Постанова № 12189804, 04.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р.Справа № 3/81/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю прокурора: Лянна О.А. –прокурор відділу прокуратури Одеської області

та представників сторін:

від КП „Міжнародний аеропорт Миколаїв”: не з’явився

від ТОВ „Аеротехсервіс”: Матвійчук Р.І. –за дорученням

від Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеротехсервіс”, м. Київ

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 26 серпня 2010 року                    

у справі № 3/81/10                                                                      

за позовом Прокурора Новоодеського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Миколаїв”, м. Нова Одеса, Новоодеського району, Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеротехсервіс”, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління з питання майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації, м. Миколаїв

–про дострокове розірвання договору оренди, повернення майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Миколаївської області та стягнення заборгованості по орендній платі, пені і 3% річних

В С Т А Н О В И Л А:

          01.06.2010 р. Прокурор Новоодеського району Миколаївської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Миколаїв” (далі позивач, Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеротехсервіс” (далі відповідач, ТОВ) –про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна № РОФ –122 від 06.11.2001 р., стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 99464 грн. 56 коп. та повернення майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Миколаївської області.

          Позов мотивований тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за зазначеним договором оренди та додатковою угодою до нього від 01.06.2002 р., а саме: допускає порушення правила пожежної безпеки, встановлених НПОЦА-85 (Настанова пожежної охорони в цивільній авіації), а також сплачує орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті в сумі 99464 грн. 56 коп.

          Підприємство позов прокурора підтримало в повному обсязі.

          ТОВ позовні вимоги прокурора вважав необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що ним не порушуються правила пожежної безпеки, а заборгованість з орендної плати в нього виникла внаслідок надання йому позивачем невірного розрахункового рахунку для здійснення платежів, що і спричинило порушення ТОВ термінів сплати орендної плати.

          Ухвалою місцевого суду від 07.06.2010 р. до участі в розгляді справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на стороні позивача залучений Фонд державного майна України по Миколаївській області (далі Фонд), а судовою ухвалою від 22.06.2010 р. Фонд виключений зі складу учасників судового процесу та до участі в розгляді справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено Управління з питання майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації (далі Управління).

          Заявою № 05-3/81/10 від 04.08.2010 р. прокурор посилаючись на те, що відповідно до додаткових угод від 01.08.2009 р. та від 01.01.2010 р. до договору оренди від 01.06.2002 р., укладених між Підприємством і ТОВ орендна плата за нерухоме майно повинна перераховуватися останнім самостійно окремими платежами не пізніше 20 числа поточного місяця у співвідношенні: 70% –Підприємству та 30% –до обласного бюджету, але при пред’явленні позову був зроблений розрахунок боргу лише платежів, що зараховуються на рахунок Підприємства, у зв’язку з чим виникла необхідність в уточненні позовних вимог щодо стягнення коштів на користь обласного бюджету, яка станом на 01.08.2010 р. складає 43969 грн.

          Крім того, хоча відповідачем після порушення провадження у справі сплачено борг в сумі 99464 грн. 56 коп., але допущено нарощування нового боргу, внаслідок чого заборгованість останнього перед Підприємством станом на 31.07.2010 р. складає 28763 грн., в тому числі: 18147 грн. 81 коп. –боргу, 7750 грн. 26 коп. –пені та 2864 грн. 93 коп. –3% річних, у зв’язку з чим прокурор просить: достроково розірвати договір оренди № РОФ –122 від 06.11.2001 р., зобов’язати ТОВ повернути орендоване майно, стягнути з останнього борг за названим договором в сумі 43969 грн. на користь обласного бюджету та 28763 грн. на користь Підприємства. Провадження у справі в частині стягнення 99464 грн. 56 коп. припинити у зв’язку з погашенням боргу в цій частині.

          Підприємство та Управління уточнені позовні вимоги прокурора підтримали.

          ТОВ відзив на уточнені позовні вимоги прокурора не надав, його представник в судові засідання 5 та 26 серпня 2010 р. не з’явився та справа була розглянута місцевим судом за відсутністю його представника.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.08.2010 р. (суддя Смородінова О.Г.) позов прокурора задоволений у повному обсязі. Договір оренди нерухомого майна № РОФ –122 від 06.11.2001 р. достроково розірвано та ТОВ зобов’язаний звільнити орендоване майно. З останнього на користь обласного бюджету стягнуто 43969 грн. 15 коп. заборгованості по орендній платі та на користь Підприємства стягнуто: 18147 грн. 81 коп. заборгованості по орендній платі, 7750 грн. 26 коп. пені та 2864 грн. 93 коп. –3% річних. Крім того, з ТОВ до держбюджету стягнуто 1721 грн. 97 коп. держмита за майновий спір та 85 грн. держмита за немайновий спір, а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ –99464 грн. 56 коп. заборгованості по орендній платі припинено, у зв’язку з погашенням боргу в цій частині.

          Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконував свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна № РОФ –122 від 06.11.2001 р. та додаткових угод до нього від 01.06.2002 р., а саме: допускав порушення правила пожежної безпеки, а також сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

          В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора. В судовому засіданні представник ТОВ доводи апеляційної скарги підтримав.

          Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

          Підприємство і Управління не скористалось своїм правом на участь їх представників в розгляді справи апеляційним судом.

          В судовому засіданні прокурор просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосувань судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що прокурором правомірно пред’явлений позов про дострокове розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості по орендній платі, пені і 3% річних саме до господарського суду Миколаївської області, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться у м. Миколаєві, внаслідок чого твердження скаржника про те, що спір підлягав вирішенню в господарському суді м. Києва є помилковими, так як не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 15, 16 ГПК України.

          Ухвалою місцевого суду від 05.08.2010 р. розгляд справи відкладений на 26.08.2010 р. о 09:30 та 06.08.2010 р. копія зазначеної ухвала направлена рекомендованим листом всім учасникам судового процесу, що слідує з відмітки канцелярії суду за зворотному аркуші цієї ухвали.

          З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що судова ухвала про відкладення розгляду справи від 05.08.2010 р. отримана ТОВ 16.08.2010 р., що свідчить про те, що останній був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції 06.11.2001 р. між Фондом та ТОВ було укладений договір оренди № РОФ-122 за умовами якого Фонд передав за актом прийому-передачі від 06.11.2001 р., а ТОВ прийняв у строкове (до 01.11.2011 р.) платне користування нерухоме майно –нежитлові приміщення та споруди загальною площею 18691 кв. м., розташовані за адресою: м. Миколаїв - 23, Аеропорт, що знаходяться на балансі Підприємства. Зазначене майно передано в оренду з метою використання під службові приміщення та створення бази технічного обслуговування літаків, при цьому власником об’єкту оренди залишається держава.

          На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.01.2002 р. № 3-р „Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність”, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.03.2002 р. № 132-р затверджено акт приймання передачі Підприємства у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області та розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 11.04.2002 р. № 186-р затверджений його статут та до новоствореного Підприємства перейшли всі права та обов’язки за вищезазначеним договором оренди.

          01.06.2002 р. між Підприємством та ТОВ укладена додаткова угода до договору оренди № РОФ-122 якою внесені зміни щодо визначення власника майна, що є предметом договору оренди та сторін договору: орендодавцем є Підприємство, а орендарем –ТОВ.

          У додатковій угоді до договору від 01.06.2002 р. сторонами погоджено, що орендна плата повинна перераховуватись орендарем до обласного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% відповідно.

          У п. п. 3.4, 3.5 договору сторонами погоджено, що орендна плата визначається щомісячно згідно з розрахунком розміру плати за оренду майна і перераховується орендарем не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції безпосередньо до обласного бюджету - у розмірі 70 % орендної плати, а „балансоутримувачу” - у розмірі 30 %. Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та „балансоутримувачу”. Орендар щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, зобов'язаний надати орендодавцю платіжні доручення, які підтверджують внесення до державного бюджету орендної плати на відповідній розділ держбюджету. Керівник та головний бухгалтер підприємства - орендаря несуть персональну відповідальність за подання звітності про перерахування до державного бюджету орендної плати.

          В додатковій угоді № 7 від 01.08.2009 р. сторони п. 3.4 та розділ 11 основного договору виклали в наступній редакції: „Орендна плата визначається щомісячно згідно з розрахунком розміру плати за оренду майна та перераховується орендарем безпосередньо на рахунок обласного бюджету в розмірі 30 % орендної плати, „балансоутримувачу” - у розмірі 70% орендної плати”.

          При цьому, сторонами погоджені конкретні поштові та платіжні реквізити обласного бюджету та орендодавця, а саме:

- „Обласна Рада”: р/р 33212870700266 в ГУДКУ в Миколаївській області, Баловнянська Сільська Рада 22080400, ОКПО 23627411, МФО 826013.

- „орендодавець”: Україна, 54017, м. Миколаїв, а/с 310, Аеропорт ЦА, р/р 2600031608402 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц», МВ № 1, м. Миколаїв, МФО 328771.

          Додатковою угодою від 01.01.2010 р. п. 3.4 договору сторонами викладений в наступній редакції: „орендна плата за нерухоме майно перераховується орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця в такому співвідношенні: 70 % - орендодавцю; 30 % - до обласного бюджету”.

          При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що за умовами укладеного договору ТОВ повинний був сплачувати орендну оплату самостійно, без виставлення йому рахунків орендодавцем, на конкретні чітко визначені в додатковій угоді № 7 від 01.08.2009 р. розрахункові рахунки Обласної ради та Підприємства в строк до 20 числа поточного місяця.

          Оскільки, сторонами будь-яких змін до умов договору оренди, в установленому законом порядку, не вносилось та розрахункові рахунки Обласної ради та Підприємства не змінювались, то місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ТОВ про те, що заборгованість з орендної плати в нього виникла внаслідок надання йому позивачем невірного розрахункового рахунку для здійснення платежів та дійшов до підставного висновку про те, що у спірних правовідносинах має місце саме неналежне виконання умов договору з боку відповідача.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачувалась орендна плата на рахунок Підприємства:

- за квітень 2009 р. рахунок № 233 від 14.04.2009 р. на сумі 2103 грн. 81 коп.;

- за квітень 2009 р. рахунок № 287 від 30.04.2009 р. на суму 19064 грн. 82 коп.;

- за липень 2009 р. рахунок № 467 від 31.07.2009 р. на суму 13247 грн. 56 коп.;

- за січень 2010 р. рахунок № 36 від 31.01.2010 р. на суму 12786 грн. 09 коп.;

- за лютий 2010 р. рахунок № 83 від 28.02.2010 р. на суму 22056 грн. 53 коп.;

- за березень 2010 р. рахунок №152 від 31.03.2010 р. на суму 2517 грн. 65 коп.;

- за березень 2010 р. рахунок №153 від 31.03.2010 р. на суму 2588 грн. 34 коп.;

- за березень 2010 р. рахунок №154 від 31.03.2010 р. на суму 25099 грн. 76 коп., а всього, станом на час звернення прокурора з позовом до суду, відповідач мав борг по орендній платі перед позивачем в загальній сумі 99464 грн. 56 коп., яку ТОВ погасив в процесі розгляду справи по-суті, а також сплатив частину заборгованості з орендної плати за червень місяць 2010 р. в сумі 14990 грн. 11 коп., внаслідок чого має борг перед Підприємством по орендній платі в сумі 18147 грн. 81 коп., що не спростовується і самим скаржником.

          Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції ТОВ має борг по сплаті орендної плати до обласного бюджету за період з 01.08.2009 р. по 01.08.2010 р. в сумі 43969 грн. 15 коп.:

- термін нарахування 01.09.2009 р. –нараховано 6835,04 грн. –оплачено 29.09.2009 р. –6936,74 грн.;

- термін нарахування 01.10.2009 р. –нараховано 6889,72 грн. –оплачено 06.10.2009 р. –6936,74 грн.

- термін нарахування 01.11.2009 р. –нараховано 6951,73 грн. –оплачено 20.11.2009 р. –7008,68 грн. та 23.11.2009 р. –5997,44 грн.;

- термін нарахування 01.12.2009 р. –нараховано 7028,20 грн.;

- термін нарахування 01.01.2010 р. –нараховано 7091,45 грн. –оплачено 05.01.2010 р. –7071,76 грн.

- термін нарахування 01.02.2010 р. –нараховано 8057,49 грн.;

- термін нарахування 01.03.2010 р. - нараховано 8210,58 грн.;

- термін нарахування 01.04.2010 р.- нараховано –8284,48 грн. –оплачено 22.04.2010 р. 7213,91 грн.

- термін нарахування 01.05.2010 р. - нараховано 8284,48 грн.,

термін нарахування 01.06.2010 р. - нараховано 8284,48 грн. –оплачено 18.06.2010 р. –7352,18 грн.

- термін нарахування 01.07.2010 р. - нараховано 8284,48 грн.,

- термін нарахування 01.08.2010 р. - нараховано –8284,48 грн., тобто з 92486 грн. 60 коп. грн. орендної плати що підлягала перерахуванню до обласного бюджету відповідачем було перераховано лише 48517 грн. 45 коп., у зв’язку з чим розмір по її заборгованості складає 43969 грн. 15 коп. При цьому, орендна плата до обласного бюджету з 05.01.2010 р. по 22.04.2010 р., тобто більш ніж три місяця підрід, відповідачем взагалі не перераховувалась.

          Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача: 43969 грн. 15 коп. до обласного бюджету та 18147 грн. 81 коп. на користь Підприємства заборгованості по орендній платі за договором оренди № РОФ-122 та припинив провадження у справі в частині стягнення з ТОВ на користь Підприємства 99464 грн. 56 коп. боргу, оскільки цей борг погашений відповідачем в процесі розгляду справи по-суті.

          Вищенаведене повністю спростовує доводи скаржника про те, що вищезазначена заборгованість по орендній платі могла бути стягнута з ТОВ лише в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

          Не заслуговують на увагу і твердження скаржника про те, що прокурором і судом невірно визначений процесуальний статус Управління, оскільки умови договору оренди передбачають сплату орендною плати до обласного бюджету, а не на користь Управління, а чинне законодавство України не забороняє орендодавцю передбачити в умовах договору сплату орендної плати на користь будь-якої іншої особи на свій розсуд.

          Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

          Пунктом 3.7 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у зв’язку з чим, незважаючи на погашення боргу в розмірі 99464 грн. 56 коп. в процесі розгляду справи по-суті, суд першої інстанції підставне стягнув з ТОВ на користь Підприємства: 7750 грн. 26 коп. –пені та 2864 грн. 93 коп. –3% річних виходячи з вищеназваної суми боргу, так як надані позивачем розрахунки пені та річних відповідачем не оспорені ні в цілому, ні за їх складовими та перевірені, як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними.

          Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних до обласного бюджету за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання прокурором не заявлялись, то вони і не могли бути предметом розгляду місцевого суду, так як останній позбавлений можливості самостійно вийти за межи заявленого позову.

          Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції ТОВ систематично порушував п. 5.4 договору та допускав бездіяльність щодо здійснення заходів протипожежної безпеки, оскільки Підприємство має власну службу пожежної безпеки( далі СПБ КП МАМ), що діє на підставі Положення про пожежну (пожежно-сторожову) охорону на підприємствах авіаційного транспорту України, що затверджено Наказом Міністерства транспорту України № 398 від 16.12.1996 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 1996 р. за № 741/1766, відповідно до п. 4.1. якого пожежна охорона створюється на підприємствах авіаційного транспорту України для виконання завдань, передбачених Законом України „Про пожежну безпеку”, з метою захисту життя і здоров'я громадян, державної власності від пожеж і підтримання належного рівня пожежної безпеки на цих об'єктах. Згідно з п. 4.2. Положення пожежна охорона складається з служб пожежної безпеки та підрозділів пожежної охорони (воєнізованої охорони, на яку покладено функції гасіння та запобігання пожежам). Пункт 4.6. Положення надає посадовим особам пожежної охорони повноваження: давати (надсилати) керівникам та іншим посадовим особам авіапідприємства обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у роботі, пов'язані із забезпеченням пожежної безпеки та проведенням заходів щодо запобігання пожежам, здійснювати контроль за їх виконанням.

          Матеріали справи однозначно свідчать, про те, що СПБ КП „МАМ” неодноразово виносила приписи в адресу відповідача в яких визначала заходи пожежної безпеки, які необхідно здійснити орендарю для усунення порушень НПОЦА-85 та вказувала строк для усунення порушень. Всі ці приписи надавалися уповноваженим особам ТОВ для ознайомлення і виконання про що свідчать підписи цих осіб на тексті приписів. Однак заходи вказані СПБ КП „МАМ” відповідачем не були виконані та усунуті, що спростовує доводи скаржника про те, що ним правила пожежної безпеки не порушувались.

          Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач систематично порушував умови укладеного договору щодо дотримання правил пожежної безпеки та своєчасної і повної сплати орендної плати, не сплачував її взагалі до обласного бюджету з 05.01.2010 р. по 22.04.2010 р., тобто більш ніж три місяця підряд, а тому підставне розірвав договір оренди та зобов’язав ТОВ звільнити орендоване майно, у зв’язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

          Судові витрати по справі правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, повністю покладені судом першої інстанції на відповідача.

          При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2010 року у справі № 3/81/10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеротехсервіс”, м. Київ –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В.Шевченко

Суддя: В.В.Бєляновський

Суддя: М.А.Мирошниченко