Постанова № 12189722, 16.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2010                                                                                           № 35/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Лавська Т.М. – дов. №53 від 14.09.2009;

від відповідача: Манзенюк В.Ю. – дов. №310/17 від 03.08.2010;

від третьої особи: Карповська Л.В. – дов. №74000-29/29 від 09.01.2009

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2010

у справі № 35/158 ( .....)

за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

третя особа позивача           Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 833284,76 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України 04.08.2010, 09.08.2010 та 12.08.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.08.2010, в зв’язку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Закритого акціонерного товариства “Холдінгова компанія “Бліц –Інформ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство Поліграфічний комбінат “Україна”по виготовленню цінних паперів про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 51 від 01.04.2001р. у розмірі 833 284,76 грн., з яких: 569181,24 грн. –сума боргу по орендній платі, 264103,52 грн. –збитки від інфляції.

Заявою від 26.05.2010 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог №30-10/8760 від 20.05.2010, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 282545,19 грн. заборгованості за договором, з яких 161165,63 грн. основного боргу та 121379,56 грн. збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі №35/158 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 161165,63 грн. основного боргу та 121379,56 грн. – пені за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство „Холдінгова компанія „Бліц-Інформ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №35/158 від 14.06.2010 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повінстю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме – задовольнив вимоги в частині стягнення з відповідача пені, яка не заявлялася позивачем в позовній заяві, а також не надав належну оцінку нормам додаткової угоди, укладеної між сторонами у справі, на підставі якої і виник на думку відповідача борг перед позивачем.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, в яких посилається на те, що положення п.5 додаткової угоди № 9 від 09.04.2008 до основного договору є нікчемними, оскільки не відповідають нормам ЦКУ.

Позивач та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечують, важають рішення господарського суду м. Києва законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 квітня 2001 року між Державним підприємством Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів (надалі - орендодавець, балансоутримувач) та Закритим акціонерним товариством “Видавництво “Бліц-Інформ”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство „Холдінгова компанія „Бліц-Інформ” (надалі - орендар) було укладено договір оренди №51 нерухомого майна (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення згідно переліку (додаток № 1) (далі - Майно), загальною площею 15752,1 кв. м., яке розміщене за адресою: вул. Полярна, 12, що знаходяться в балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з звітом експертної оцінки і становить 14750400 грн.

Власником орендованого Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. (2.3 договору).

На виконання умов п. 1.1 договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене в договорі майно, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання приміщення від 03.04.2001 року.

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3.1. – 3.8. договору врегульований порядок визначення розміру орендної плати, її оплати та підстави для зміни її розміру. Зокрема п. 3.1. договору передбачає, що розмір орендної плати визначається Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Пункт 3.2 договору визначає, що розмір орендної плати за базовий лютий місяць дорівнює 4,5 % від експертної оцінки вартості майна, що складає 56480, 57 грн. Відповідно до п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

27.12.2006 Постановою Кабінету Міністрів України №1846 було змінено розміри ставок за оренду державного майна, а саме у випадку, що розглядається судом ставку було збільшено до 10%.

09.04.2008 року відповідач та третя особа у справі уклали додаткову угоду №9, якою вирішили викласти п. 3.2. договору в новій редакції, якою розмір орендної плати встановлюється на рівні 10% від експертної оцінки вартості майна, що становить за січень місяць 195185,9 грн.

Пунктом 5 вказаної додаткової угоди сторони договору домовилися про те, що дія цієї додаткової угоди поширюється на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2007 року.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786, визначається, що 30% орендної плати зараховуються до державного бюджету.

Таким чином, на думку позивача у справі, відповідач, погодившись із положеннями п. 5 додаткової угоди №9, визнав за собою борг в розмірі 569181,24 грн, що становить 30% від сум недоплаченої відповідачем орендної плати за період з 01.01.2007 року (початок дії нової ставки у розмірі 10%) по 09.04.2008 року (дата підписання додаткової угоди).

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору.

Оскільки зазначений Закон не регулює питання зміни розміру орендної плати за період, що вже минув, сторонам слід керуватися нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Пункт 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п.1 ст 193 Господарського содексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пункт 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає поняття договору, а саме: договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто на їх виконання.

В силу положень ст. 530 ЦК України у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4. договору №51 передбачено, що перерахування орендної плати здійснюється відповідачем до 15 числа наступного за звітним місяця з урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи платіжних документів, останнім за період з 01.01.2007 року (початок дії нової ставки у 10% за Методикою) по 09.04.2008 року (дата підписання додаткової угоди) орендна плата сплачувалася вчасно і в повному обсязі, пр що не заперечували ні позивач, ні третя особа.

Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, проте зазначена норма, по-перше, регулює відносини що склалися взагалі до виникнення договірних відносин між сторонами, а, по-друге, є загальною, оскільки відноситься до всіх умов договору, як істотних так і неістотних.

Натомість спеціальними нормами у випадку регулювання відносин з орендної плати (яка є саме ціною договору оренди) є норми статті 632 ЦК України.

В силу положень статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. І разом з цим зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В данному випадку слід виходити з того, що додаткова угода №9 була підписана після виконання відповідачем зобов’язань з оплати орендних платежів за період з січня 2007 року по 09.04.2008 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виконання зобов’язань зі сплати орендних платежів за договором оренди здійснюється щомісяця, угода про зміну ціни за період в який зобов’язання були виконані є такою, що не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом договору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи те, що п. 5 додаткової угоди від 09.04.08 до договору №51 від 01.04.2001 стосується зміни ціни щодо виконаних зобов’язань, колегія суддів вважає, що він не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.

Разом з цим, положення цієї додаткової угоди, якими визначений розмір орендної плати на рівні 10% від експертної оцінки орендованого майна, який становить 195185,90 грн., застосовується до правовідносин, що склалися між сторонами, починаючи з дня підписання такої додаткової угоди, тобто з 09.04.2008 року.

Враховуючи, що із визнанням п. 5 додаткової угоди №9 у позивача зникли підстави вимагати стягнення заборгованості з відповідача, вимоги позивача щодо стягнення і заборгованості і, відповідно, збитків від інфляції по простроченій заборгованості є безпідставними.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату орендних платежів в розмірі 121379,56 грн, то колегія суддів вбачає з матеріалів справи, що позивачем такі позовні вимоги не заявлялися. Позивачем в судовому засіданні також було заявлено, що вимоги про стягнення пені ним не заявлялися.

Пункт 2 ст. 83 ГПК України наділяє суд правом виходити за межі позовних вимог, але якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Як вбачається з матеріалів справи такого клопотання від позивача або третьої особи не надходило.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва у справі №35/158 від 14.06.2010 має бути скасоване повністю, з прийняттм нового рішення про визнання угоди недійсною та повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Холдінгова компанія „Бліц-Інформ” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва у справі №35/158 від 14.06.2010 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Визнати недійсним п. 5 додаткової угоди від 09.04.08 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення № 51 від 01 квітня 2001 року з моменту укладення.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Закритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Бліц-Інформ” (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 20050164, р/р 26004012720520 у філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”у м. Києві, МФО 380333) 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи №35/158 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді