Постанова № 12189748, 09.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

09.11.10                                                                                           Справа № 1/108-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області Веселухи В.О.,м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р.

у справі № 1/108-38

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Волинської філії, м.Луцьк

до відповідача Міжрайонної прокуратури, м.Луцьк

про стягнення 9149,95 грн.

За участю представників:

позивача: Іванчук Ю.А.

апелянта: Рогожнікова Н.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р. у справі № 1/108-38 позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Волинської філії задоволено в сумі 9149,95 грн. уточнених позовних вимог та стягнуто з Міжрайонної прокуратури (м.Луцьк, вул.Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915 (п/р 0603000900300410 в УДК у Волинській області, МФО 303014, особовий рахунок 0700020000000170) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Волинської філії, м.Луцьк, вул.Кривий Вал, 28, код 23251963 (р/р № 260091976 в ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Луцьк, МФО 303569) 8609,58 грн. заборгованості за надання послуг електрозв’язку, 269,06 грн. пені, 179,70 грн. інфляційних нарахувань, 91,61 грн. –3% річних, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник прокурора Волинської області Веселуха В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р. скасувати з підстав порушення норм процесуального права, в позові відмовити, мотивуючи зокрема тим, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки в структурі Прокуратури Волинської області не існує Міжрайонна прокуратура. За адресою м.Луцьк, вул.Винниченка, 13 розташована прокуратура міста Луцька. Любомльська міжрайонна прокуратура не є юридичною особою. Відповідачем у даній справі повинна бути Прокуратура Волинської області, однак, остання про час і місце розгляду справи повідомлена не була.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, мотивуючи зокрема тим, що договір укладений з Міжрайонною прокуратурою, рахунки виписувались та надсилались на адресу даної юридичної особи, згідно з рахунками здійснювалась оплата і повідомлень щодо зміни назви, форми власності чи платіжних реквізитів не надходило, не дивлячись на те, що згідно з п.3.2.19 договору № 17 від 11.07.2003р. споживач зобов’язаний повідомити підприємство зв’язку про такі зміни. У позовній заяві вказано дві адреси – Прокуратури Волинської області та Міжрайонної прокуратури у м.Любомль, а також р/р, МФО та код ЄДРПОУ Прокуратури Волинської області. Позовна заява була надіслана позивачем за обома адресами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. прокуратуру Волинської області було зобов’язано подати суду докази юридичного статусу Міжрайонної прокуратури м.Любомль на момент укладення з ВАТ «Укртелеком»Волинської дирекції договору № 17 про надання послуг електрозв’язку від 11.07.2003р. та на момент подання позову і розгляду даної справи судом.

Прокуратура Волинської області вимог ухвали суду від 26.10.2010р. не виконала витребуваним судом доказів не подала.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(підприємство зв’язку) та Міжрайонною прокуратурою м.Любомль (споживач) був укладений договір № 17 про надання послуг електрозв'язку. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Пунктами 1 та 4.5 договору № 17 від 11.07.2003р. підприємство зв’язку зобов’язувалося надавати послуги електрозв’язку споживачу, а споживач - розраховуватися за кожний попередній місяць протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Позивач, надаючи відповідачу послуги електрозв’язку, виставляв останньому рахунки (а.с.20-34). Однак, відповідач договірні зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, у зв’язку з чим виник основний борг в сумі 8609,58 грн.

Як вбачається з банківських виписок з особового рахунку Волинської філії ВАТ «Укртелеком»(а.с.16, 18, 19), за надані відповідачу послуги зв’язку сплачувала Прокуратура Волинської області. Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На день розгляду справи судом борг в сумі 8609,58 грн. не сплачений.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, на підставі до ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача разом із сумою основного боргу у розмірі 8609,58 грн. підлягають стягненню 179,70 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2009р. по лютий 2010р. та 91,61 грн. –3% річних за прострочення оплати з 21.10.2009р. по 14.07.2010р.

Пунктом 5.8 договору № 17 від 11.07.2003р.сторонами за несвоєчасне проведення розрахунків передбачена пеня, яка за період з 21.10.2009р. по 20.04.2010р. складає 269,06 грн. і підлягає стягненню відповідно до ст.230 Господарського кодексу України.

Доводи апелянта про те, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки в структурі Прокуратури Волинської області не існує Міжрайонна прокуратура; за адресою м.Луцьк, вул.Винниченка, 13 розташована прокуратура міста Луцька; Любомльська міжрайонна прокуратура не є юридичною особою; відповідачем у даній справі повинна бути Прокуратура Волинської області, однак, остання про час і місце розгляду справи повідомлена не була; до уваги судом не приймаються, оскільки Прокуратура Волинської області вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. не виконала, витребуваним судом доказів юридичного статусу Міжрайонної прокуратури м.Любомль на момент укладення з ВАТ «Укртелеком»Волинської дирекції договору № 17 про надання послуг електрозв’язку від 11.07.2003р. та на момент подання позову і розгляду даної справи судом - не подала.

Відтак, позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правомірно, як підставні та обґрунтовані.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р. у справі № 1/108-38 залишити без змін, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області Веселухи В.О.,м.Луцьк - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.