Постанова № 12189715, 17.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010                                                                                           № 16/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Федорова І.Г. – представник, дов. б/н від 10.09.2009р.;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового засідання, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010

у справі № 16/131 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Творче об"єднання "ДЮК"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива"

про                                                   стягнення 471496,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Творче об’єднання ДЮК» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (надалі відповідач) 420000,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року згідно Договору суборенди від 18.07.2008 року. Зважаючи на прострочення з боку відповідача свого зобов’язання щодо сплати орендних платежів, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 4598,12 грн. – 3% річних та 12628,00 грн. – інфляційних втрат, а також на підставі п. 6.1 згаданого Договору – 34270,45 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує своїх зобов’язань за Договором суборенди від 18.07.2008р. щодо повної сплати орендних платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 420000,00 грн. основного боргу, 4598,12 грн. – 3% річних, 12628,00 грн. – інфляційних втрат та 11980,54 грн. - пені. Рішення мотивовано приписами статей 193 та 525 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення того факту, що ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» маючи заборгованість перед ТОВ «Творче об’єднання ДЮК» за надане останнім у строкове платне користування приміщення для використання під відділення банку, загальною площею 178,4 кв.м, за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року, у розмірі 420000,00 грн.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2010р. у даній справі просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ТОВ «Творче об’єднання ДЮК» 140000,00 грн. - заборгованості з орендної плати, 31080,00 грн. - інфляційних втрат та 4699,42 грн. - 3% річних, в решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що листом № 2273 від 30.12.2009р. повідомив орендаря про припинення дії договору, як це передбачено п. 4.2 Договору суборенди від 18.07.2008 року, і відповідно, на його думку відсутні підстави для стягнення з нього орендної плати після березня 2009 року;

- апелянт зауважує про те, що з січня 2009 року з боку позивача жодних рахунків на оплату та актів наданих послуг за фактичну суборенду приміщення до нього не надходило, що на його думку є згодою на припинення дії Договору суборенди від 18.07.2008 року;

- відповідач наголошує на тому, що сума нарахованої позивачем пені є неправомірною, оскільки остання нарахована більш ніж за 1 рік, тоді як строк позовної давності згідно статті 232 Господарського процесуального кодексу становить шість місяців;

- також, заявник апеляційної скарги зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги залучені до матеріалів справи Лист № 2273 від 30.12.2008р., список рекомендованих відправлень та виписку з книги вихідної документації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року у даній справі було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до провадження та призначено розгляд справи на 13.07.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 12.07.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом з відпустки судді Кондратової І.Д.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 16/131 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.

У судовому засіданні 13.07.2010р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено розгляд справи на 17.08.2010р.

16.08.2010 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням його представника у відпустці.

Апеляційна колегія суддів відхиляє згадане клопотання відповідача з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався, і представник відповідача був присутній у судовому засіданні 13.07.2010р., а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 17.08.2010р. присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.07.2008 року між ТОВ «Творче об’єднання ДЮК» - орендар та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - суборендар було укладено Договір суборенди нежитлових приміщень, за умовами якого орендар зобов’язався передати, а суборендар – прийняти у тимчасове платне користування нежилі приміщення першого поверху № 501 для використання під відділення банку, загальною площею 178,4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21. Передача згаданих приміщень та їх повернення здійснюється сторонами на підставі Акта прийому-передачі (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору місячна суборендна плата здійснюється в національній валюті України та складає 28000,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що суборендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10-го числа поточного місяця суборенди, шляхом перерахування суми, визначеної відповідно до п. 3.1 даного Договору на рахунок орендаря на підставі рахунку наданого орендарем (п. 3.2 Договору).

Відповідно до умов п. 3.3.1 Договору суборендна плата нараховується з дня підписання сторонами Акта прийому-передачі приміщення в суборенду до дня повернення суборендарем приміщення орендарю по відповідному Акту прийому-передачі, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 даного Договору.

Суборендна плата не включає в себе вартість комунальних послуг, а саме: витрат водопостачання та електроенергію (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 07.07.2013 року. Дія даного договору може бути припинена у разі, зокрема: закінчення строку дії, за взаємною письмовою згодою сторін, в односторонньому порядку суборендарем, за умови письмового повідомлення орендаря не менше ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1.2 Договору суборендар зобов’язується своєчасно виплачувати орендарю суборендні платежі, у відповідності до умов даного договору.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, суборендар зобов’язаний у 15-денний термін передати орендарю приміщення за актом у належному стані (п. 6.8 Договору).

Судом І інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору від 18.07.2008р., позивач передав, а відповідач прийняв в платне користування орендоване майно, що підтверджується Актом приймання-передачі від 18.07.2008 року.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем орендна плата за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року згідно умов Договору суборенди від 18.07.2008р. не вносилась, у зв’язку з чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 420000,00 грн.

На момент подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва, відповідачем заборгованість з орендної плати в добровільному порядку не погашено, і становить 420000,00 грн.

Під час провадження в суді першої інстанції, відповідачем було визнано заборгованість перед позивачем з орендної плати за період з 01.11.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 140000,00 грн., 31080,00 грн. – інфляційних втрат та 4699,42 грн. – 3% річних.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з нього орендної плати з 31.03.2009р., оскільки відповідач листом № 2273 від 30.12.2009р. повідомив позивача про припинення дії Договору суборенди від 18.07.2008р., не можуть визнаватися підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до п. 4.2.5 Договору суборенди від 18.07.2008 року, дія даного договору може бути припинена за умови письмового повідомлення орендаря не менше ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів належного відправлення та отримання позивачем згаданого Листа про припинення дії даного Договору від 30.12.2008р. (квитанція про відправку, повідомлення про вручення, тощо), відповідачем надано не було і під час апеляційного провадження.

Залучені відповідачем до матеріалів справи список рекомендованих відправлень та виписка з книги вихідної документації не можуть прийматися в якості належних доказів на підтвердження скерування позивачу згаданого листа від 30.12.2009р.

При цьому, сам позивач заперечує щодо отримання зазначеного листа № 2273 від 30.12.2009р.

Окрім цього, із змісту залученого до матеріалів справи Листа № 2273 від 30.12.2009р. вбачається, що відповідачем запропоновано позивачу розірвати Договір суборенди за згодою сторін, і відповідно, зазначений лист не є належним доказом повідомлення позивача про розірвання договору, як це передбачено п. 4.2.5 даного Договору.

Доводи відповідача про те, що оскільки з січня 2009 року від позивача рахунки на оплату та акти наданих послуг за фактичну суборенду приміщення не надходили, як це передбачено п. 3.2 Договору, підстави для оплати суборендних платежів у нього відсутні, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними, з огляду на наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору, зокрема п. п. 3.1, 3.2, чітко визначено строк та зафіксовано суму місячної суборендної плати, а саме: суборендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10-го числа поточного місяця суборенди та складає 28000,00 грн. Проте, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та умов договору орендна плата сплачена не була.

І відповідно, відсутність згаданих рахунків на оплату за орендоване приміщення, не звільняє відповідача від обов’язку виконання свого зобов’язання щодо сплати суборендних платежів згідно умов п. п. 3.1, 3.2 Договору від 18.07.2008р., оскільки в договорі сторони чітко обумовили як розмір орендної плати – 28000,00 грн., так і строк сплати – до 10 числа поточного місяца.

Крім того, відповідно до умов п. 3.3.1 Договору суборендна плата нараховується з дня підписання сторонами Акта прийому-передачі приміщення в суборенду до дня повернення суборендарем приміщення орендарю по відповідному Акту прийому-передачі, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 даного Договору.

Доказів складання між сторонами Акта прийому-передачі приміщення орендарю, відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови доведення факту заборгованості з боку відповідача щодо сплати орендних платежів за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 420000,00 грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань за Договором суборенди від 18.07.2008 року належним чином не виконав, а саме: не сплатив орендні платежі у повному обсязі та у встановлений даним Договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 12680,00 грн. - інфляційних нарахувань та 4598,12 грн. трьох процентів річних. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та правильним.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами п. 9.1 Договору оренди № 10/07/1 від 10.07.2008р., сторони погодили, що у випадку прострочення сплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми орендної плати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми загального розміру простроченої орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Разом з тим, в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву відповідач вказує на те, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки «строк позовної давності, встановлений нормами Господарського кодексу становить шість місяців».

Апеляційна колегія суддів відзначає, що нормами Господарського кодексу не передбачено порядок та підстави застосування строків позовної давності.

В свою чергу, згідно приписів п. 6 статті 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тобто, дана норма регулює лише період нарахування пені, а не встановлює строки позовної давності щодо стягнення пені, як помилково вважає відповідач.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідач з заявою про застосування строків позовної давності в порядку встановленому нормами ч.ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу, не звертався.

Апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача пені, проте розмір та період нарахування є помилковим, і відповідно, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 25978,92 грн.:

- листопад 2008р. (з 11.11.2008р. по 11.05.2009р.) – 3329,87 грн. (28000,00 грн.*181 днів *2*12%/365);

- грудень 2008р. (з 11.12.2008р. по 11.06.2009р.) - 3349,78 грн. (28000,00 грн. * 182 дні * 2 * 12%/365);

- січень 2009р. (з 11.01.2009р. по 11.07.2009р.) – 3290,95 грн. (28000,00 грн. * 181 дні * 2 * 12%/ 365);

- лютий 2009р. (з 11.02.2009р. по 11.08.2009р.) – 3243,40 грн. (28000,00 грн. * 181 дні * 2 * 12%/365);

- березень 2009р. (з 11.03.2009р. по 11.09.2009р.) – 3215,40 грн. (28000,00 грн. *184 дні * 2 * 12%/365);

- квітень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 2943,45 грн. (28000,00 грн. * 172 дні * 2 * 12%/365);

- травень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 2391,12 грн. (28000,00 грн. * 142 дні * 2 * 12%/365);

- червень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 1820,38 грн. (28000,00 грн. * 111 дні * 2 * 11%/365);

- липень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 1309,48 грн. (28000,00 грн. * 81 дні * 2 * 11 %/365);

- серпень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 786,30 грн. (28000,00 грн. * 50 дні * 2 *11 % / 365);

- вересень 2009р. (з 11.01.2009р. по 30.09.2009р.) – 298,79 грн. (28000,00грн.*19 дні * 2 * 10,25 % / 365);

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно статті 44 та ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року у справі №16/131 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об’єднання ДЮК» (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 5, код ЄДРПОУ 30940405) 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 25978 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 92 коп. пені, 12680 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 4598 (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 12 коп. трьох відсотків річних, 4 632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 60 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 87 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 16/131 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.08.10 (відправлено)