Рішення № 12189359, 20.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 49/118-10

вх. № 5079/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., дор. б/н від 21.05.2010 року

відповідача - ОСОБА_2, дор. б/н від 09.04.2010 року

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Васищево

про стягнення 140470,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № LA08000329, укладеного між сторонами 22.07.2008 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 140470,13 грн., з яких - 41977,82 грн. - лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу), 72624,16 грн. - лізингові платежі в частині комісії, 9858,87 грн. - сума зростання боргу з урахуванням індексу інфляції, 2324,94 грн. - три відсотки річних, 13330,34 грн. - пеня та 354,00 грн. - спеціальні лізингові платежі. Крім того, в позовній заяві позивач просить суд розірвати договір фінансового лізингу від 22.07.2008 року № LA08000329 та зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути Закритому акціонерному товариству “Єврофінанс” транспортний засіб: Volvo V15.0L; об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору в частині сплати лізингових платежів, що є підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні 13.10.2010 року оголошувалась перерва до 20.10.2010 року до 10:00 години.

15.10.2010 року до канцелярії суду надійшли уточнення позовної заяви, в яких у зв'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем, позивач зменшує заявлену до стягнення суму богу та просить суд стягнути з відповідача грошові суми за договором фінансового лізингу від 22.07.2008 року №LА08000329 у сумі 104216,13 грн., з яких: лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) - 34249,77 грн.; лізингові платежі в частині комісії - 44452,21 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 9858,87 грн.; три проценти річних у сумі 2324,94 грн. та пеню у сумі 13330,34 грн. Також позивач просить розірвати договір фінансового лізингу від 22.07.2008 року № LA08000329 та зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути Закритому акціонерному товариству “Єврофінанс” транспортний засіб: Volvo V15.0L; об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3. Від стягнення спеціальних лізингових платежів в сумі 354,00 грн. позивач відмовляється.

Враховуючи що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти заяву до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, проти розірвання договору заперечував, та просив суд в порядку ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені. Через канцелярію суду відповідач надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії висновку ВКК№ 5738 від 13.09.2010 року, виданого ОСОБА_3 Надане клопотання було задоволено судом, наданий доказ залучений до матеріалів справи. Крім того, в судовому засіданні відповідач надав клопотання, в якому просив суд зобов'язати позивача надати суду докази надіслання на адресу відповідача претензії щодо вимог про розірвання договору фінансового лізингу у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009р. У зв'язку з витребуванням доказів, також просив відкласти розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази, вважає, що заявлене відповідачем клопотання зазначеним вимогам не відповідають, та не знаходить правових підстав для його задоволення. Крім того, відповідно ч. 1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, але оскільки суд вважає достатніми для вирішення спору наявних у справі документів та враховуючи строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення наданого відповідачем клопотання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

22 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізінгодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Лізінгоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LА08000329). Згідно умов договору позивач зобов'язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.8,2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати, лізингові платежі,

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) позивачем було придбано у ПП «Автобренд» згідно Договору від купівлі-продажу автомобіля від 30.07.2008 року № 38 транспортний засіб: Volvo V15.0L. 21.08.2008 року позивач передав відповідачеві у фінансовий лізинг, що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу, транспортний засіб Volvo V15.0L, об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_2.

Відповідно до п. З ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансовий лізинг» до зобов'язань Лізингоодержувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 94380,30 грн. У додатку №4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів. Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 3670,74 грн. На підставі додаткової угоди №1 від 07.08.2008 року сторони дійшли згоди про зміну розміру щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу і встановили їх у розмір 3681,16 грн.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі щомісячні лізингові платежі, внаслідок чого станом на час розгляду справи утворилась заборгованість з лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 34249,77 грн.

Відповідно до п.8.4 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції. Лізингодавець зобов'язаний повідомити лізингоодержувача про зміну лізингового платежу в строк, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як встановлено судом, про зміну лізингового платежу в частині комісії з урахуванням індексу інфляції дізингоодержувач був повідомлений листом № 04/09-029 від 01.04.2009 року.

Відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Виходячи з вищевикладеного, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи в судовому засіданні в частині комісії (разом з ПДВ) становить 44452,21 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 34249,77 грн. заборгованості з лізингових платежів (в частині відшкодування предмету лізингу) та 44452,21 грн. заборгованості з лізингових платежів в частині комісії обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 9858,87 грн. інфляційних витрат та 2324,94 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.9 Додатку № 2 до Договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує на користь Лізингодавця (Позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобовязань" від 22.11.1996р. та відповідно якого належна до стягнення сума пені становить 13330,34 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, причини неналежного виконання зобов'язання, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, обставини викладені відповідачем в обґрунтування клопотання у відзиві на позовну заяву, тому вважає можливим зменшити розмір пені та стягнути з відповідача пеню в сумі 3000,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 10330,34 грн. відмовити.

В позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача спеціальні лізингові платежі у розмірі 354,00 грн., які були понесені позивачем на діагностику предмета лізингу для проходження державного технічного огляду у сумі 150,00 грн., та на підготовку нотаріально-посвідченого доручення у сумі 204,00 грн.

Проте, 15.10.2010 року позивач надав уточнення позовних вимог, в яких відмовився від позовних вимог щодо стягнення спеціальних лізингових платежів в сумі 354,00 грн. За таких обставин, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову в цій частині та припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми спеціальних лізингових платежів у розмірі 354,00 грн. на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких підстав суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про розірвання договору фінансового лізингу від 22.07.2008 року №LА08000329, укладеного між сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше тридцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.7 п.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п.10.3 Додатку №2 до договору фінансового лізингу у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний власними силами, за власний рахунок повернути лізингодавцеві предмет лізингу у стані з урахуванням нормального зносу.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути Закритому акціонерному товариству «Єврофінанс» транспортний засіб: Volvo V15.0L, об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 4279,66 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 175,09 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Задовольнити клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати суду докази надіслання на адресу відповідача претензії щодо вимог про розірвання договору фінансового лізингу та про відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця МОЛОДИКА ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, Адреса: Україна, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, р/р 26006166176600 в Акціонерно-інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) - 34249,77 грн. лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмета лізингу), 44452,21 грн. лізингових платежів в частині комісії, 9858,87 грн. інфляційних витрат, 2324,94 грн. трьох відсотків річних, 2324,94 грн.; 3000,00 грн. пені, 4279,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 175,09 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Розірвати договір фінансового лізингу від 22.07.2008 року №LА08000329, укладений між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: Україна, Харківська область, Харківський район, сел. Василеве, пров. Вугровий, 7) повернути Закритому акціонерному товариству «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, Адреса: Україна, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) транспортний засіб: Volvo V15.0L, об'єм двигуна: 15000 см. куб., державний номер: НОМЕР_2, номер кузова: НОМЕР_3.

Прийняти відмову позивача від позову в частині заявленої до стягнення суми спеціальних лізингових платежів в сумі 354,00 грн.

Припинити провадження по справі в частині заявленої до стягнення суми спеціальних лізингових платежів в сумі 354,00 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо заявленої до стягнення суми пені у розмірі 10330,34 грн.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 22.10.2010 року.