Постанова № 12189807, 04.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р.Справа № 4/119/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-центр”, м. Миколаїв

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 22 вересня 2010 року

у справі № 4/119/10

за позовом ОСОБА_1, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-центр”, м. Миколаїв

про стягнення внеску до статутного фонду в розмірі 10218 грн. та зобовязання провести державну реєстрацію змін в установчих документах ТОВ „Прогрес центр”

В С Т А Н О В И Л А:

20.09.2010 р. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-центр” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення з останнього внеску до статутного фонду в розмірі 10218 грн. та зобовязання провести державну реєстрацію змін в установчих документах ТОВ посилаючись на те, що він є засновником відповідача з розміром внеску до статутного фонду товариства в сумі 10218 грн., що відповідає 39/100 статутного фонду ТОВ. 22.05.2009 р. він подав відповідачеві заяву про вихід із числа членів ТОВ та виплату йому вартості частки майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді у грошовому еквіваленті. Отримавши через нотаріуса зазначену заяву позивача ТОВ її не розглянув та ніяке рішення з цього приваду не прийняв, у звязку з чим позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 10218 грн., які перебувають на поточному рахунку ТОВ, а саме: № НОМЕР_1 в філії „МРУ” КБ „Експобанк”, МФО 386003, код 33368066.

Заява про застосування заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки ТОВ є приватним житлово-експлуатаційним підприємством, яке здійснює господарську діяльність виключно за рахунок оплати йому населенням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Але, договір на надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій укладений між ТОВ і Миколаївською міською радою не продовжений та переможцем конкурсу на надання послуг з утримання будинків, які обслуговував відповідач визначено іншу особу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.09.2010 р. (суддя Дубова Т.М.) заява позивача про забезпечення позову задоволена та накладено арешт на грошові кошти в суми 10218 грн., які перебувають на поточному рахунку № НОМЕР_1 в філії „МРУ” КБ „Експобанк”, МФО 386003, код 33368066, що належить ТОВ.

Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ є приватним житлово-експлуатаційним підприємством, яке здійснює господарську діяльність виключно за рахунок оплати йому населенням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Але, договір на надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій укладений між ТОВ і Миколаївською міською радою не продовжений та переможцем конкурсу на надання послуг з утримання будинків, які обслуговував відповідач визначено іншу особу, що вбачається з оголошення в газеті „Вечерний Николаєв” № 84(2947) від 24.07.2010 р., витягом із протоколу засідання конкурсної комісії департаменту житлово-комунального господарства № 2 від 01.09.2010 р., внаслідок чого незастосування зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В апеляційній скарзі ТОВ просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте 03.11.2010 р. до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про перенесення судового засідання у звязку з відрядженням його представника.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано доказів щодо відрядження його представника. Крім того, вказана позивачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво його інтересів може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

ТОВ не скористався своїм правом на участь його представника в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за відсутністю представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений у ст. 67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться і накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вимогами ст. 66 ГПК України передбачена необхідність обґрунтування забезпечення позову, яке полягає у доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. При цьому, тягар доказування викладених у заяві обставин покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. При поданні заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати причини звернення до суду із такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття засобів забезпечення та довести адекватність засобів забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи на час прийняття оскаржуваної ухвали (22.09.2010 р.) позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь його внесок до статутного фонду ТОВ в розмірі 10218 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення зазначеної вартості, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу учасника.

Таким чином, вищенаведене законодавство України не передбачає можливості повернення учаснику його внеску до статутного фонду товариства у разі виходу з товариства, оскільки відповідно до ст. 12 цього Закону товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, у звязку з чим будь-яке майно, передане до статутного фонду товариства як внесок, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства, а тому учаснику товариства, що виходить з нього сплачується вартість частини майна товариства. При цьому, виплата належної учаснику частки провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня його виходу.

Тому, при розрахунку сум, що підлягають виплаті учаснику товариства необхідно враховувати вимоги п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, відповідно до якого власний капітал це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобовязань, внаслідок чого із балансу активів необхідно вирахувати суму збитків та боргових зобовязань товариства, оскільки позивач несе відповідальність за результат господарської діяльності поряд з іншими учасниками ТОВ.

Враховуючи те що, при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному фонді, а конкретний розмір її позивачем не визначений, а також те, що місцевий господарський суд, вживаючи заходи до забезпечення позову, не зазначив жодну обставину, на якій би ґрунтувалося його припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала не відповідає нормам процесуального права, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому підлягає скасуванню, а заява позивача про забезпечення позову від 20.09.2010 р. задоволена бути не може.

Керуючись ст. ст. 99, 101106 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-центр”, м. Миколаїв задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року у справі № 4/119/10 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 20.09.2010 р. шляхом накладення арешту на грошові кошти в суми 10218 грн., які перебувають на поточному рахунку № НОМЕР_1 в філії „МРУ” КБ „Експобанк”, МФО 386003, код 33368066 та належить ТОВ „Прогрес-центр” залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В. Шевченко

Суддя: В.В.Бєляновський

Суддя: М.А.Мирошниченко