621, 614, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, статей 18,19,26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди комунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року (суддя Г.Г.Колосова) у справі № 5002-24/3088-2010 позов задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром ЛТД" на користь закладу культури Ялтинського історико-літературного музею стягнуто суму заборгованості по орендній платі у розмірі 127375,52 грн., плату за землю у розмірі 6336,94 грн., пеню у розмірі 9067, 35 грн., штраф у розмірі 1267,36 грн., державне мито у розмірі 1440,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,70 грн.

                    Розірвано договір оренди коммунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року.

                    Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром ЛТД»звільнити нежитлове приміщення за адреою: місто Ялта, вул. Єкатерининська, 8/1 літер.А, 2-й поверх.

                    В частині стягнення пені у розмірі 183,77 грн. у позові відмовлено.Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Вирішуючи спір та встановивши факт порушення відповідачем пункту 5.3.1. договору оренди комунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року у редакції угоди № 4 від 22 березня 2005 року в частині своєчасного здійснення платежів за оренду нерухомого майна та користування земельною ділянкою, суд першої інстанції визнав цього достатнім для розірвання спірного договору та стягнення з відповідача наявної заборгованості одночасно із нарахованими господарськими санкціями, вказуючи, що заявлені вимоги грунтуються на договірної домовленості сторін та відповідають приписам чинного законодавства. При цьому, посилаючись, що розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання здійснений позивачем невірно, господарським судом надано висновків про часткове задоволення позову в цій частині.

          Не погодившись з постановленим судовим актом, 09 вересня 2010 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.          

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається, що оскаржене рішення прийнято місцевим судом з помилковим застосуванням норм матеріального права, без достатніх досліджень обставин справи та встановлення фактів, покладених в основу зазначеного судового акту, при невідповідності викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи, що в сукупності призвело до помилкового вирішення спору по суті.

При цьому, мотивів відповідних висновків сторони у тексті апеляційної скарги не наведено.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 26 жовтня 2010 року, з’явились представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

21 лютого 2001 року між управлінням культури Ялтинської місьокї ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром ЛТД»(орендар) укладено договір оренди комунального нерухомого майна № 10 (а.с. 59-65 том 1).

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору його предметом з`явились майнові відносини сторін з господарського використання майна під офіс, гостиницю.

Об`єктом оренди визначені нежитлові приміщеня площею 161,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Ялта, вул. Єкатерининська, 8/1, літ. «А», 2 поверх (пункт 2.2. договору № 10).

Згідно з пунктом 3.4.2-3.4.3 договору оренди комунального нерухомого майна № 10 одним з обов`язків орендаря є своєчасне та в повному обсязі внесення орендної плати та плати за користування земельною ділянкою, а також самостійне проведення перерахунку розміру орендної плати у встановлених договором випадках (пункт 4.6. розділу ІV доовору).

Також, орендар зобов’язаний своєчасно після припинення дії договору повернути майно у належному стані орендодавцю (пункт 3.4.11)

Відповідно до пункту 4.4. договору оренди № 10 конкретний розмір орендної плати станом на 01.01.2001 року складає 837,59 грн. в місяць (розрахунок у додатку № 2 до договору).

При цьому, за умовами пункту 4.5. договору орендна плата перераховується у Управління культури Ялтинського міськвиконкому, розрахунковий рахунок № 25518490206002 в ОПЕРО Кримської дирекції банку „Україна” в місті Сімферополі МФО 324214 ОКПО 02228998.

Розмір орендної плати підлягає зміні за узгодженням сторін та незалежно від бажання сторін у наступних випадках: а) при збільшенні індексу інфляції на величину такої зміни; б) у інших випадках, передбачених законодавством (пункт 4.6. договору).

Згідно з пунктами 5.1.1.- 5.1.2. строк дії договору оренди комунального майна визначено у 3 роки: договір вступає в силу з 21 лютого 2001 року та припиняє свою дію 21 лютого 2004 року.

Пунктом 5.3.2. договору № 10 додаткового конкретизовано, що орендна плата вноситься щомісячно, не пізніш двадцятого числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

За кожний день прострочення внесення орендної плати після закінчення строків, зазначених у частинах а), б) та в) підпункту 5.3..2, пункту 5.3. розділу V договору, орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який сплачується пеня ( пункт 6.2. договору № 10).

Окрім того, пунктом 6.3. договору № 10 зумовлено, що сторона за договором, яка своєчасно не виконала будь-яке зі своїх зобов’язань (крім зазначених розділу VІ), сплачує на користь уповноваженої сторони штраф у розмірі 10 % від річної суми орендної плати.

Також, сторонами за договором оренди комунального майна № 10 підписані додатки до нього № 1- акт оцінки вартості майна, та відомість інвентаризації, №2 –розрахунок плати за оренду нерухомого майна, № 3- технічний паспорт нерухомого майна та № 5- акт прийому-передачі в оренду майна (нежитлових приміщень, площею 161,2 кв.м, розташованих за адресою: місто Ялта , вул. Єкатерининська, 8/1, літер. „А”, 2 поверх (а.с. 66-72 том 1).

В подальшому, 24 травня 2001 року між управлінням культури Ялтинської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром ЛТД»підписано угоду до договору оренди коммунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року, якою доповнено зміст договору пунктом 8.6.6 та викладено реквізити сторін у новій редакції (а.с.73 том 1).

На підставі наказу управління культури виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 30 грудня 2003 року № 40 заклад культури Ялтинський історіко-літературний музей є правонаступником прав та обовязків орендодавця –Управління культури Ялтинської міської ради, зокрема, за договором № 10 від 21 лютого 2001 року (а.с.76 том 1)

У відповідність до пункту 4.1. Статуту закладу культури Ялтинського історіко-літературного музею майно цього закладу є власністю Ялтинської міської Ради та закріплено за музеєм на праві оперативного керування. Здійснюючи право оперативного відання, музей володіє та користується зазначеним майном на свій погляд, розпоряджується ним виключно за узгодженням із Ялтинською міською радою (а.с.18 том 1).

27 січня 2004 року сторонами у справі укладено угоду № 2 до договору оренди коммунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року, згідно з якою позивач прийняв усі права та зобов`язання управління культури Ялтинської міської ради за спірним договором (а.с.75 том 1).

На підставі розпорядження голови Ялтинської міської ради від 01 квітня 2004 року № 101-р 07 квітня 2004 року між закладом культури Ялтинським історіко-літературним музеєм та відповідачем укладено угоду № 3 до договору оренди коммунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року, відповідно до якої спірний договір викладено у новій редакції (а.с.77-83 том 1).

Зокрема, ця редакція передбачала, що відповдіно до пункту 4..4 договору конкретний розмір орендної плати станом на 01 квітня 2004 року складає 1160,64 грн. з урахуванням ПДВ в місяць (розрахунок у додатку № 2 до договору).

Розмір плати за користування земельною ділянкою визначений у 1766,66 грн. на рік (пункту 4.4.2.) .

При цьому, згідно з пунктом 6.10 у випадку порушення строків, передбачених пунктом 5.3.6. договору орендар, сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20 % від простроченої суми плати за користування земельною ділянкою.

Також, відповідно до пункту 6.11 наведеної редакції договору оренди коммунального майна № 10 передбачалось право орендодавця відмовитись від договору та вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном на протязі трьох місяців підряд, у цьому випадку договір є розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Повернення майна у звязку з припиненням дії договору проводиться безпосередньо орендодавцю або за його вказівкою іншим особам (пункт 7.3. договору у редакції угоди №3).

Пунктом 9.1.5 угоди № 3, що договір припиняється у випадку відмови орендодавця від договору згідно з пунктом 6.11.

Крім того, пунктом 5.1 зазначеної угоди строк дії договору № 10 визначено до 15 лютого 2005 року.

В подальшому, угодами від № 4 від 22 березня 2005 року, № 5 від 27 лютого 2006 року, № 6 від 08 червня 2006 року, № 7 від 01 листопада 2006 року конкретний розмір орендної плати неодноразово змінювався сторонами, а також продовжувався строк дії спірного договору (а.с.96-97,103, 113, 122 том 1).

Востаннє, 04 квітня 2009 року сторонами підписано додаткову угоду № 8 до спірного договору, згідно з якою встановлений розмір орендної плати - 9985,05 грн. з урахуванням ПДВ на місяць, а також продовжено дію договору оренди коммунального майна до 27 березня 2014 року (а.с.131 том 1).

У виконання умов спірного договору з вересня 2009 року по березень 2010 року позивачем надані послуги з оренди приміщень, розташованих на другому поверсі літ. „А” по вул. Єкатерининська в місті Ялта, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі- прийому виконаних робіт (а.с.22-28 том 1).

Втім, згідно з виписками по банківському рахунку закладу культури Ялтинського історіко-літературного музею (а.с.41-52 том 1) зобов`язання з оплати орендних платежів та податку за користування землею виконувались неналежним чином. Зокрема, останню оплату оредних платежів здійснено відповідачем у вересні 2009 року за рахунок сплати за серпень 2009 року, земельний податок сплачений ним востаннє 11 серпня 2009 року із призначенням платежу за травень 2009 року.

Відповідно до уточненого розрахунку закладу культури Ялтинського історіко-літературного музею (а.с. 3-4 том 2) заборгованість відповідача за договором оренди № 10 від 21 лютого 2001 року за період з червня 2009 року по серпень 2010 року в цілому склала 133712,46 грн.

З огляду на наявну заборгованість, позивачем також здійснено нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 9251,12 грн., а також штрафу у зв’язку з порушенням умов договору оренди у розмірі 1267,36 грн.

15 березня 2010 року за вих. № 81 позивач надіслав позивачу листа із вимогою сплатити заборгованість за договором оренди № 10 від 21 лютого 2001 року разом із нарахованими господарськими санкціями (а.с.54 том 1).

Також, 27 квітня 2010 року за вих. № 122 позивачем скеровано на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” листа про розірвання договору оренди комунального майна на підставі пункту 6.11. у зв’язку з відсутністю сплати оренди та проханням звільнити спірні приміщення (а.с.53 том 1). Цей лист отриманий відповідачем 28 квітня 2010 року (а.с. 53 звор. бік том 1).

Як впливає з позовної заяви, у добровільному порядку зазначені дії товариством з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” виконані не були, що з’явилось підставою для звернення позивача із цим позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає наявними підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідність до пункту 5.3.1. договору оренди від 21 лютого 2001 року № 10, у редакції угоди № 4 від 22 березня 2005 року, орендна плата за наступний місяць вноситься орендарем щомісячно до 25-го числа поточного місяця. При цьому, у відповідність до пункту 3.4.2. орендар також зобов’язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату і плату за користування земельною ділянкою, а також самостійно проводити пере розрахунок розміру орендної плати у встановлених договором випадках. Розмір плати за користування земельною ділянкою визначений у пункті 4.4.2 у сумі 3534,30 грн. на рік, а її оплата додатково збільшується на суму інших витрат орендодавця, пов’язаних з даною земельною ділянкою(а.с. 90-95 том 1).

За умовами пункту 4 спірного договору, у редакції додаткової угоди № 8 від 04 квітня 2009 року, конкретний розмір орендної плати станом на 01 квітня 2009 року складає 9985,05 грн. на місяць з врахуванням ПДВ (а.с.131 том 1)

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, який наданий господарському суду 10 серпня 2010 року, в період з червня 2009 р. по серпень 2010 року заборгованість відповідача з орендних платежів та оплаті за користування земельною ділянкою склала 133721,46 грн.

Наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, актами звірки взаємних розрахунків, підписаними представниками обох сторін (а.с. 22-38), виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 39-40 том 1) та рахунками, виставленими на оплату орендарю (а.с. 6-13 том 2).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається і це не спростовано відповідачем, що на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначена заборгованість ним не сплачена.

Отже, місцевим судом обґрунтовано зазначено про порушення відповідачем зобов’язань, визначених пунктами 3.4.2., 4.4.2, 5.3.1 договору оренди у редакції угоди № 4 від 07 квітня 2004 року, пункту 4 у редакції додаткової угоди № 8 від 04 квітня 2009 року та правомірно стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” заборгованість у сумі 133721,46 грн. в судовому порядку.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання, суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку погасити суму боргу з урахуванням пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання .

Водночас, наведеною статтею також передбачено, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачають певні обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства розмір пені, який належить до стягнення в судовому порядку по спірних зобов’язаннях, складає 9067,35 грн.

Наведене враховано судом першої інстанції та підставно надано висновку про часткове задоволення вимог позову в цій частині, а саме у розмірі 9067,35 грн.

          Що стосується вимог про стягнення штрафу колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.10. договору оренди комунального майна № 10, у редакції угоди № 4 від 22 березня 2005 року, сторонами узгоджено , що у разі порушення строків, передбачених п. 5.3.6. договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20 % від простроченої суми плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, розмір штрафу, належного до стягнення з відповідача, складає 1267,36 грн.(6336,94 грн. х 20 % = 1267,36 грн.)

          Отже, перевіривши розрахунок позову в цій частині, судова колегія вважає його вірним та погоджується із стягненням з товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” суми штрафу у розмірі 1267,36 грн.

          Окрім того, предметом спору у справі є вимога позивача про розірвання договору оренди № 10 від 21 лютого 2001 року та похідна від неї вимога про зобов’язання відповідача до звільнення приміщень, розташованих на другому поверсі літ. „А” по вул. Єкатерининська в місті Ялта.

Підставою заявленої вимоги позивач зазначив положення статті 782 Цивільного кодексу України та пункту 6.11 договору оренди комунального майна від 21 лютого 2010 року № 10 у редакції угоди № 3 від 07 квітня 2004 року, (а.с.81 том 1), згідно з яким орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна, якщо орендодавець не вносить плату за користування майном на протязі трьох місяців підряд.

          Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою Закону, яка дозволяє односторонню відмову від договору. Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Втім, задовольняючи позовні вимоги на підставі зазначеної правової норми, судом першої інстанції не приділено уваги, що одностороння відмова від договору ( частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України) не є тотожньою розірванню договору ( частина 1 статті 188 Господарського кодексу України). (Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України при здійсненні перегляду постанов Вищого господарського суду України, зокрема, у постанові від 03 листопада 2009 року у справі №34/36-09-910).

При цьому, можливість відмови орендодавця від договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України пов’язана із доведеностю факту неплатежу на протязі трьох місяців підряд і повідомлення наймача про відмову від договору та не залежить від вирішенням цього питання в судовому порядку.

Вбачається, що зазначене право позивачем реалізоване шляхом направлення 27 квітня 2010 року за вих. № 122 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” листа про розірвання договору оренди комунального майна у зв’язку з відсутністю платні за його користування (а.с.53 том 1). Цей лист отриманий відповідачем 28 квітня 2010 року (а.с. 53 звор. бік том 1).

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

          Оскільки приписи частини 2 статті 782 Цивільного кодексу України зумовлюють розірвання договору оренди з моменту одержання наймачем відповідного повідомлення наймодавця про відмову від нього, судом першої інстанції вірно зазначено, що датою припинення спірного договору слід вважати 28 квітня 2010 року (а.с. 29).

          Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду із цим позовом договір оренди комунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року є розірваним у зв’язку з відмовою від нього орендодавця, а тому у суду не було правових підстав для його розірвання.

Отже, судове рішення в цій частині є помилковим та підлягає скасуванню.

          Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пункту 9.1.5 договору оренди комунального майна у редакції угоди № 3, що договір припиняється у випадку відмови орендодавця від договору згідно з пунктом 6.11.

          Повернення майна у зв`язку з припиненням дії договору проводиться безпосередньо орендодавцю або за його вказівкою іншим особам (пункт 7.3. договору № 10 у редакції угоди №3).

          Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог про зобов’язання відповідача до звільнення приміщень, розташованих на другому поверсі літ. „А” по вул. Єкатерининська в місті Ялта.

Наданий представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доказ часткової сплати 16 вересня 2010 року заборгованості в розмірі 1000,00 грн. за користування земельною ділянкою (а.с.67 том 2) не є підставою для скасування судового рішення, оскільки згідно з роз’ясненнями, наведеними у пункті 2 інформаційного листа Вищого госопдарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»від 18 березня 2008 року N 01-8/164, частиною першою статті 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

З огляду невірне застосування судом норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення позову в частині вимог про розірвання договору оренди комунального майна № 10 від 21 лютого 2010 року, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов належить задовольнити частково.

                    Повний текст постанови складений 27 жовтня 2010 року.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-24/3088-2010 скасувати частково, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

В частині розірвання договору оренди коммунального майна № 10 від 21 лютого 2001 року у задоволенні позову закладу культури Ялтинський історіко-літературний музей до товариства з обмеженою відповідальністю „Техпром ЛТД” відмовити

3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-24/3088-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                В.М. Плут